Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, May. 20, 2019

Михайло Гончар: «Російські «газові мацаки» проникнуть у газовий центр ЄС»

Автор:

|

Липень 24, 2014

|

Рубрика:

Михайло Гончар: «Російські «газові мацаки» проникнуть у газовий центр ЄС»

Михайло Гончар

Російська Федерація (РФ) знову намагається спекулювати рішеннями в галузі енергетики з боку окремих європейських урядів, просуваючи будівництво «Південного потоку». Після того як суперечливий газотранспортний проект в обхід України отримав підтримку низки європейських країн, виникло запитання: чи здатні в Єврокомісії (ЄК) та українському уряді вплинути на ситуацію? Про те, що варто зробити офіційному Києву, а також яке майбутнє чекає на «Південний потік», розповідає Михайло Гончар, президент Центру «Стратегія ХХІ».

Брюссель не проти «Південного потоку», який став кілером «Набукко»
— Як гадаєте, чи буде реалізовано російський план?
— Цей проект, як гігантський «відкатопровід», має зараз високі шанси на реалізацію. «Південний потік» є, перш за все, загрозою для російської економіки. Що більше таких проектів реалізує РФ, то швидше обвалиться її економіка. Будівництво «Південного потоку» є політично мотивованим і економічно необґрунтованим. Воно — надвитратне, тому спричинить перевантаження «Газпрому». Наступним, іще збитковішим проектом, буде «Сила Сибіру».
Звісно, «Південний потік» створює серйозний ризик для української газотранспортної системи (ГТС), проте не слід сприймати все так буквально, як про це заявляють із пропагандистських рупорів Москви. Так, коли йдеться про те, що вже 2016-го газ піде в обхід України «Південним потоком», то маємо розуміти, що чотириниткову трубогінну систему потужністю 63 млрд. куб. м газу на рік, яка починається на Ямалі й закінчується в Баумгартені в Австрії, технічно не можна збудувати за два роки.
Насправді, згідно з графіком «Газпрому», виведення газогінної системи на проектну потужність призначено на 2023 рік, а до 2019-го мають бути завершені будівельні роботи на всіх трьох ділянках — російській, починаючи з Ямалу, чорноморській і європейській. Максимум, що може бути 2016-го, та й то, швидше за все, на початку 2017 року, — це перша нитка, яка запрацює навіть не в проектному режимі, а в тестовому.
Не виключено, що проект у процесі роботи може бути скоригований, наприклад, до його початкової потужності 32 млрд. куб. м, а не 63 млрд, які з’явилися пізніше. До такого висновку підводить, зокрема, те, що «Південний потік» вже повернувся до своєї первинної кінцевої точки — хаб «Баумгартен» в Австрії. Саме на Австрію проект орієнтувався від самого початку — потужністю 32 млрд. куб. м на рік у напрямку найбільшого у Центральній Європі газоторгового хабу.
— А чого варто очікувати від європейських інституцій?
— ЄК може прикрити цей проект і мала би це зробити, оскільки він суперечить безпековим критеріям Європейського Союзу (ЄС). «Південний потік» дає диверсифікацію маршрутів постачання газу в ЄС зі східного напрямку, але не дає диверсифікації джерел, бо газогоном піде той же російський газ. До того ж, «Газпром» не хоче його реалізовувати згідно з третім енергопакетом. Тому ЄК могла би зайняти однозначну та жорстку позицію, але вона її не займає і навряд чи займе. За останніх півроку підходи ЄК хитались, як маятник. Колись Україні часто дорікали за непослідовність, тепер уже можна сказати, що ЄК є такою ж непослідовною. Власний її проект — «Набукко», який був визначений як пріоритет № 1 для ЄС, — мертвий, а натомість Брюссель «не проти «Південного потоку», який став кілером «Набукко».

