Новини для українців всього свту

Tuesday, Jul. 16, 2019

Костянтин Боровий: «Воювати доведеться. Варіантів немає»

Автор:

|

Серпень 27, 2015

|

Рубрика:

Костянтин Боровий: «Воювати доведеться. Варіантів немає»

Костянтин Боровий

Російський політик Костянтин Боровий за останні півтора року, згідно з новими законами Російської Федерації (РФ), міг би отримати не один термін. Він приїжджав в Україну під час Майдану, відкрито заявляв про участь російських спецслужб у знищенні учасників революції. Він одним із перших не визнав анексію Криму та переконував американських політиків у необхідності надання фінансової та військової підтримки України.

Немає ніяких бідних росіян, є ворог
— Складається враження, що російські опозиціонер зараз — дуже маргінальне явище, що користуються мікропроцентом підтримки в суспільстві…
— Маєте рацію. Це — справді маргінальне явище, але ситуація ще гірша, ніж ви думаєте.
— Це як у «Футурологічному конґресі» Станіслава Лема?
— Ще гірше. Ось, дивіться, є позиція опозиціонера Навального: «Крим — не пиріжок». Є суд, який повинен посадити його на десять років, але не робить цього. Є Міністерство юстиції, яке приймає рішення позбавити реєстрації його політичну силу, а судового рішення немає. Є тільки заяви. Виникає підозра, що проект ліквідації режиму буде відбуватися за допомогою ін’єкції Навального.
— Що підтверджує вашу позицію?
— Наприклад, на одному з плакатів показано «зрадників» — Олексій Навальний, Михайло Ходорковський і Михайло Касьянов. Рідпис до них, це дуже важливо, — «Навальний і решта». Нам протистоять дуже високоякісні пропагандисти, їх треба постійно аналізувати. А ця фраза розставляє акценти.
— Тобто відбудовують його бренд?
— Вони відбудовують його лідерство в опозиції.
— Об’єднання партій для участі в реґіональних виборах — це імітація опозиційного руху?
— Це — імітація демократичного руху. Тому що це — об’єднання націоналістів, причому націоналістів-імперців і залишків демократичного руху. Це — все одно, що коню приставити ніжки поросяти. Начебто кінь — грива, хвіст, але коротенькі ніжки, які перетворюють її в якусь іншу тварину. Посміховисько. Можна перефразувати Черчілля: «Антифашистський фронт створений за участі кількох нацистських партій».
— Це ускладнює українську ситуацію. Невже ми — інструмент досягнення Кремлем певних цілей?
— Україна — це концептуальний інструмент збереження та зміцнення влади Путіна та його оточення. Але є й позитивні моменти. Боротьба переходить зі стадії політтехнології в стадію гарячої війни. І розуміння того, що з боку РФ чекати нічого, крім лобової військової аґресії, вже відбувається. Українці починають розуміти, що теза «бідні росіяни, яким заморочили голову і треба робити все, щоб їх переконати», більше не працює. Немає ніяких бідних росіян, є ворог. Як у нацистській Німеччині — 100 % підтримки, спроба переконати, перевиховати, робити ставку на якісь опозиційні тенденції — безглузда. Це — стан ворогів. Нічого позитивного чекати від ворогів не можна.
— І сподівання на те, що російське суспільство раптом усвідомить катастрофічність свого становища, також позбавлене сенсу?
— Надії — нуль. Занадто потужні інструменти та ресурси використав Путін для того, щоб нівелювати вплив опозиції. Її більше немає. Після об’єднання з імперцями, демократична опозиція перестала існувати.

