Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Oct. 19, 2017

Лариса Ніцой: «Україномовні і російськомовні патріоти будують дві різні України»

Автор:

|

Січень 15, 2017

|

Рубрика:

Лариса Ніцой: «Україномовні і російськомовні патріоти будують дві різні України»

Лариса Ніцой

Українська дитяча письменниця Лариса Ніцой є однією з найактивніших громадських захисниць української мови.

Чи треба захищати українську мову
— Чому, на Вашу думку, на 26-му році незалежності українська мова все ще потребує захисту?
— Бо українська влада для захисту та розвитку української мови в Україні та за її межами робить дуже мало. На це є кілька причин. Перша — непатріотичність влади, здебільшого, російськомовної. Адже російська мова — це тільки вершечок айсбергу, бо весь айсберг — це проросійський світогляд. Російська мова для української еліти стала рідною. То чи буде хтось із влади виступати проти свого рідного? Навряд чи. Як наслідок, маємо російськомовну владу, яка немає наміру нічого робити для української мови, бо вона для них чужа. Так, вони її вивчили, демонструють її у публічних виступах, але вона їм не рідна. Друга причина — тотальне нерозуміння нашим народом, навіщо йому українська мова. Яка різниця, якою мовою лікує лікар, аби був гарним фахівцем; яка різниця, якою мовою цінник на ковбасі, аби сама ковбаса була. Однак усі держави ведуть свій початок із утвердження мови. Імперії, підкорюючи нові колонії, запроваджували там свою мову; країни, виборюючи свою незалежність, починали з утвердження своєї мови. Бо мова — це маркер. В Європі зараз кордонів немає. Думаєте там є змішування мов? Ні, там чітке розмежування: чия мова — того й країна.
— Чи означає це, що всі росіяни в Україні мають припинити розмовляти російською і перейти на українську?
— Та ні, звісно. Всі меншини мають право на спілкування своєю мовою. Вони можуть писати книжки та співати пісні рідною. Проте всі мають розуміти, що українська в Україні — мова міжнаціонального спілкування. Мова порозуміння в Україні різних національностей між собою, тому її мають знати всі. В європейських країнах всі знають і застосовують державну мову. Навіть в офіційних документах вказано, що меншини зобов’язані інтегруватися в суспільство шляхом оволодіння мови більшості.
— А що ж робити з нацменшинами?
— У нас намагаються перекласти все з хворої голови на здорову: надмірна толерантність стосовно нацменшин, якої немає ніде у світі? Бо за їхнім розумінням, це в будь-якому випадку може призвести до сепаратизму. Оскільки англійська освіта вважається однією з найкращих у світі, ми підняли англійський закон про освіту. Виявилося, що основна стратегія уряду Великої Британії полягає у навчанні нацменшин англійською. Німеччина має мільйони міґрантів із різних країн. Там особливо уважно ставляться до вивчення німецької мови дітьми, для котрих німецька мова не є рідною. Якщо дитина погано засвоює мову, за нею закріплюють помічника, котрий стежить, аби вона більше спілкувалася державною мовою. Дещо інша ситуація в Литві. Там мови меншин вивчаються в молодших класах, але з кожним наступним роком кількість предметів державною мовою збільшується. У старших класах такі учні навчаються виключно державною мовою. Ще інша ситуація в Канаді. Там у школах для меншин мова, яка є для них рідною, вивчається на двох уроках у день, та ці уроки оплачують батьки. Країни, в яких є більше, ніж одна державна мова, можуть стати постійним джерелом нестабільності, ворожнечі та напруги, як, наприклад, у Квебеку.
— У новий Закон про освіту відверто намагалися запхати двомовність, які ще підводні камені закладені у цей документ?
— Її туди вже запхали і проголосували в першому читанні. Там копіюються слово в слово багато статей із ганебного «закону Ківалова-Колесніченка» (КК).
— Чи увійшли туди правки активістів?
— На жаль, Міністерство освіти та науки (МОН) наші правки відкинуло. Ми вимагали вилучити статтю, в якій пропонувалося вивчати у вищих навчальних закладах (ВНЗ) мову меншин. Цього не сталося. Ми пропонували додати матеріали про звільнення вчителів і викладачів, котрі виховують неповагу до України. Однак цим знехтували. Ми пропонували ввести окремий пункт про те, що мова спілкування на перервах й у рамках освітнього процесу — українська. І цю правку не врахували. Остаточної редакції ще немає. Буде обговорення, друге читання і війна за правки.

