Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 28, 2020

Марина Кошкіна: «Дуже хочу, щоб мене не пов’язували з певним амплуа»

Автор:

|

Листопад 11, 2020

|

Рубрика:

Марина Кошкіна: «Дуже хочу, щоб мене не пов’язували з певним амплуа»
Марина Кошкіна

На нещодавньому Варшавському кінофестивалі Україна була представлена двома фільмами. Фільм Романа Балаяна «Ми є, ми поруч» показали у міжнародній програмі, а стрічка Тараса Дроня «Із зав’язаними очима» перемогла у конкурсі Competition 1-2 (тут змагаються перші та другі фільми режисерів). Рік тому відзнаку журі Варшавського фестивалю отримала інша українська робота — «Забуті» Дарини Онищенко. Ці два фільми об’єднує не лише фестиваль у Варшаві, не лише те, що так чи інакше у центрі сюжету є війна на сході України. Головні ролі в обох фільмах зіграла молода українська акторка Марина Кошкіна. Це ім’я варто запам’ятати: сильна, емоційна, різнопланова актриса гідна якнайбільшої глядацької уваги. Тим більше, що вона працювала і в таких глядацьких гітах, як фільм «Захар Беркут» і серіал «І будуть люди».
— У вас дві ролі, які стосуються теми війни. Можете їх порівняти?
— Вони цілком різні. Сталося так, що спершу мене затвердили на роль Юлі у Тараса Дроня. Моя героїня — професійна спортсменка. Втратила хлопця на війні, вона у відчаї, втомилась від тиску на неї. Гадає, що змінивши своє життя, зможе втекти від проблеми, але це не так. Після втрати батька я рік не могла спати. Готова була на все, щоб загасити той біль, але нічого не допомагало. Мене попустило, коли збагнула, що він завжди поруч. Так само і з Юлею. Вона біжить від горя, а це не допомагає. Потім мене затвердили на роль у «Забутих», а зйомки в Тараса відклали. Тож я знімалась у Дарини, а паралельно готувалась до ролі Юлі. У Тараса, до слова, події відбуваються уже після завершення війни. Цікаво, що Ніна зраджує своєму чоловікові не тому, що розкохала, а тому, що Андрій є єдиним, хто її розуміє.
— А Юля зраджує?
— З Юлею інша історія. Її хлопця немає вже рік. Але оточення вважає, що вона зраджує. Саме в цьому і проблема героїні. Всі знають, як саме вона має поводитись. Від неї вимагають вірності попри те, що її хлопець загинув. Це шалений тиск суспільства. Дуже б хотіла, щоб фільм подивилося якнайбільше людей. Я сама після цієї роботи стала набагато менше когось засуджувати, бо ніхто не знає, чому людина насправді робить так, а не інакше.
— Якою для вас є Ніна з фільму «Забуті»?
— Перевага нашої професії в тому, що доля іноді дарує такі ролі та таких героїнь, з якими ти в чомусь дуже схожа, а в чомусь — ні. І з Ніною я не завжди згодна. На її місті я б краще пішла з родини, ніж зраджувала. Якби я хотіла б поїхати до окупантів і розуміла, що мій чоловік думає про інше, могла б терпіти місяць-два, але не роки. Я б поїхала. Ніна залишилася, чекає, терпить. Кохає чоловіка. Це нас різнить.
— А що об’єднує?
— Чесність із собою. Вона не любить пафос. Дуже любить свою країну, свою мову, але без крику на цілий світ. Якась її справжність, внутрішня самотність і сила мені близькі. Може, її людяність.
— Дарина Онищенко розповідала, що на знімальному майданчику було багато імпровізації…
— Я в кожну свою роботу щось привношу. Гадаю, що це не творчість, якщо актор просто приходить і промовляє на камеру завчений текст. Ми багато працювали поза майданчиком. Я маю хорошу школу, вчилася у Богдана Бенюка. Мої майстри завжди мені казали: якщо отримую роль, то маю вивчити про свою героїню все. Розуміти її побут, як живе. Все це потрібно вигадати самій. Я згадувала своїх вчительок із Луганщини. Так і створився образ.
— Ви родом із Луганщини…
— Востаннє була вдома 2013 року. Не скажу, що там було цькування за українську мову, але я була російськомовною. Був предмет у школі, українська мова, ми його вивчали, та й усе. За останні роки моє ставлення до мови змінилося кардинально. Я відчула її та покохала, коли вступила на курс до Бенюка. Я не знаю, чому він, з його переконаннями, взяв на курс дівчину з Луганська, яка спілкується та миcлить російською. А потім він, не нав’язуючи, прищепив нам любов до усього українського. Моя однокурсниця нас всіх возила в Карпати на зимові свята. Я раніше такого не бачила, дивилась і думала: як же це круто! І з Богданом Бенюком ми постійно співали наші пісні. А потім мені доля підкинула такий сюрприз: зіграти вчительку української мови.
— Ваші обидві героїні дуже сильні та здатні йти на великі пожертви. Вони мають бути такими сильними, щоб вижити?
— Вони могли б жити простіше і бути щасливими. Але ні, не могли б, мабуть. Вони не просто так жертвують собою, вони жертвують заради когось. От тієї поваги до людини, любові до людини, не лише до рідної, дуже бракує в суспільстві.
— У вас є чудова роль у «Відданій», де вас навіть пізнати важко, а ваша героїня зовсім безпорадна. Як працювалося?
— Наступного ж дня після того, як я закінчила зйомки у «Забутих», я почала роботу над «Зі зав’язаними очима». А наступного дня після мого повернення зі Львова почала зніматися у «Відданій». Ці три ролі йшли одна за одною. До речі, Софія Андрухович мені дякувала за мою Іванку. І це дуже приємно, адже то вона її придумала. Моя Іванка — це моя акторська гра. Я створювала персонаж, з яким мало маю спільного. Адже і Ніна, й Юля, при всіх відмінностях, мають більше спільного зі мною. А Іванка вимагала повного перевтілення. Мені дуже подобається ця робота, люблю костюмовані ролі, це цікаво. Тішуся, що Христина Сиволап у мене повірила, хоч могла б узяти просто типаж. Дуже хочу грати різні ролі, щоб мене не пов’язували з певним амплуа.
— Маєте щось у роботі?
— Починаю нову роботу в анімаційному фільмі. Зовсім новий досвід, адже на мене мають вчепити багато датчиків. Я маю з ними грати, а на екрані з’являтиметься анімаційний персонаж. Також Мар’ян Бушан запускає воєнну драму «Білий ворон». Маю також працювати у болгарському проєкті Василя Баркова. Він зніматиме у Вилково і я маю грати там німу дівчину. Дуже різні ролі. Чекаю.
Розмовляла Катерина Сліпченко, Zaxid.net

About Author

Meest-Online