Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Jul. 21, 2017

Костянтин Родик: «Треба відродити бібліотеки як осередки, де можна дізнатися про новинки книжкового ринку»

Автор:

|

Травень 11, 2017

|

Рубрика:

Костянтин Родик: «Треба відродити бібліотеки як осередки, де можна дізнатися про новинки книжкового ринку»

Костянтин Родик — президент Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року». Ця знакова книжкова подія відбулася нещодавно вже увісімнадцяте.
— Як виник і розвивався проект рейтинґу «Книжка року»?
— Перший книжковий рейтинґ провели 1999-го. Це була така собі оборонна тактика. Навіть у Києві на тоді зникли книгарні. Єдиним місцем, де купували книжки, була Петрівка, але там знайти українські видання було майже неможливо. Ми вирішили довести, що книжки є й їх читають. Та коли запросили видавців надавати їх для рейтинґу, вони стенали плечима: мовляв, як і з чим будете порівнювати?
— Руки не опустилися?
— Ні. Рейтинґ таки відбувся, хоча книжок було близько 400. Фактично, на ту пору це були всі українські книжки. Але ситуація змінилася на краще.
— Однак нарікаємо…
— Хай наш ринок не такий, як, приміром, у Польщі, та він розвивається. Наприклад, торік у номінації «Зарубіжна проза» було 99 назв — і це не всі перекладені книжки, які вийшли в Україні. Рейтинґ дає уявлення про те, наскільки те чи те видання варте уваги людини, котра прийшла до книгарні й перебуває перед вибором.
— Тому громадська організація взяла на себе роль…
— …таку, яку у світі виконують відомі бренди. У світі існують два виміри популярності книжки: рейтинґ продажів і літературні премії. В Іспанії — премія Сервантеса, у Франції — Гонкурів, відомий британський Букер та й Нобелівська — все це форми захисту читача від диктату ринку. Щодо рейтинґу видань, то в Україні маємо подібну модель добору книжок у системі розгляду — номінаційну.
— Найвища літературна премія в Україні — імені Шевченка. Вона постала ще за радянських часів. У чому, на вашу думку, суть нарікань на її недосконалість?
— Річ у тім, що принцип висування претендентів — корупційний за своєю суттю. Хоч оновили склад комітету, та члени журі втиснуті в ті самі рамки, що й раніше. Шевченківська премія залежна від «літературознавців у цивільному» з Адміністрації Президента. Навіщо висунення претендентів? Треба охоплювати все, що є на ринку. І хай експерти визначають вузьке коло з усього того, що маємо.
— «Книжка року» постала як приватна ініціатива. Як довго може тривати це волонтерство? Наскільки розраховуєте на державу?
— Держава не мусить виходити з ініціативами. Чиновники існують для того, щоб знайти гроші для реалізації ідей, які пропонують і розробляють фахівці. Підтримувати «Книжку року» можна закупівлею для бібліотек тих книжок, які стали переможцями. Із цією ідеєю я свого часу ходив до восьми міністрів культури. Єдиний, хто її підтримав — Юрій Богуцький. Але на шляху до реалізації ідея зависла в повітрі.
— Зараз Інститут книги організували…
— Туди закладено таку ж корупційну схему поповнення бібліотек — через заявки від видавництв. Від цього давно варто відмовитися. Мета Інституту книги — підтримка читання через бібліотеки. Але й самі бібліотекарі дуже мало знають про книжки! Отже, насамперед треба відродити бібліотеки як осередки, де можна дізнатися про новинки книжкового ринку. Але таке враження, що ніхто нічого не хоче змінювати, а згаданий інститут створено, щоб сконцентрувати кошти в одних руках.
— Бібліотекарям бракує інформаційних видань про книжки…
— Так, у світі найповажніша преса має постійні книжкові рубрики. В Україні — майже вакуум, і це одразу опускає нас до дикості. Яка загальна культура читання й інформування про новинки? Книжок не читає навіть та верства, яка ухвалює рішення. Бачимо, як на Заході державні топ-менеджери йдуть у різні авдиторії і балакають там про книжки. Попередній президент США рекомендував для обговорення провідним чиновникам політологічну й філософську літературу — і це спонукало до відповідних державних рішень. А які книжки читає наш Президент? Не відомо.
— Які ж зараз тенденції наповнення книжкового ринку?
— Якщо на початку постання рейтинґу втішала бодай певна кількість книжок, тепер ця кількість напружує. Видно горизонт, коли рейтинґ проводити буде неможливо.
— Як же узагальнити наш книжковий ринок?
— У нас ще немає перевиробництва, як на інших розвинених ринках. Кілька років тому нарікали, що відсутній нонфікшн, зараз ситуація інша. Навіть з’явилися видавництва, які спеціалізуються на цьому жанрі. Хай не в такому обсязі, як, приміром, у тій же Польщі, та набагато більше, ніж пересічна людина здатна прочитати.
Розмовляла Людмила Таран, «День»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...