Виникає враження, що Єврокомісія просто впала в летаргічний сон
— Які країни можуть вплинути на розвиток будівництва «Південного потоку»?
— Цілком імовірно, що графік реалізації проекту запізниться на рік-півтора, подібне було й із «Північним потоком». Звісно, ключовим залишається питання згоди Болгарії. Болгари свого часу вже казали «ні». Це був уряд Бойка Борисова, який спочатку зреагував негативно, а за якийсь час «передумав» і під тиском російських «аргументів» дав згоду.
Тепер проект знову заблокований. По суті, можна вважати, що «Південний потік» спровокував політичну кризу в Болгарії. Зараз російська сторона розраховує на те, що з новим болгарським урядом удасться погодити всі питання, і використовує всі можливі канали впливу, в т. ч. й вже добре відпрацьовані корупційні механізми.
Водночас, ми бачимо, що в енергетичній політиці ЄС таке поняття, як «єдиний голос», перетворилося на фантом. Один із парадоксів полягає у тому, що проект «Набукко» — знищений, а «Південний потік» набув пріоритетності на рівні окремих країн-членів, і ЄК безсила будь-що зробити. Причому безсила не від того, що не має сил, а від того, що не бажає їх застосовувати. Наприклад, дотепер не ухвалено офіційного рішення ЄК щодо штрафних санкцій проти «Газпрому» за результатами дворічного розслідування його зловживань на ринках країн ЄС.
Російському монополісту загрожував штраф розміром 10-15 млрд. USD. Рішення мало бути оприлюднене наприкінці 2013-го, потім його перенесли на весну 2014-го, зараз уже – середина літа, а рішення так і не оприлюднене. Що це — некомпетентність ЄК чи торжество газової корупції?
Іноді виникає враження, що Єврокомісія просто впала в летаргічний сон. Постає багато запитань щодо адекватності реагування ЄК на серйозні виклики для енергетичної безпеки Євросоюзу. «Південний потік» не збільшує її рівня для ЄС, а навпаки – знижує, адже посилює монополізацію постачання газу до ЄС зі східного напрямку.
Наступного року в Австрії буде розпочато й має бути завершене 2018-го будівництво газогону TGL, який, по суті, сполучить «Південний потік» із «Північним». Таким чином, російські «газові мацаки» проникнуть у газовий центр ЄС. Схоже на те, що реально утворився своєрідний російсько-німецько-австрійський неформальний альянс, замішаний на газі та корупції, який знищує ЄС. Коли РФ отримає обидва потоки, це вже буде не диверсифікація маршрутів постачання газу до ЄС, а система для російських газових і політичних маніпуляцій у ЄС.

«Відкати» вже давно розписані
— Чи складе «Південний потік» конкуренцію Україні в транзиті газу до Європи?
— Про конкуренцію можна було би вести мову тоді, коли були би різні джерела газу. Але цього немає. Зі сходу є тільки російський газ. І Єврокомісія, яка так полюбляє говорити про необхідність створення конкурентного середовища, чомусь не піднімає питання про те, щоби РФ забезпечила свободу транзиту для газу із Центральної Азії до Європи російською територією. Адже Росія зобов’язана це зробити виходячи з її членства у Світовій організації торгівлі.
«Південний потік» будуватимуть, адже «відкати» вже давно розписані. Тут ми нічим не пересилимо їх. Немає також консолідованої позиції Енергетичного співтовариства, учасниками якого є Україна та ЄС. Проте потрібно розуміти, що це не означає автоматичного позбавлення України транзитного статусу. Це – із розряду російської пропаганди, що, коли буде «Північний» і «Південний потік», напрямок через Україну втратить актуальність. Він, звісно, працюватиме на якомусь мінімумі, але залишиться чинним через те, що лише на українському маршруті є відповідні підземні газосховища, які виконують роль «газового акумулятора» для безперервності постачань у піковий період попиту.
Ні «Північний», ні «Південний потік» нічого подібного не мають. Крім того, все має зворотний бік. І те, що ми втратимо левову частку транзитних надходжень, відкриває для нас більші можливості з точки зору вирішення питання диверсифікації постачання газу з європейського напрямку. Аж до того, що нам фактично не буде потрібен імпорт газу з РФ. Тому це – ще питання, хто більше втратить. Якщо, ми втрачаємо 3 млрд. USD надходжень від транзиту, то «Газпром» втратить від 10 до 14 млрд. USD на рік від поставок газу Україні.
— Як Україна може вплинути на ситуацію з будівництвом «Південного потоку»?
— Потрібно попередити наших європейських партнерів, які дали згоду на будівництво «Південного потоку», що Україна має повне право зайнятися виведенням із експлуатації надмірних газотранспортних потужностей, які забезпечують постачання газу в ці країни.
Коли Сербія, Болгарія, Австрія ставлять нас перед фактом, що готові працювати на реалізацію газогону в обхід України, ми можемо поставити собі завдання, наприклад, з осені цього року почати скорочувати потужності газокомпресорних станцій і консервувати їх. Саме на ту величину, яка забезпечує їм надходження російського газу через нашу територію.
У цьому плані жодних юридичних зобов’язань перед цими країнами ми не маємо й будемо керуватися тільки своїми інтересами, як вони – керуються своїми, підтримуючи «Південний потік». Ми не маємо права витрачати кошти в умовах, коли на нас здійснюється зовнішня аґресія, – ми повинні економити. Тому можемо вивести з експлуатації частину газокомпресорних потужностей, і нехай «Газпром» доставляє їм газ, як йому забажається. Ми не можемо забезпечувати газовий комфорт іншим країнам в умовах, коли вони є нам на шкоду. Має бути попереджена й ЄК, хоча ми не є стороною взаємин «Газпрому» та його європейських партнерів.
Розмовляла Юлія Сущенко, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...