Новини для українців всього свту

Monday, Aug. 26, 2019

Любомир Романків: «На моєму винаході ІВМ заробила 2,1 мільярда доларів»

Автор:

|

Липень 03, 2019

|

Рубрика:

Любомир Романків: «На моєму винаході ІВМ заробила 2,1 мільярда доларів»
Любомир Романків

Цей українець започаткував нову технологічну еру й змінив світ. Любомир Романків народився у Жовкві, що на Львівщині, згодом разом із сім’єю еміґрував до Канади, навчався в Америці. Саме там й досяг небаченого успіху. Втім завжди наголошував, що є українцем. Зараз Любомиру Романківу — 88. Він, хоч офіційно на пенсії, продовжує працювати — пише книгу про свої винаходи. Його ім’я прикрашає Залу слави винахідників США — науковців, котрі змінили світ.
— Без ваших розробок не було би багатьох сучасних технологій. Як воно — розуміти, що змінив світ?
— Я про це рідко думаю. Робив те, що вимагав час. Тоді фірми конкурували між собою, аби знайти спосіб магнітного запису інформації. Люблю розв’язувати складні завдання, і тому для мене це був виклик — чи зможу зробити?
— I таки змогли! Пригадайте, як це було…
— Тоді інформацію записували на так звані феритні сердечники, на які десять разів намотували мідний дріт товщиною з людську волосину. Це робили 50-60 людей! Працювали під мікроскопом. Уявіть, скільки це коштувало! А диск, на який поміщали інформацію, мав метр у діаметрі. Він крутився з величезною швидкістю, тож виникали питання про потужність двигуна, його охолодження. Теоретики казали, що це все можна оминути, якщо зробити маленькі магнітні головки з тонких плівок. У компанії IBM над цим працювали кілька груп. Я був першим, хто вирішив застосувати для розв’язку проблеми можливості електрохімії. Майже два роки працював над створенням магнітних головок. Перші мали лише вісім обмоток міді і вони запрацювали! Це було 1970 року. Далі ми лише вдосконалювали процес.
— Без цього винаходу зараз би навіть не існувало компанії Apple. Як розпочалася ваша співпраця?
— 1980-го IBM випустила перші п’ятидюймові дискети, Стів Возняк купив у нас один такий. Почав із ним експериментувати у своєму гаражі, як він про це розповідає. Наша фірма не планувала застосовувати магнітний запис і дискети на малих комп’ютерах, а от Apple працювала саме над персональним комп’ютером. Возняк під’єднав його до свого процесора, для якого не мав запам’ятовувальних елементів.
— Понад півстоліття ви пропрацювали в IBM. Скільки компанія заробила на ваших патентах?
— У мене є 180 винаходів, з яких компанія запатентувала 67. У всіх великих американських фірмах діє схожа система — коли вас беруть на роботу, ви підписуєте згоду, що за ваші винаходи номінально отримуєте 1 USD. Однак якщо винахід справді настільки важливий, як-от у випадку з магнітними головками, то фірма може виплатити вам премію. Мені тоді дали винагороду в розмірі річної зарплати. Загалом же на моєму винаході ІВМ заробила 2,1 млрд USD. Дехто думає: от Романків уже, певно, мільйонер, йому компанія золоті гори дає. А я отримував зарплату й одного разу — премію. Оце й усе.
— А конкуренти IBM намагалися вас переманити?
— І не раз. Одна доволі велика фірма пропонувала мені посаду директора відділу магнітного запису і високу зарплату. Проте я відмовився.
— Цікаво дізнатися про прогноз на майбутнє від вас — яким стане світ за п’ять, 50 чи 100 років?
— Прогноз на п’ять років можна зробити, на десять — важче. А спрогнозувати на сотню літ наперед — неможливо. Зараз наука розвивається настільки швидкими темпами, праць та експериментів так багато, що ми не знаємо, чого очікувати. Коли говоримо про прогноз на 100 років вперед, то можемо хіба що сподіватись, що людство не самознищиться своїми ж винаходами.
— Кажуть, у вас немає вдома навіть ноутбука. Це правда?
— Так! Я працюю за комп’ютером в офісі. Якщо б забирав його додому, то працював би і там. І не мав би коли спати. Мобільного телефону вдома мені достатньо. До речі, я не є й учасником соціальних мереж, хоч іноді стежу, що пишуть мої приятелі у Facebook. Але волію мати особисті соціальні зв’язки, приїхати та побачити людину, сісти та випити кави з нею. Звісно, комп’ютер допомагає спілкуванню та швидкому збиранню інформації, але він не може замінити розмову віч-на-віч. Потиснути руку — це важливіше, ніж написати гарне слово через комп’ютер.
— Як дбаєте про своє здоров’я?
— Мені 88. Дехто в такому віці заледве ходить, а я, з Божою поміччю, бігаю та працюю. А іноді, як є добра нагода, ще й танцюю. Часом питають: навіщо ти ще так багато працюєш? Кажу — для мене це приємність. Маю охоту до роботи. Наразі ця праця для добра людства, молоді, й вона мене не втомлює, від неї не стаю хворим. Я замало ходжу, хоча бажано рухатися не менше години на день. Частково — вегетаріанець, бо з м’яса споживаю лише куряче, і то зрідка. Їм багато овочів і зелені.
— Часто буваєте на Батьківщині?
— Я в Україні був навіть тоді, коли це забороняли — на запрошення Москви 1980 року читав там лекцію. Погодився за однієї умови — дозволять приїхати до Києва та Львова. Хоч мене тоді пильнували, але ці міста я відвідав. Уже в часи незалежності прилітав щороку. Був і в рідній Жовкві, де провів дитинство.
— Дотримуєтесь українських традицій?
— Аякже, усе, що українське, дуже дороге моєму серцю. В Америці маю родину, хоч і не дуже близьку. Ми разом проводимо Святвечір, Різдво, Великдень. Знаю українські колядки, освячую кошик із паскою.
— Стежите за подіями в Україні?
— Звісно. Читаю новини на українських сайтах. Дуже переймаюсь через те, що відбувається на Донбасі та сталося з Кримом. Сподіваюся, що війна закінчиться якомога швидше. Гадаю, що українці дуже поспішають у своїй гонитві за змінами. Можливо, якби було не так багато перемін в особистостях, то держава пішла б вперед набагато далі. Зміни необхідні, але також потрібен час, щоби випробувати нові ідеї та розпрацювати їх. Українці знаходять вихід із найскрутніших ситуацій і вміють розв’язувати проблеми. Це — спосіб мислення, який прийшов через віковічні поневолення. Пишаюся, що я — українець.
— У чому секрет вашого успіху?
— Можливо, у тому, що вмію дивитися на завдання з різних боків. Знаєте, коли мене про той секрет питають, то кажу: маю такого птаха, який сидить на лівому рамені і коли щось добре не розумію, то він мені шепоче, з якого боку подивитись на завдання. Над технологією магнітних головок працювали сотні людей, але у них не вийшло, бо вони відступали після невдач. Я ж ніколи їх не боявся. Тому моя розробка увінчалася великим успіхом.
— Які, на вашу думку, риси допомагають робити революцію в науці?
— Найважливіше — мати справді відкритий розум. Дехто дивиться на науку таким чином: мене навчили ось так, знаю, що є такі правила чи теорії. А ось цей результат досліду порушує це і це правило, тому він невдалий. Я ж кажу: якщо ми винайшли щось таке, що порушує правило, отже, створили інше правило.
Розмовляла Олена Ковальська, «Експрес»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...