На Навального працює сильна структура тролів
— Чи можливий конфлікт між Путіним та його оточенням?
— Ні, це — неможливо. Наприклад, Андрій Ілларіонов гадає, що Путін намагається модифікувати владу, імітувати можливість державного перевороту. Він розглядає це як один із можливих варіантів. А на Навального працює сильна структура тролів. Вони працюють на одну просту і важливу для ідею: Навальний — лідер опозиції. 15 січня ц. р. не демократію захищали, чи свободу слова, а Навального. Обговорювали на Манежній площі постанову суду про Навального.
— Але ж креативний клас, який вийшов на Болотну 2012 року, бачив у Навальному свого лідера…
— Вони хотіли мати не його за лідера, а хоч когось.
— Ви живете в РФ і США — фактично, між минулим і майбутнім. У російського обивателя, котрий вас бачить, має зводити вилиці…
— Так і є. Це — така щира ненависть. З великим задоволенням мене звинувачують у зв’язках з ЦРУ, а Моссад навіть не згадується.
— А як насправді? Ви — підприємець, побудували свій бізнес, зараз у вас є якісь активи в Штатах?
— У мене є кілька бізнесів. Нещодавно обговорював один із проектів у Силіконовій долині.
— Тобто інвестуєте в стартапи?
— Ні, це в мене інвестують. Проект у Силіконовій долині — цікавий, він може вирости до вартості 1,5-2 млрд USD. Я запускав в Росії першу біржу, створював кілька інвестиційних банків. Біржа була головним проектом — десь у 1993-1994 рр. ця компанія розкрутилася до стадії обороту 2 млрд. USD у день. Коли я починав, мені було 30, я був професором математики, викладав обчислювальну техніку, прикладну математику та класичну математику.
— Ви могли припустити, що через 30 років Росія стане взагалі неприйнятною для життя, і що за альтернативну точку зору знову можна отримати термін?
— Наприкінці 1980-х я займався величезною кількістю політичних проектів. Товаришую з багатьма дисидентами, створював антикомуністичний альянс, робив заяви про те, що фінансування Горбачова — помилка США. І тоді був упевнений, що Росія стане демократичною державою.
— Коли російське суспільство перетворилося на суспільство споживачів, котрі не помітили, як вони опинилися в концтаборі?
— Дуже точне визначення. Згадайте початок імперського проекту, протистояння Єльцина та Татарстану. Протистояння на рівні Росія — федерація чи конфедерація. 1994-го був виданий секретний указ про підготовку до придушення антиконституційного путчу. Там було розписано, що глави національних республік роблять заяву, після цього вводяться війська. У листопаді та грудні цей проект почав здійснюватися. Це був імперський проект, на якому ще не закінчилася демократична Росія. Але по ній було завдано потужний імперський удар. У цей момент багато людей із демократичними переконаннями заявили, що вони більше не підтримують Єльцина і йдуть в опозицію. І тоді почався інший розвиток. У зв’язку з війною в Чечні змінюється вся структура влади —спочатку ЧК, потім ГПУ, НКВС, МГБ, КДБ, ФСК і зараз — ФСБ.

Україна захищає не свої національні цінності, а західну цивілізацію
— Зараз є відчуття затишку. І ніби дипломатичні інструменти почали діяти. Який ваш прогноз, як далі розвиватиметься ситуація?
— Останню крапку у війні може поставити тільки України. Вам доведеться воювати і воювати з величезними жертвами. До цього треба готуватися. Інших варіантів немає. Відчуття гордості виникне від того, що Україна зараз захищає не свої національні цінності, а всю західну цивілізацію. Європейці в курсі реальної ситуації, але ніхто не хоче тягати каштани з ватри для України. Йде підготовка до оборони в разі розгортання глобальної війни. Але до тих пір, поки Україна не почне вирішувати цю проблему, буде стан нестійкої рівноваги.
— Як це йде підготовка?
— Прибалтика набита американськими танками; у Польщі створено штаб координації дій на випадок військових дій; проговорено можливості політичної та військової реакції Швеції та Фінляндії. З боку країн НАТО лунають заклики збільшувати військові бюджети, посилювати оборону; названі вже терміни найімовірнішого початку великомасштабних військових дій вже не проти України, а проти європейської спільноти. Це — 2025 рік.
— Тобто ми — між фортечною стіною й ордою? Хочемо за фортечну стіну, а нам кажуть: «Ми вас як жертву принесемо»?
— Один із сценаріїв — російські війська починають пробиватися на Київ, Україна чинить опір. Величезне число жертв. Спроба прориву через Крим на Придністров’я. Україна оголошується безпольотною зоною, як в Югославії чи Лівії. І починається конфлікт. Нестійка рівновага може тривати скільки завгодно. Вона знекровлює Україну. Таке знекровлення може тривати довго. Зовсім цинічний погляд пересічного європейця на цю ситуацію: «Ну, подумаєш, 7 тис. вбитих за рік. Там народжується більше, ніж 7 тис.», або «Ну, ще одна держава оголосить про дефолт. Україна ж — не член Євросоюзу». Далі Україна перетвориться на копію Молдови — існування між повільним вмиранням і повільним відродженням.
— Чи можливий соціальний вибух всередині РФ?
— Ніякого вибуху не буде. Нам протистоїть високопрофесійне співтовариство, інструментарій спецслужб, пропагандистів, спецслужбісти, журналісти. Ресурси цього співтовариства — 140 млн. громадян, 1/6 частина суші.
— Як оцінюєте рішення Марії Гайдар стати частиною команди Михайла Саакашвілі?
— Марія Гайдар — тінь Єгора Гайдара. Символ тих ліберальних реформ дуже короткого періоду часу для Росії. Я готовий їй вибачити помилки, пов’язані з тим, що вона співпрацювала з Олексієм Навальним. Михайло Саакашвілі зробив стратегічний хід. Він намагається вирішити завдання повернення Росії в демократичне співтовариство не через два три-покоління, а вже незабаром. Це — правильний розрахунок, бо якщо уявити, що наступні 50 років Росія буде такою, як зараз, то всі 50 років буде війна в Україні. Це — його турбота про Україну, Грузію та Росію.
Розмовляла Анастасія Рінгіс, УП

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...