Новини для українців всього свту

Saturday, Sep. 26, 2020

Міхаель Мозер: «Ніколи не сприймав українську та російську як близькі мови»

Автор:

|

Вересень 02, 2020

|

Рубрика:

Міхаель Мозер: «Ніколи не сприймав українську та російську як близькі мови»
Міхаель Мозер

«Я вас люблю. Дуже! Кращих, ніж ви, немає. Тому й став українцем», — написав у Facebook австрійський проф. Мозер перед довгоочікуваним відльотом до України. У Києві на нього чекала дружина-українка. Міхаель Мозер — президент Міжнародної асоціації україністів, лавреатом Міжнародної премії ім. Івана Франка та нагороджений золотою медаллю ім. В. Вернадського Національної академії наук України, почесний доктор Київського національного університету ім. Т. Шевченка та почесний професор Києво-Могилянської академії.

«Коли чую українську, мені стає тепло»
— Чому ви вирішили вивчати українську мову?
— Коли взявся вивчати слов’янські мови, то швидко збагнув, що знати лише російську — не означає бути славістом. Ті, хто знають лише російську мову, росіяністи. Мені ж хотілося стати славістом, тому й зацікавився іншими слов’янськими мовами. Українська мені сподобалася відразу ж і стала моєю улюбленою. Українську я полюбив передусім через самих українців — мені пощастило, адже завжди зустрічав лише хороших людей. Коли чую українську, мені стає тепло.
— Як довго вивчали мову, складно було?
— Учити українську почав ще замолоду й досі її опановую. Чи складно? Непросто. Але вивчати німецьку не легше. Освоєння будь-якої мови потребує чималих зусиль. Коли почав вивчати українську, то найлегше для мене було читати, бо я вже непогано знав російську та польську. Важче було перейти на усне спілкування. Раніше перекладав у голові з російської чи польської, а зараз уже навпаки: перекладаю з української.
— Російська й українська мови видаються вам подібними?
— Знаєте, я ніколи не сприймав ці мови як близькі. Для мене вони були різними від самого початку. І коли хтось каже, що українська та російська мови дуже схожі, то я згадую своє викладацьке життя. Якось у Братиславі мені довелося виступати з лекцією про українську мову. Це була авдиторія росіяністів, тому я розмовляв російською. Під час лекції відчув, що авдиторія не сприймає українську всерйоз. Тоді сказав, що далі виступатиму українською, і це не має нікому заважати. Перейшов на українську й уже ніхто нічого не міг зрозуміти, всі збагнули, що це зовсім інша мова.
— А як реагують в Україні, коли чують від вас українську?
— Здебільшого мене сприймають, як українця, навіть галичанина. Ті ж, хто не знає української, гадають, що я поляк. Але австрійця в мені мало хто бачить. Інколи офіціанти на мою українську чомусь відповідають російською, хоча між собою спілкуються українською. Це виглядає кумедно і трохи сумно.

Мова єднає українців світу
— А що кажете українцям, котрі спілкуються російською?
— Тим, хто в Україні розмовляє російською, зазвичай нічого не кажу. Я їм не вчитель. В Україні спілкуюся українською мовою і демонструю, що зі мною варто нею розмовляти. Якщо ж комусь дуже хочеться послуговуватися в побуті російською, я їм не заважатиму. На мою думку, декотрим українцям заважає вивчити мову передусім стереотип, що українська — «селянська» мова. Мовляв, у великих містах треба балакати російською, тоді ти виглядаєш освіченим і культурним. Цілковита дурниця! Українська — чудова мова. Вона є державною в Україні, і тому її потрібно знати всім громадянам. Російську також можна знати, але це необов’язково. Українська — гарно опрацьована літературна мова. Вона єднає українців, і не лише в Україні, а й далеко за її межами. Я б навіть сказав, що українська — світова мова.
— Щодо походження української мови нещодавно висловився Путін, ставши таким чином ще й «мовознавцем». Він заявив, що до XIII ст. в українців і росіян не було ніякої різниці в мові…
— Як президент Міжнародної асоціації україністів, я б запропонував йому зосередитися на внутрішніх політичних питаннях у Російській Федерації (РФ). Бо він намагається бути «істориком», «мовознавцем», хоча йому це, звісно, не вдається. Бо жоден фахівець не сприйматиме всерйоз його висловлювання в галузі історії чи мовознавства. Почнімо з того, що давньоруської мовної єдності ніколи не існувало. Діалекти, якими тоді розмовляли на території середньовічної Русі, були схожі між собою, але й мали суттєві відмінності. Всі слов’янські діалекти, не лише східнослов’янські, були близькі між собою, а от різниця між українською та російською була завжди.
— Чим зараз живе Міжнародна асоціація україністів, яку очолюєте з 2013 року?
— Її створювали як об’єднання громадян України й інших держав світу, чия професійна діяльність пов’язана з українознавством. Раз на три-п’ять років проводили міжнародні конґреси україністів, і вони були справді важливими, адже тоді контакти між Україною й іншими країнами були дуже слабкі. Міжнародна асоціація україністів є своєрідною парасолькою для національних організацій. Вона живе завдяки австрійсько-українським стосункам, допомагає Національна асоціація україністів у Києві. Підтримки з боку української держави немає.

