Новини для українців всього свту

Sunday, Aug. 18, 2019

Михайло Гончар: «Якщо спокуса відновлення прямої співпраці з РФ візьме гору, взимку на нас чекає катастрофа»

Автор:

|

Серпень 07, 2019

|

Рубрика:

Михайло Гончар: «Якщо спокуса відновлення прямої співпраці з РФ візьме гору, взимку на нас чекає катастрофа»
Михайло Гончар

Цього липня виповнилося 15 років ялтинським домовленостям президентів України та Російської Федерації (РФ) щодо корупційної схеми постачання в Україну «дешевого газу», відомої як «Росукренерго», через яку вплив Кремля на внутрішню та зовнішню політику України став тотальним. Актуальним залишається питання, у який спосіб Росія буде намагатися робити «римейки», щоб поновити свій вплив. Про це розповів Михайло Гончар, провідний український експерт в енергетичній сфері.

«Нафтогаз» тримає удар «Газпрому» вже п’ятий рік поспіль
— За п’ять років війни у нас відбулася серйозна диверсифікація в нафтогазовому секторі. Вже самі купуємо газ, вчасно помпуємо, але як тепер будуватиметься експансія РФ. Які способи впливу вона буде застосовувати? Що змінюється в цій політиці?
— Власне, все нове часто — добре забуте старе. У нас чомусь забули схему «Росукренерго» (РУЕ), яка отримала «благословення» в Ялті на саміті президентів Кучми та Путіна наприкінці липня 2004 року. Це було рівно 15 років тому. Так звані нові політичні обличчя, які зараз масово з’являються у владі в Україні, не мають жодної інституційної пам’яті і навряд чи мають розуміння того, що це за схема така — РУЕ. Але в оновленому політикумі присутні й ті, хто безпосередньо був причетний до появи цієї схеми 15 років тому. Юрій Бойко як був тоді, так є й зараз. Так само, як Віктор Медведчук. В іншому амплуа, але вони політично реінкарнувалися. Три візити тандему Медведчук-Бойко до Москви вказують на те, що конструюється певна схема. Можливо, вона перебуває вже на завершальному етапі. Підтвердженням цього служать слова Олексія Міллера, голови «Газпрому», про те, що він готовий і хоче повернутися на український ринок. І це для нього важливіше за транзит. Крім цього, слова керівництва «Опозиційного блоку» про необхідність залучення дешевого російського газу на український ринок підтверджують те, що схема вже опрацьована.
— Я час від часу дивлюся фінансовані РФ українські канали. Там були нескінченні ефіри Медведчука з Бойком у присутності Медведєва — й ті самі рефрени. Та в Україні реверс віртуальний, та ваша бідна країна переплачує, та ми готові вашій бідній країні «допомогти»…
— Прибутки «Газпрому» за підсумками І півріччя ц. р. впали на 40 %. Йому бракує українського ринку. Ще одним маркером, що «Газпром» хоче повернутися, є те, що він відновив закупівлю туркменського газу з 1 липня, а нагадаю, що схема РУЕ ґрунтувалася, в основному, на туркменському газі. Так от, відновлення закупівлі туркменського газу є підтвердженням того, що схема готова до запуску. Незграбні висловлювання окремих членів президентської команди, яка хоча і шляхом тролінгу, але дає знати тандему Медведчук-Бойко, що, мовляв, якщо хочете дешевий газ у РФ, то приходьте на український ринок, чим лише розпалює їхні апетити. Не може бути ніякого прямого імпорту газу з РФ чи передавання його від «Газпрому» доти, доки продовжується аґресія Росії проти України! І в цьому контексті проглядається спроба реанімувати схему РУЕ, базовану на туркменському газі. Оператором схеми стане якась приватна компанія. Не важливо, буде вона зареєстрована в улюбленому газпромівському кантоні Цуґ у Швейцарії, чи десь в Австрії, Люксембурзі, або у Литві чи Латвії. Так чи інакше, головним провайдером цієї схеми буде саме «Газпром», як було й у випадку з РУЕ взірця 2004 року.
А на європейському ринку немає якогось окремого «Газпрому». «Нафтогаз України» має справу з кількома десятками європейських компаній і трейдерів, які продають йому газ. Україна працює в конкурентному середовищі. І в цьому контексті стратегічно важливого значення набувають дві речі. Перша — це запастись газом на зиму і витримати шантаж «Газпрому» та дуже ймовірну зимову газову атаку. «Нафтогаз» тримає удар «Газпрому» вже п’ятий рік поспіль. І друге: новій владі — утриматися від спокуси перейти після формування уряду до заміни керівників ключових державних підприємств енергетичного сектору. Мається на увазі керівництво «Нафтогазу», «Енергоатому», «Укренерго». Бо якщо спокуса візьме гору, то взимку нас чекатиме катастрофа, адже ці державні підприємства перейдуть в хаотичний стан кадрових переміщень, що власне й потрібно російській стороні з тим, щоб нав’язати свої підходи та бачення «порятунку» України. Що стосується «Нафтогазу», то ми зараз бачимо, по-суті, що «Газпром», діючи за директивами Кремля, йде двома треками. З одного боку, він створює собі проксіаґента в Україні подібно до терористичних організацій «Донецька народна республіка» тчи«Луганська народна республіка» як оператора аґресії на Донбасі. Себто, тандем Медвечука-Бойка відіграє роль потенційного українського контраґента для газових домовленостей. Усе виглядає як приватна ініціатива з українського боку.
Інший трек — офіційний: відбувається тристоронній формат за участі Європейської комісії. Не виключене виникнення двостороннього формату через примус до нього. Кремль буде посилати меседж: якщо ви в уряді України, «Нафтогазі» не хочете з нами домовлятися напряму з «Газпромом», тоді він буде домовлятися з тими, хто є «договороздатний», тобто — з приватною компанією, готовою з нами працювати. А європейцям будуть казати, що українська сторона не договороздатна. Й у нової владної команди буде велика спокуса піддатися на такий підхід, бо, мовляв, в іншому випадку нас обійдуть. Та ще й Європа буде тиснути, адже європейцям байдуже, яким чином Україна та РФ врегулюють свої газові відносини.
Тому припускаю, що у нас критичні події можуть відбутися десь у вересні-жовтні. Має також відбутися і раунд тристоронніх перемовин, якщо знову ж таки «Газпром» не захоче їх зірвати, коли відчує, що офіційний Київ готовий пристати на умови російської сторони. Тоді «Газпром» може посилати меседжі Брюсселю про непотрібність тристороннього формату: мовляв, домовляємося напряму. Тому такі ризики є, але гадаю, що за наявності політичної волі вони цілком можуть бути подолані. У цьому сенсі, кидається у вічі деяка активність російської сторони в тому, що стосується фінансової сфери, знову ж таки, за повідомленнями російських засобів масової інформації, РФ системно з минулого року веде нарощування частки готівкових активів у своїх золотовалютних резервах і робиться це по суті з метою таких застережних заходів на той випадок, якщо РФ відімкнуть від систем міжнародних розрахунків SWIFT. Але мова ще йде про те, що Кремлю потрібно дедалі більше операцій, пов’язаних із фінансуванням просування своїх інтересів за межами РФ, у т. ч. в Україні й Європі. Будь-яка транзакція, зроблена через банк, так чи інакше залишає сліди, тому один із мотивів збільшення обсягів готівкових коштів, не залишати їх. Москва значною мірою буде використовувати саме готівкові кошти для підтримки тих чи інших груп впливу, аґентів впливу, різних неурядових організацій, яким потрібне таке фінансування. А збільшена частка валютних коштів слугує в т. ч. вирішенню й цього завдання. І ще один момент, також важливий, — маючи об’єктивно серйозні фінансові, економічні труднощі, Кремль має дедалі менше можливостей надавати фінансову допомогу безпосередньо й дедалі більше її практикують у вигляді ресурсної допомоги. Тобто зараз даються не гроші для реалізації того чи іншого проєкту, а певний матеріальний ресурс — нафту або газ.

