Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Feb. 20, 2018

Лех Валенса: «Немає вільної Європи без вільної України»

Автор:

|

Січень 05, 2012

|

Рубрика:

Лех Валенса: «Немає вільної Європи без вільної України»

Пропонуємо до вашої уваги інтерв’ю з Лехом Валенсою, одним із найбільших друзів України. Він — чи не найвідоміший поляк сучасності, лауреат Нобелівської премії миру та президент Республіки Польща (1990—1995), країни що є найактивнішим лобістом українських справ у Європі.

— Завдяки «Солідарності» Україна знає про «польський шлях до свободи». На якому, на вашу думку, етапі свого «шляху до свободи» перебуває сучасна українська держава?

— Це запитання треба задати українському суспільству. Однак можу звернутися до друзів з України: організуйтеся, створюйте програми, беріть участь у виборах і вигравайте — такою є демократія, ніхто цього за вас не зробить. Коли я боровся разом із «Солідарністю», то спочатку нас було шестеро, потім же нас стало 10 млн. Слід пам’ятати, що найбільший будинок будується з першої цеглини, а згодом постають гігантські будівлі. Так само в політичних справах — треба організуватись і починати.

— Польща підтримала Помаранчеву революцію в Україні, а ви особисто тими днями відвідали Київ. Та зараз велика частина українського суспільства вважає, що Віктор Ющенко розсварив «помаранчеву» еліту, а плоди революції було змарновано…

— Звісно, частково винна та еліта, котра не повністю реалізувала свої постулати. Але відповідальність лежить і на су­спільстві, яке не підтримувало, не допомагало, не ангажувалось і, нарешті, не контролювало достатньою мірою своїх обранців. «Помаранчева» еліта не спромоглася на реформи, тому що не мала програмного підґрунтя, не була готова перебрати на себе владу. Мені важко детально відповісти, наскільки Помаранчева революція штовхнула Україну вперед у її демократичному розвитку. Натомість поза сумнівом є те, що нинішня Україна — це вже інша країна, порівняно з тією, якою вона була до революції. Мас-медіа зараз — вільніші, суспільство — більш свідоме власної ролі та можливостей, про що свідчать численні мітинґи й громадські акції.

Зрозуміло, люди почуваються зрадженими, нарікають на дедалі гірші матеріальні умови тощо, але такі речі не вирішуються одним порухом.

— Здається, що після Помаранчевої революції Україна втратила роль лідера демократичних перетворень на пострадянському просторі…

— Під час свого візиту в Україну 2004 року я попереджав майбутнього президента Віктора Ющенка, що якщо він хоче реалізувати обіцянки, проголошені з трибуни Майдану, то мусить бути готовим: мати відповідну команду, вибудувати відповідні структури, напрацювати ти програму. Але він мене не послухав — і програв. Я також розмовляв із сьогоднішнім президентом Януковичем, який, будучи тоді прем’єр-міністром, хотів розганяти Майдан за допомогою військ. Я йому порадив: «Слухай, якщо даси наказ про силове рішення, вважай що тебе нема — висітимеш. Відступи, а згодом відіграєшся. Цю проблему маєш вирішити мирно». Тоді Віктор Янукович поступився, а тепер він — президент. І так само мають чинити наступні лідери, котрі програють вибори. Тому що вже минув час силового вигравання й бійок — це вже не та епоха. Тепер можна вигравати тільки за допомогою інтелекту й доброї самоорганізації.

— Пан Янукович відігрався, перемагаючи на демократичних виборах. Але наскільки щирими зараз є його наміри та запевняння щодо реформування України?

— Ну, що ж, який стан країни та суспільства, така й правляча еліта. Вона — недосконала. Однак варто розуміти, що демократія — це процес, у якому до мети наближаєшся крок за кроком. Треба багато разів програти, відчути смак програшу, щоби потім досягти успіху, у тому числі виборчого. У Польщі в часи комунізму не було демократії, тоді ми не мали конкуруючих між собою партій. Але після повалення тієї системи ми втілили волю народу до змін і не змарнували свого шансу.

— Що має зробити українське суспільство та політичні еліти, щоби прискорити демократизацію своєї країни?

— Треба об’єднувати людей довкола спільних ідей, заохочувати до спільних дій. Ви робіть свою справу, а Європа зробить свою. Зараз важко говорити про повноцінну євроінтеґрацію України, але невдовзі ми повернемося до цього питання.

— Українці не очікують великих кроків. Вистачило би візового полегшення…

— Можливо, першим кроком має бути спрощення візових процедур при в’їзді до країн ЄС, а можливо, є й інші, важливіші, справи.

— Може, зараз Україні потрібен свій Лех Валенса — харизматичний лідер, здатний повести за собою народ?

— Я був відважним, але й розсудливим. Із моїм темпераментом і характером я втрапив у свій час, тому виявився ефективним. Проте тепер — уже інші реалії. Зараз ми живемо в епоху, коли прийняття й реалізація рішень потребує більше терпіння. Мій тип — це тип вождя, сильного лідера. Я підхожу для президентської моделі правління, а не для парламентської. Однак зараз є так, як має бути, адже демократія — це, між іншим, спільне ухвалення рішень і дискусія.

— А коли Україна буде в Європейському Союзі: через десять років, двадцять?

— Передбачаю, що раніше. У добу стрімкого технологічного проґресу Європа потребує України з її багатим потенціалом. І навпаки. У нас немає вибору, мусимо єднатися в ім’я подальшого розвитку.

Розмовляв Недім Усеїнов, УП

 

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...