Найкраща відповідь на «русскій мір» — розмовляти українською
— Загалом вважається, що українська мова останніми роками переживає певний підйом, що стало своєрідним наслідком російської аґресії. Ви це помітили?
— Я не соціолог, але за опитуваннями стежу. І мушу сказати, що стосовно таких чинників, як ідентичність, ставлення до історії та мови спостерігається позитивна тенденція. На щастя, більшість людей, із котрими я мав справу, дуже позитивно ставляться до української мови, навіть, якщо нею не розмовляють. Звісно, є й такі, хто готові повторювати різні дурниці, але українська мова набуває популярності в Україні, і це природно. Є й зовнішньополітичний вимір: ми всі знаємо про концепцію «русского міра». Це — глибоко націоналістична ідеологія найгіршого штибу, на підставі якої РФ веде війну з Україною. Коли кажуть, що там, де російськомовні, там — Росія або «русскій мір», правильною відповіддю на все це було б спілкуватися саме українською.
— Захист російськомовного населення подають як одну з причин для виправдання російської аґресії проти України. Кремлівська пропаганда часто розповідає про утиски російської мови, ви їх спостерігали?
— Це просто брехня. Нам розповідали, що у Львові нібито б’ють людей за російську мову. Насправді, не лише били, а й убили людину. Та тільки за українську мову. Я бував не лише в Києві, який, до речі й на щастя, нарешті українізується, Львові, Ужгороді чи Рівному, а й у Донецьку, ще перед війною, у Харкові й Одесі. І не раз переконувався, що насправді в Україні пригнічують не російськомовних, а українськомовних громадян. Люди можуть розмовляти між собою різними мовами чи навіть суржиком — хто ми такі, щоб їх засуджувати? Але для них буде дуже корисним, якщо вони знатимуть українську літературну мову, передусім для роботи та навчання.
— Мовне питання стало також причиною конфлікту між Україною й Угорщиною, яка різко розкритикувала наміри Києва покращити володіння державною мовою серед представників національних меншин…
— Я великий патріот України, яка дбає про свої меншини та дотримання їхніх прав, у т. ч. мовних. Та з одного боку, потрібно захистити права меншин і дати їм можливість зберігати свою культурну спадщину в рамках українських законів, а з іншого —подбати про те, щоб представникам угорської меншини було добре і щоб вони мали однакові перспективи розвитку з іншими українцями. А це означає, що теперішній стан — ненормальний. Його треба виправляти, але робити це розумно та через діалог. Природно, що угорці в Україні хочуть зберегти свою ідентичність та мову. Це — важливо, але було б добре, якби вони вважали себе українськими угорцями чи угорськими українцями. Серед угорської громади в Україні і люди, котрі не соромляться своєї української ідентичності.

В Австрії державну мову знають усі
— Чи є Австрії громадяни, котрі не володіють державною мовою?
— Ні. Є лише міґранти останньої хвилі, котрі знають німецьку не дуже добре. Але для отримання дозволу на проживання та громадянства всі обов’язково мають вивчити німецьку на достатньому рівні. Це — нормально і не є якоюсь дискримінацією. Бо що таке громадянство? Це певне коло людей, котрі можуть, зокрема, вільно спілкуватися між собою. А якщо створюють якісь паралельні суспільства, де немає жодного зв’язку та спілкування з державою, це погано.
— А як ви ставитеся до відсутності поняття «австрійська мова»?
— Британська й американська англійська звучать дуже по-різному. В Австрії також стандарт німецької мови відрізняється від німецького. Я кажу про літературну мову, а не місцеві діалекти. У нас є багато слів, які в Німеччині не сприймають або вони мають інше значення.
— Власне прихильники російської як другої державної в Україні часто вказують на швейцарську багатомовність: мовляв, там чотири офіційні мови і це їй ніяк не заважає…
— Такі порівняння виглядають недоречними з кількох причин. Швейцарія й Україна — дуже різні як щодо історії, так і сьогодення. І порівнювати швейцарську мовну ситуацію з українською люблять ті, хто про Швейцарію нічогісінько не знають. Якщо хтось думає, що у Швейцарії все чудово з мовним питанням і швейцарці по всій країні однаково добре володіють усіма чотирма офіційними мовами, вони дуже помиляється. Насправді в різних кантонах побутує лише одна мова. Якщо швейцарець їде, наприклад, з німецькомовного кантону в франкомовний, йому потрібні ґрунтовні знання з французької. Освічена людина з німецькомовної частини Швейцарії зазвичай знає французьку на достатньому рівні, а от франкомовні швейцарці переважно німецької не знають. Італійською спілкуються лише італійські швейцарці, а ретороманською — всього невелика купка людей.
Розмовляв Василь Короткий, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online