Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 6, 2019

Людмила Смородіна: «У наших політиків все або за Гоголем, або за Шекспіром»

Автор:

|

Серпень 24, 2017

|

Рубрика:

Людмила Смородіна: «У наших політиків все або за Гоголем, або за Шекспіром»

Людмилу Смородіну завжди називали найвродливішою акторкою Національного театру ім. Івана Франка. Але, крім зовнішності та таланту, Бог дарував їй зовсім не театральний характер. Адже вона ніколи не брала участі в акторських інтригах і не слухала театральних пліток. Можливо тому, що Людмила і досі вражає молодістю та завзяттям, незважаючи на солідний вік.
— Чому театр зараз став місцем розваги, а не духовної роботи, як це було у минулому столітті?
— Зараз немає людей, котрі б змінювали світогляд. Усі хочуть продавати квитки, мати касу на виставі. Державні театри дотуються мало, немає належної уваги до культури, ось менеджмент і намагається якось догодити ринку. Що тут казати? Якби свого часу у нас більше уваги приділяли культурі та духовності, то і цієї війни не було б. Тому що всі спроби сепаратизму були б припинені на самому початку. Адже культура виховує гордість за свою Батьківщину, здоровий націоналізм, розуміння самоідентичності та державності. Американський патріотизм виховується на їхньому кіно. А у нас що було? Російський артист приїде, так не знають, як йому догодити. І наші продюсери нарікають: «Українські артисти нічого не можуть, от московська школа — це так!» Платили їм нечувані гонорари та привчали, що вони кращі за нас. Де ще можна знайти таке ставлення, коли плюють на своїх людей, які все життя присвятили професії, а чужих звеличують? Правда, потім приходили на театр на вистави і дивувалися: так, непогані у вас вистави. А до цього ломилися на гастролі московських антреприз, заплативши по кілька тисяч гривень за квиток, а потім тікали після першого акту, грюкнувши дверима.
— Як ставитеся до того, що готується заборона на гастролі українських артистів у Росії? Може, це вже перебір?
— Чесно кажучи, складне запитання. Коли ми з Богданом Ступкою були в Москві на гастролях, то після вистави до нас прийшли з повідомленням, що в нашу честь влаштовано бенкет. Ми розгримувалися, переодягнулися і пішли до гостей. Виявилося, що там вже всі столи порожні, а російська публіка давно п’яна. Вони нас навіть не помітили. Не ми з Богданом Сильвестровичем були там головними героями свята, а вони. Це в Україні до столів навіть не підходять, очікуючи московських гостей. А там вже все було випито та з’їдено. І тоді я сказала: «Не можна дружити з такими людьми!» Тому потрібно робити різкі кроки, щоб змусити себе поважати. Може, і потрібно один раз заборонити всі ці гастролі, і витримати до кінця. Якщо знову почнемо виляти, щоб не посваритися, то нічого гарного з цього не вийде.
— А як Богдан Сильвестрович поставився до того, що його ніхто не чекав на банкеті?
— Сказав: «Мабуть, дуже їсти хотіли, не втерпіли».
— Нещодавно Володимира Машкова не пустили в Україну на зйомки продовження серіалу «Ліквідація». Напоумить це якось російських артистів?
— Розумних — так. Будь-яка розсудлива людина скаже: «Чого я хотів, якщо Росія воює з Україною. Я порушив закони цієї країни, ось і постраждав». Адже недарма російські артисти зараз почали відмовлятися від гастролей у Криму, щоб не потрапити в списки нев’їзних в Україну.
— Чи стало вам легше дихати після всіх заборон на російську кінопродукцію?
— Не знаю, наскільки легше, але нас уже почали запрошувати на головні ролі в українських фільмах і серіалах, а раніше їх віддавали лише москвичам, аби можна було продати кіно на російський ринок. І на фестивалях почали отримувати премії та призи. Вже є чим пишатися!
— Й акторська майстерність стала зараз затребуваною навіть у далеких від театру людей. Ви викладали у вокальній академії Олександра Пономарьова. Ким були ваші слухачі?
— Банкіри, політики, економісти, різні люди. Адже зараз з’явилося розуміння того, що гарно й образно говорити, правильно себе подавати є не менш важливим, ніж суто професійні навички. Ораторська майстерність допомагає сподобатися слухачам. І це запорука великого успіху в бізнесі.
— Хто з наших політиків володіє акторською майстерністю?
— Юлія Тимошенко, без сумнівів. Якось ще на зорі її політичної діяльності я слухала її доповідь у Верховній Раді. Мені було цікаво, як себе подає жінка-політик. І була захоплена її манерою. Ця жінка точно знає, що робить. Вона вміє повести за собою, і ця майстерність гідна «Оскара». Видно, що вона над цим працює, продумує кожен жест і слово. Після виступу ми з нею поспілкувалися, вона дуже уважно до мене поставилася, і я їй сказала, що тепер знаю, якою має бути моя Єлизавета I. Я тоді якраз працювала над виставою «Віват, королево!» І Тимошенко пообіцяла прийти на виставу. Але потім її посадили до в’язниці. А я не могла заспокоїтися — моя Марія Стюарт також перебувала у в’язниці, і Тимошенко немов повторила обидві ролі героїнь вистави.
— Олег Ляшко, наприклад, зміг би зіграти Свирида Голохвастова у виставі «За двома зайцями»?
— Запросто! Він характерний, навіть комедійний артист. Якби його запросили в такий проект, то це була б бомба! Я якось на концерті сиділа відразу за ним. За Ляшком було дуже цікаво спостерігати. Він сидів і дириґував ручками весь виступ! Видно, що любить себе у всіх проявах, і навіть не думає, що хтось поруч може його не так сприйняти. Не втомлюється бути поза межами правил!
— А кого з наших політиків можна порівняти з шекспірівськими персонажами?
— Так відразу і не скажеш.
— Януковича можна?
— Ой, ні, він скоріше з Гоголя. Собакевич якийсь. Якби у нас хтось із політиків потягнув на шекспірівську глибину, то щось би докорінно переробив. Ні, не вистачає поки що нікому шекспірівського трагізму.
— А ось про вашу виставу «Ричард III» кажуть, що вона немов про Верховну Раду розповідає…
— Про те, що тихо когось прибрати, замити сліди, за спиною домовитися проти когось дружити, і йти далі. Це є.
— Приходять політики на цю виставу?
— Звісно, усі знайомі Богдана Бенюка, котрий грає Ричарда III. І його колеги з Київради та Верховної Ради. Але я з політиками не товаришує, тому мені складно щось сказати. Та й сама вистава викликає великий інтерес у публіки. Адже там немає маленьких прохідних ролей. І сенс п’єси дуже сучасний. Тому культпохід Верховній Раді точно треба б до нас організувати. Хоча мистецтво навряд чи вплине на їхню політику. Мистецтво мистецтвом, а реальне життя свого вимагає — договорняки, круговерть. Хоча ось ця ситуація з відмовою зняти недоторканність з народних депутатів, які прокралися, — точно шекспірівський сюжет. У наших політиків все або за Гоголем, або за Шекспіром.
Розмовляли Ліліана Фесенко та Валерія Поліщук, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply