Новини для українців всього свту

Wednesday, Aug. 21, 2019

Лутфіє Зудієва: «Людей у Криму переслідують за ознакою нелояльності до влади»

Автор:

|

Липень 03, 2019

|

Рубрика:

Лутфіє Зудієва: «Людей у Криму переслідують за ознакою нелояльності до влади»
Лутфіє Зудієва

Наприкінці травня ц. р. Лутфіє Зудієву затримали в Криму російські окупанти. Пізніше її й інших активісток відпустили, відкривши проти них адміністративні справи.

Навіть адвокати працюють як журналісти
— Розкажіть трохи про себе, чим зараз займаєтесь?
— За освітою я — педагог. Для мене правозахисна і інформаційна діяльність в Автономній Республіці Крим (АРК) почалася в 2015-2016 рр., коли щотижня стали проходити обшуки й інші слідчі заходи в будинках кримських татар. Тоді в АРК з’явилося розуміння, що висвітлювати це нікому. Багато засобів масової інформації (ЗМІ) покинули півострів через неможливість акредитуватися на території АРК, де застосовують російське законодавство. Багато людей припинили займатися своєю професійною діяльністю. Решта продовжують у закритому режимі. Ми нічого не знаємо про цих людей, вони рідко афішують свої дані, адже їх одразу ж репресують.
— Вони працюють не для кримських ЗМІ?
— Здебільшого, це фрілансери або незалежні журналісти, котрі приїжджають до АРК, а також учителі, підприємці, будівельники, економісти тощо. Навіть адвокати певною мірою працюють як журналісти —захищаючи політв’язнів на процесах, вони ще й інформують журналістів через Facebook про те, що відбувається з їхніми підзахисними і про процеси.
— За що переслідували вас і чим це закінчилося?
— Формально мене притягнули до адміністративної відповідальності за нібито публікацію екстремістської символіки у Facebook. Такого штибу справи проти активістів практикують уже протягом трьох років, зазвичай, вони пов’язані з їхньою правозахисною або інформаційною діяльністю.

Людей переслідують за ознакою нелояльності до влади
— А що саме з опублікованого не сподобалося російській владі?
— У матеріалах справи фігурує лише три скріншоти публікацій. Дві з них — третьої особи. У лютому 2014 року відомий на території Татарстану мусульманський активіст Тагір Мінібаєв проводив медіакампанію зі захисту мусульман Татарстану, заарештованих за релігійні переконання, до них застосовували тортури. Він поділився публікацією на моїй сторінці. Інший — репост із сайту «Хізб ут-Тахрір Україна» в квітні 2014 року. На той момент в АРК узагалі не діяло ніяке законодавство. Символіку в цьому посиланні розмістив власник сайту. В одному з цих трьох скріншотів я не розміщувала цю символіку особисто. З юридичної точки зору справу мали б закрити того же дня через брак матеріалів, які підтверджують мою провину, але судовий процес тривав дев’ять годин. Суддя перебувала в нарадчій кімнаті п’ять годин. Для адміністративного процесу це — нонсенс. У матеріалах моєї адміністративної справи є експертний висновок доцента колишнього Таврійського національного університету Никифорова. У дослідницькій частині документа замість мого імені фігурує ім’я Муміни Салієвої. Це ще більше переконало мене, що ці справи мотивовані нашої правозахисною діяльністю. Адже Муміна Салієва — дружина політв’язня Сейрана Салієва, котра і є координатором «Кримського дитинства». Проти нас були порушені дві абсолютно ідентичних справи. В один день нас затримали і засудили за однаковою статті. Різниця лише в тому, що Муміні присудили штраф 1 тис., а мені — 2 тис. RUR.
— А що це «Кримське дитинство»?
— Я розповім про «Кримську солідарність», на базі якої з’явилося «Кримське дитинство». У квітні 2016 року в АРК відбулася перша зустріч родичів заарештованих та їхніх адвокатів. На зустрічі було близько 15-20 осіб. Але, з огляду на постійне збільшення кількості заарештованих, поступово ці зустрічі стали більшими, до них стали приєднуватися активісти і правозахисники, незалежні журналісти, котрі приїжджали в Крим і намагалися аналізувати ситуацію. Тоді «Кримська солідарність» розпалася на три напрямки: адвокатська група, яка займається наданням юридичної допомоги; інформаційна група, яка фіксує судові процеси, обшуки, інші порушення прав людини; соціально-побутова група, яка займається допомогою сім’ям політв’язнів. Найвразливішою групою виявилися діти. Тому Муміна й організувала проект «Кримське дитинство».
— Розкажіть, будь ласка, про кримських політв’язнів. За що їх переслідують, за якими статтями?
— Загалом людей в АРК переслідують за ознакою нелояльності до влади. А кримських татар — за національною та релігійною ознакою. Можна згадати справу Ільмі Умерова, або Веджіє Кашку, котру звинуватили у вимаганні. До свого арешту вони були активними відвідувачами судових процесів, виїжджали на міжнародні майданчики — отже, нелояльні.
— Тобто можна говорити про зловживання законодавчими нормами?
— Атож. І такі великі та відомі у всьому світі російські правозахисні організації, як, «Меморіал», визнають заарештованих в АРК людей політичними в’язнями. Здебільшого, в причині арешту конкретної людини немає вчиненого ним правопорушення. Жодна з 58 осіб, котрі перебувають під арештом за статтею «тероризм», стосунку до тероризму не має. В матеріалах справи немає жодного доказу, що ці люди причетні до якогось терористичного акту або готувалися до його скоєння. Їм закидають збори в мечеті або вдома, де вони обговорювали якісь релігійні і соціально-політичні проблеми, наприклад, приналежність Криму Російській Федерації (РФ) чи Україні. Людей переслідують не за злочин, а за право давати власну суб’єктивну оцінку тим чи іншим політичним подіям.

Репресії можуть перейти в набагато жорсткіші фази
— Наскільки в АРК доступна правова допомога?
— З 2014 року на території АРК працює невелика, але дуже відчайдушна, впевнена і смілива група адвокатів, котрі займаються політичними справами. Її очолює Еміль Курбедінов. Проти нього відкривали дві адміністративні справ за тією ж статтею, як і у нас із Муміною Салієвою — демонстрація забороненої символіки. Спершу в команді Курбедінова було лише кілька людей, але в міру наростання арештів і обшуків до них стали приєднуватися нові юристи. А коли нещодавно пройшли масові арешти, і за статтею «тероризм» затримані 24 кримських татар, у цей процес увійшли ще 24 адвокати різних національностей. Складно розуміти логіку силових структур, адже всі їхні дії породжують ще більшу протидію. Тиск призводить до зростання і адвокатської групи, і групи активістів, стримерів і просто людей, котрі вже не можуть залишатися байдужими в цій ситуації.
— А наскільки ризикують журналісти?
— Не просто здоров’ям чи часом, а й своєю свободою. На 12 осіб «Кримської солідарності» тиснули, дев’ятеро зараз перебувають у слідчому ізоляторі (СІЗО) за статтею «тероризм». З останніх затриманих Ремзі Бекіров активно висвітлював практично всі судові процеси. Всі чудово розуміють, що вони не мають до тероризму жодного стосунку, а опинилися в СІЗО через свою інформаційну роботу. Ім’я Османа Аріфмеметова стало відомим того дня, коли біля будівлі «Верховного суду» агенти Федеральної служби безпеки РФ затримали батька дев’ятьох дітей Біляла Аділова. Його посадили в синій Volkswagen без номерів, а Осман увімкнув прямий ефір у Facebook. Один із аґентів підійшов і вибив у нього з рук телефон. Його стрім використала величезна кількість редакцій на території України. І це стало відправною точкою для всіх журналістів, вони усвідомили, що таким чином можна розповідати про ситуацію в АРК. Після цих подій стали викладати публікації не лише індивідуально, а й колективно — через «Кримську солідарність». Але дуже важливим внеском була і є робота незалежних журналістів, які приїжджають до АРК у відрядження. На жаль, цього року двом із ним заборонили в’їзд до Криму на десять років. Це пояснює, яку роль відіграє інформаційна робота в АРК і як це болісно для силових структур.
— Чи відчуваєте якусь підтримку з боку України? Яким чином Україна може підтримувати вас більше?
— Я живу в АРК і ми часто обговорюємо ці теми. Люди розуміють, що все, що відбувається з ними, лягло на їхні власні плечі. На жаль, через п’ять років статус політв’язнів не закріплений на рівні українського законодавства, не вирішені питання з фінансуванням адвокатів, соціальною допомогою сім’ям політв’язнів. Що найважливіше, в Криму не працюють професійні журналісти в достатній кількості. На мій погляд, професійні медіа повинні створити якусь медіаплатформи, яка поставить собі за мету висвітлення ситуації на території Донбасу та Криму, знайде способи й алгоритми. Розумію, що є складнощі з акредитацією, дотриманням національного законодавства при в’їзді до АРК. Але професійним журналістам необхідно постійно перебувати на півострові, адже в тіні залишається величезна кількість судових процесів. Зараз у Ростові-на-Дону проходять судові процеси відразу над кількома групами кримських татар. На цьому процесі немає жодного українського журналіста. А якраз у ході цих судових процесів й розкриваються всі фабрикації — як ці справи зшивалися, склеювалися. І коли в залі відсутній професійний журналіст, котрий знає, як розповісти про це суспільству, для силових структур це — ідеальний розклад. В результаті ніхто не розуміє, що це за люди, чому так важливо наголошувати, що ці люди не мають стосунку до тероризму, як вони потрапили в СІЗО, за що заарештовані.
— А чи є реакція Заходу?
— Упродовж п’яти років ми бачили якісь заяви. На жаль, більшість має суто декларативний характер. Є ряд резолюцій по АРК, але вони не стримують дії окупантів. Навпаки, вони намагаються відреагувати на заяви західних країн, діючи ще агресивніше, зганяють своє невдоволення, злість на активістів і на правозахисників в Криму. Але в АРК це нікого не зупиняє. Люди розуміють, що якщо і вони перестануть висвітлювати ці події, то півострів справді перетвориться в абсолютно сіру зону, де репресії можуть перейти в набагато жорсткіші фази.
Розмовляла Юлія Каздобіна, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...