Жодної доброї волі з боку Москви немає
— Нафтопродукти, які ми купуємо з РФ, зараз продають винятково умовним медведчукам?
— Прийнята у квітні ц. р. постанова російського уряду про обмеження постачань нафти, нафтопродуктів, вугілля до України через процедуру ліцензування, якраз і має на меті надати ліцензії лише лояльним фірмам, які частину отриманої виручки будуть витрачати на досягнення тих чи інших цілей і вирішення завдань, які буде ставити Кремль. А ще — зверніть увагу на випадок зі спробою фінансування італійських поплічників Путіна під егідою Маттео Сальвіні. Гроші ніби не планували давати, як це робилось свого часу Марін Ле Пен, лідерові Національного фронту Франції, через видачу відповідного кредиту. Фінансова транзакція спричинила скандал довкола неї — й це стало одним із серйозних чинників поразки Ле Пен на виборах. А тут уже стратегія змінилася. Партнерська італійська компанія отримує контракт із державною «Роснефтью», відбувається постачання певної партії за спеціальною ціною, потім цю нафту або нафтопродукти реалізують за ринковою ціною, з’являється певна маржа — рівно стільки, скільки потрібно італійським товаришам, і кошти вони отримують уже нібито зовсім не від російської компанії, уникаючи таким чином звинувачення у фінансуванні з боку «Роснефті», а від якоїсь італійської групи благодійників. Тобто, РФ діє зі запілля та ресурсно. Такі підходи не є новими. Якщо ми повернемося до радянського минулого, то можемо згадати, як СРСР підтримував Кубу і проводив підривну діяльність проти Сполучених Штатів у країнах Латинської Америки. Кубі просто постачали нафту за символічною ціною, вони її переробляли й могли далі реекспортувати за ринковою ціною, отримувати таким чином гарний прибуток і частину цих грошей використовувати для вирішення спільних із Радянським Союзом завдань ведення підривної діяльності проти США.
— Які головні уроки має винести українська влада з минулого?
— Треба усвідомити, що жодної доброї волі з боку Москви немає і бути не може, РФ діятиме силовим чином із одного боку, а з іншого — підступним чином, видаючи себе за миротворця. І в цьому контексті навівань потрібно повернутися до розгляду законопроєкту про лобістську діяльність, нам потрібен реєстр лобістів, як це робиться у Сполучених Штатах, тому що ми бачимо, що існує неврегульованість: цю сферу намагалися колись врегулювати, але закінчилося нічим, тому з’вилося дуже широке поле для зловживань.
Розмовляла Лана Самохвалова, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Loading...