Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 6, 2019

Козак Мамай єднає Україну

Автор:

|

Вересень 24, 2015

|

Рубрика:

Козак Мамай єднає Україну

Орест Скоп

Мабуть, ніхто з дослідників точно не зможе сказати, відколи на українських народних картинах з’явився козак Мамай. Зрештою, це — не так суттєво. Важливо, що постать козака, котрий сидить із бандурою, схрестивши ноги, стала своєрідною візитівкою нашої національної культури. Тема козака Мамая постійно присутня в українському культурному просторі. Одним із яскравих прикладів цього є духовна акція заслуженого діяча мистецтв, відомого львівського художника Ореста Скопа, котрий уже 33-й рік працює над живописним відтворенням образу Мамая.

Споконвічний дух Мамая
— Ваша серія про козака Мамая — унікальне мистецьке явище. Чому ви вирішили звернутися саме до цього образу?
— Саме слово Мамай — це певна енергетика, асоціація з певним образом. Промовляєте — «Мамай» і вже щось рідне, перші склади — ма-ма, згадується мама, її тепло та ласка. А після того, як прочитав про 300 сліпих кобзарів, страчених сталінським режимом 1934 року під Харковом, то дав собі обітницю створити цикл картин, присвячених пам’яті кожної душі кобзаря. У чому суть такого задуму? Ми говоримо про єдність України, про те, що її зміцнює і має єднати. 25 років про це кажемо, щось шукаємо. А не треба шукати, воно є. Є прекрасний образ козака Мамая. Образ героя, якого не має жодна країна.
— І то, мабуть, один із небагатьох образів, який потужно увійшов у культурне середовище українців?
— Це — справді так. А чому так сталося? Бо сама уява про козака Мамая виникла саме з глибини народної. Вона не нав’язана штучно, зовні. Це — наше, автентичне. Ми можемо сперечатися,
чи це професійно, але воно є, воно було споконвіку. Це — наш український дух.
— І кожен уявляє собі той образ по-своєму?
— Інакше і бути не може. Козака Мамая кожен бачить по-своєму, і це — закономірно. Скільки художників століттями його зображували! Розумієте, колись у кожній хаті висіли ікони Матері Божої, Ісуса Христа, був Святий Миколай і козак Мамай. Це був незмінний духовний атрибут української родини.
— Це — той козак, якого атеїстичний режим боявся так само, як і образів святих. А чому?
— Влада їх ненавиділа і нищила тому, що це — український дух, якого комуністична влада боялася.
— А скільки козаків Мамаїв є на картинах, що зберігаються у всіх музеях України?
— Близько 160! Це — те, що збереглося, бо все винищували. І це ще раз свідчить, який це сильний український образ, духовний корінь, що його так хотіли знищити завойовники, окупанти та зайди.

Мамая — у кожну хату
— Козак Мамай — на ваших полотнах різноликий: і на коні, і без нього, то з оселедцем на голові, то з чуприною. То має довгі вуса, то — короткі. А ще є Мамаї з бойовою амуніцією або лише з кобзою, з люлькою і без неї, на фоні українського села і товарних вагонів, колючого дроту, сокири і пилки — атрибутів сталінських таборів…
— Таким чином я намагався зобразити Мамая у просторі та часі. Хотів відійти від певних стереотипів про цей образ. Головне, щоб у цьому «мамаєвому багатоголоссі» людина відчула щось своє, рідне, близьке для неї й її родини. Тому всіма силами підтримую рух «Мамая — у кожну українську хату», щоб там був цей український оберіг. Хотілося б, щоб із відродженням образу Мамая народжувалася нова нація. Переконаний, коли дитина народжується, а біля її колиски висить картина з Мамаєм, і батьки пізніше про це розкажуть, то дитина пам’ятатиме, що це — її образ, під яким вона народилася й який супроводжуватиме її усе життя.
— Тобто, йдеться про своєрідну об’єднуючу українську ідею?
— Онук мене питає, хто сильніший — людина-павук чи ніндзя-черепашки? А чому не говорить про козака Мамая? Чому цього немає в іграх, мультфільмах, дитячих книжках, цієї нашої козацької теми? Нам нав’язують «Сказочную Русь» та «Машу и Медведя». Щоб дивилися на тих аґресивних і часто дурнуватих персонажів. Це ж робиться свідомо для того, щоб формувати певні психологічні установки у головах дітей.
— Йдеться про необхідність присутності образу Мамая в українських родинах?
— Має побутувати думка, що Мамай — то невмирущий образ. Його палили, страчували, знищували, а він — оживає. Нам же весь час хочуть нав’язати, що Мамай — то не наш образ, що то — чуже, скопійоване. У мене є одна картина, де Мамай сидить із Буддою в одному човні. Вони пливуть разом. І покійний Борис Возницький мене запитував: «Ореcте, чому ти це так намалював?» А я йому кажу: «От піднімає чару козак Мамай і каже до іншого в човні — будеш пити? А той відповідає — буду! Отак і виник буддизм». Це, звісно, жарт. Але йдеться про те, що ми повинні навіть таким чином, жартуючи, підтримувати та піднімати свій символ.

Про музей мамаїв і «мамаївський рух»
Серед ідей Ореста Скопа, що стосуються популяризації образу козака Мамая — створення музею легендарного українського героя у Дніпродзержинську.
— Коли я там побував, то подав ідею про створення музею Мамаїв. Розписав концепцію. І вже сьомий рік музей цим займається. У новій книзі надруковано усю колекцію Мамаїв, які там вже є. Подарував їм чотири великі картини. Задум був такий, аби вони замовляли створення копій Мамаїв, які є на старих картинах в усіх музеях України.
— Музей на Дніпропетровщині буде єдиним в Україні та світі, де стільки зібрано Мамаїв у різних іпостасях?
— Так буде обов’язково. Й я тішуся, що в серці України, в Дніпропетровській області створюється такий музей і, зрештою, шириться такий патріотичний рух. Це вимальовується унікальний музей. Більше того, зараз із групою однодумців працюємо над тим, щоб образ Мамая внести у спадщину ЮНЕСКО, як видатне культурне явище, як український символ.
— Але ж і в інших країнах є свої, оригінальні музеї, що оспівують героїв народного епосу?
— Так, є різні музеї, що розповідають про національних героїв, є і курйозні музейні зали, скажімо, в Прибалтиці навіть є музей, отого рогатого, не хочу його називати. А ми пропонуємо свій, чистий символ, що упродовж століть живе з нами.
— На мій погляд, процес відродження теми Мамая не повинен повторити помилки минулого, коли у кожній школі, військовій частині, заводі була «ленінська кімната», куток чи щось подібне…
— Безумовно, це все треба робити не до свят, не до якоїсь дати, а осмислено, безперервно і не нав’язливо. Я вже понад 30 років роблю справу, яка комусь не подобається, та нічого. Завжди так було. Сміялися з мене, «мамаїстом» називали, але був же «стаханівський» рух, а ми започаткували «мамаївський» рух.
Розмовляв Олег Снітовський, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply