Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, May. 23, 2018

Кирило Натяжко: «Я ніколи не відмовлявся від збірної України»

Автор:

|

Лютий 04, 2016

|

Рубрика:

Кирило Натяжко: «Я ніколи не відмовлявся від збірної України»

Кирило Натяжко

Український центровий казахстанської «Астани» Кирило Натяжко розповів про рівень Єдиної ліґи ВТБ, інфраструктуру в Польщі, що діється в українському баскетболі та ситуацію з пропуском Євробаскету-2015.
— Як проводиш відпустку?
— Дали буквально три дні на відпочинок. Я приїхав побачитися зі своїми рідними в Дніпропетровськ. Два місяці тому народилася племінниця, її також радий був побачити. Після цього — назад в Астану.
— Як оціниш теперішній рівень Єдиної ліґи ВТБ?
— Два роки тому я вже виступав у цій лізі (за вільнюський «Лєтувос Рітас». — Ред.) і рівень пристойно піднявся, бо зросла якість гри середнячків, як, наприклад, чеського «Німбурка», «Зеніта» з Санкт-Петербурга чи білоруських «Цмоків». Тепер ці клуби — серйозні бойові одиниці. Зрозуміло, що такі гранди, як ЦСКА, УНІКС чи «Хімки» й далі показують височенний рівень. Уже немає простих матчів і легких перемог, крім ігор із грузинською «Вітою».
— Які цілі в «Астани» на сезон?
— Зараз основна мета — вихід у плей-офф. Потрапити у плей-офф непросто, а коли вийдеш туди, то доведеться грати проти команди зі серйозним бюджетом.
— Чому після угорського «Сольнока» ти вибрав саме «Астану»?
— Контракт у «Сольноку» мав тримісячний термін й була опція продовження. Ми досягли з командою те, що й планували, — вийшли в другий раунд Єврокубка. Треба розуміти, що Єдина Ліга ВТБ і чемпіонат Угорщини — це два різні рівні. Мені ж важливо бути на виду, я ще — молодий гравець. Тому, власне, й переїхав у Казахстан.
— В Єдиній лізі в тебе бували якісь неприємні ситуації чи конфлікти, пов’язані зі складними стосунками між Україною та Росією?
— Я виступаю в Казахстані, а не в Росії. Це — спорт і не треба його змішувати з політикою. Намагаюся навіть не заводити таких розмов. Який сенс? Я нічого не можу змінити у політичному плані. У першу чергу намагаюся думати про свою роботу та діяти як професіонал.
— Якщо була б пропозиція з Росії, погодився б?
— Не можу сказати, бо такої пропозиції не було. Кожну річ треба розглядати по-різному. Ми ж не знаємо, що буде завтра. Завтра політики помиряться, а люди залишаться зі злістю один на одного.
— Ти пограв у баскетбол у Польщі, Угорщині, Литві, тепер виступаєш у Казахстані. Яка країна в плані баскетбольної інфраструктури вразила найбільше?
— Мабуть, Польща. Там немає великих клубів, усі — середняки. Інфраструктура загалом там дуже розвинена — багато залів, різної інформації, є глядацький інтерес. Цікаво, що у більшості маленьких міст є команди, чому я був здивований найбільше.
— За ситуацією в українському баскетболі стежиш? Дивишся якісь матчі?
— Матчі не дивлюся, хіба що уривками. Стежу лише за статистикою. В Україні виступає багато моїх друзів і баскетболістів, із котрими я грав.
— Як ставишся до того, що в Україні проводяться два чемпіонати?
— Багато команд з’явилося, але всі ж розуміють, що їхній рівень — низький. Гадаю, неважлива кількість, а якість. У нас вийшло трохи навпаки. Неприємно, що у такій ситуації люди не можуть домовитися до чогось спільного та згуртуватися. Треба працювати в одному напрямку, а не у двох секторах, адже це — погано для українського баскетболу загалом.
— Зараз в Україні можна рости баскетболістові професійно?
— Рости можна всюди, дивлячись про який рівень ми говоримо. Зараз багато гравців уже переросли український баскетбол і тому виїжджають за кордон.
— Баскетбольну кар’єру ти розпочинав у США. Чи можеш дати якісь поради молодим українським гравцям, котрі хочуть спробувати свої сили за океаном?
— Мої батьки хотіли, щоб я отримав освіту й одночасно міг займатися баскетболом, тому подався у США (навчався та грав у баскетбол в Університеті Аризони. — Ред.). Для мене це було дуже важливо. Всі розуміємо, що прийде час і треба буде займатися чимось іншим, ніж баскетболом. Вважаю, що найголовніше — не боятися нових викликів і того, що щось може не вийти. Треба думати лише про хороше та докласти максимум зусиль для гри.
— Ще раз спробувати себе у США не маєш бажання?
— Треба адекватно оцінювати свій рівень. Спочатку треба перейти у справді серйозний клуб у Європі, що я й намагаюся зробити. Постійно підвищую рівень вимог до себе. Коли вибираю між фінансовою складовою та рівнем чемпіонату, то обираю друге.
— Чого тобі ще бракує, щоб уже сьогодні грати у топ-команді?
— Брак ігрового часу і, мабуть, спортивної удачі. Виходило, що зустрічався з тренерами, котрі не зовсім вірили в мене. Працювати є над чим: як індивідуально, так і в командній взаємодії. Немає меж досконалості.
— Була ситуація, що тренер «Лєтувос Рітас» Шешкус відкрито заявляв про твої проблеми зі зайвою вагою. Через це ти залишив литовський клуб?
— Було трохи не так. Я не залишив клуб через зайву вагу, а пішов з команди, бо не отримував достатньо ігрового часу. До того ж я був у команді довше за Шешкуса. Почалося все з того, що я не підходив під його стиль гри. Не міг зрозуміти: для чого мене тоді влітку запрошували? Це була основна проблема.
— Ти не поїхав на Євробаскет-2015 й президент Федерації баскетболу України Бродський заявив, що ти вимагав місця у стартовій п’ятірці збірної, яке тобі головний тренер Мурзін гарантувати не міг. Це правда?
— Не знаю, що казав п. Бродський, але з цією людиною я не спілкувався ні телефоном, ні особисто. Розмовляв я виключно з п. Мурзіним, йому я такого не казав. Що й кому передавав тренер, його особиста справа. На той час у мене були причини сімейного характеру й я не те, що не міг з’явитися у тренувальному таборі збірної, а мав запізнитися лише на п’ять днів. Тренер про це знав. А от Михайло Бродський про це знати не міг. Гадаю, що він навіть не знає, хто я такий. Я ніколи не відмовлявся від збірної України. Цього літа пояснив тренеру Мурзіну свою ситуацію, яку він не зрозумів чи не схотів розуміти.
— Якщо тебе запросять у збірну, погодишся приїхати?
— Треба дочекатися та побачити, хто буде тренером. Після цього буду вже щось вирішувати.
Розмовляв Андрій Сеньків, Сhampion

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...