Про українізацію
— Яку модель українізації мала б вибрати патріотична влада?
— Будь-яку, що не суперечать нашому законодавству. Беремо Конституцію України. Там написано: «Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до Закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства». Де сказано, що держава навчає меншини за державний кошт? Якби про це йшлося, то було б написано забезпечує, а не гарантує. Меншинам гарантується право, що меншини можуть вільно вивчати свої мови і їх за це не переслідуватимуть. Наступні слова «На навчання чи вивчення рідної мови» — ми не враховуємо маленьке слово «чи» і взяли за основу «навчання меншин мовою меншин у школах, але якщо візьмемо не навчання, а вивчення, то це не буде порушенням. Наступні слова «в державних і комунальних навчальних закладах» ніде не сказано, що це садочки, початкова, середня, професійна, вища школа. Якщо запровадимо вивчення не тотально, а тільки в якійсь ланці — це не буде порушенням. Читаємо далі: «в державних закладах або через культурні товариства». Прихильники російської мови вдало зманіпулювали, увівши в школах навчання російською, поставивши крапку після слів «в державних закладах», а там не крапка, а «або». Отже, якщо ми вивчатимемо (а не навчатимемося) мову меншини навіть не в закладах, а в товариствах і не за кошт держави — це не буде порушенням Конституції. Тому в основу будь-якої освітньої моделі треба закласти головний принцип: для учнів (студентів), незалежно від їхньої національності держава має готувати навчальний набір предметів державною мовою. А всі меншини мають гарантію від держави навчатися своєю мовою в товариствах чи позашкільних закладах і гуртках.
— Чому ж теперішні чиновники МОН не беруть курс на українізацію?
— Бо вона їм чужа. У міністерстві працює дуже багато російськомовних посадовців. А людям, для котрих рідною є російська мова, культура та література, рідний весь російський світ. Візьмімо останні події, пов’язані з іменами відомих українських російськомовних волонтерів. Поки мова йде про нашого спільного зовнішнього ворога — ми разом. Як тільки просиш російськомовних патріотів зробити, наприклад, крім російськомовної версії сайту ще й українську, отримуєш скандал із їхнього боку з і звинуваченнями в насильстві над ними. Позиція україномовних і російськомовних патріотів щодо зовнішнього ворога — спільна, але вона різна в баченні майбутнього України. Україномовні та російськомовні патріоти будують дві різні України.

«Закон КК» як повзуче лихо
— Ви були однією з тих, хто прийшов під Конституційний суд (КСУ) підтримати визнання неконституційним «закону КК». Щось вийде?
— Маю песимістичний настрій, але це не означає, що таким буде і рішення КСУ. Принаймні, сподіваюся, що «закон КК» скасують. Бо він був прийнятий із порушеннями. Багато депутатів написали відмову, що їхній голос врахували «за», а їх тоді навіть у Верховній Раді (ВРУ) чи й Україні не було. Мені набридли суперечки на цю тему, й я сама вирішила для себе зрозуміти, що ж там не так. Зайшла на сайт ВРУ, відкрила «Закон КК», прочитала його, а тоді прочитала європейські закони, на які він посилається. Там ці документи повністю перекручені.
— Якщо КСУ не скасує «закон КК», нічого страшного не станеться. Бо коли приймається новий закон, то старий відходить у минуле…
— Для чого потрібне рішення КСУ? Для відновлення справедливості. А якби народні депутати хотіли, то за останні два роки могли б уже 730 разів проголосувати за новий закон. Чому ж не голосують? Бо більшість із них не відчувають дискомфорту від присутності «руського міра». Однак на їхнє «мовчання ягнят» хочеться відповісти давньою мудрістю: «замовчуючи зло, його примножують», бо «закон КК» — це повзуче лихо. З огляду на нього приймаються всі дотичні закони — про квоти на україномовний контент, про вищу освіту. У Київській міській раді не пройшло рішення про вивіски в Києві українською, бо це суперечить «закону КК». На часі новий закон про середню освіту, і він також буде писатися з огляду на цей одіозний закон. Тому треба негайно приймати новий мовний закон на захист державної мови.
Розмовляла Олена Янковська, «Вголос»

До слова
Нещодавно Лариса Ніцой жбурнула дріб’язком у касирку, котра розмовляла з нею російською. За словами письменниці, перед нею сиділа продавщиця-стажист, у котрої вона чотири рази зажадала перейти на державну мову обслуговування, проте касир все одно балакала російською. «Я згрібаю здачу і шпурляю в продавщицю. «Жінко, що ви робите?!», — верещить «учениця», — розповіла активістка. За словами п. Ніцой, у відповідь на вибачення іншого персоналу, вона сказала: «Вона (касир. — Ред.) заговорить українською тільки тоді, коли у неї вб’ють когось в АТО, тільки спочатку виколють очі, відріжуть пальці та розпорють живіт!» Тепер письменниця погрожує торговій мережі судом.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...