Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 28, 2020

Корнилій Яремак: «Цілком закономірно, що християни стоять на барикадах»

Автор:

|

Лютий 27, 2014

|

Рубрика:

Корнилій Яремак: «Цілком закономірно, що християни стоять на барикадах»

Про місію чину отців василіан, значення чернецтва й про події в Україні розповідає о. Корнилій Яремак, ЧСВВ, відомий місіонер, сповідник, духовний асистент Асоціації лікарів-католиків.
— Чим є місія василіан сьогодні? Які її особливості та труднощі?
— Місія отців василіан залишається незмінною протягом століть, і заледве чи можна її якось інакше означити, ніж своїм життям і словом свідчити про спасіння, яке дарував людству Христос. Це завдання завжди обростає різноманітними особливостями часу, історичної епохи, але за своєю суттю залишається незмінним. Окремий спосіб місійної діяльності чину — це реколекції для народу, які проводять спеціально підготовлені ченці.
Отці василіани завжди були новаторами в Церкві й намагалися йти в ногу із часом. Сьогодні актуальна проповідь Євангелія по радіо, на телебаченні чи через засоби Інтернету. Однак, основним способом і метою місії таки залишається живе слово, звернене безпосередньо до людей.
Ми можемо багато зробити новітніми засобами масової комунікації, але всі вони повинні провадити до одного — безпосередньої зустрічі людини з Ісусом Христом у Святих Тайнах Сповіді та Причастя. Без такого результату все проповідування та всі потуги не матимуть надто великого значення для людської душі. Тому ми проводимо, так би мовити, живі місії в церквах, куди приходять люди, щоби слухати, робити висновки та єднатися з Христом не тільки подумки, а реально через видимі знаки Його присутності — Святі Тайни.
Важко говорити про особливості василіанських місій, оскільки ми використовуємо завжди найновіші результати богословських, суспільних, наукових і психологічних досліджень. А це — виклик часу не тільки для василіан, а й для всіх, хто працює з людьми. Тому тут важко виокремити, чим саме є специфічні місії, які проводять отці василіани. А труднощів є багато – починаючи від нерозуміння потреби місійної діяльності поміж самими ченцями й закінчуючи нечутливістю народу до проповіді Євангельського слова. Та це все — тільки привід, щоб іще більше працювати й стукати до сердець людей, яких Господь шукає, як заблукану овечку.
— Якою повинна бути місійність чернецтва УГКЦ?
— Можна багато говорити про Христа. Але важливо для Нього щось зробити, дати. Як Він віддав своє життя за нас, так у чернечому стані людина жертвує своє життя для Христа. Цього досить. Необхідно просто завжди про це пам’ятати, не запитувати в себе «що мені за це буде?» і не ставити принципів на кшталт «якщо сам про себе не подбаєш, то ніхто про тебе не подбає». Є той, хто про нас дбає, — Отець Небесний. І тому не треба насамперед жаліти про вибір чернечого стану, а по-друге — про своє майбутнє. Ну, і звісно, важливою є проста місія — не боятися бути між людьми, просто бути на службі Божій, сказати Євангельське слово. Здається, що саме цього тепер потребують люди, а ми замало на це звертаємо уваги, вважаючи, що треба робити щось «величніше».
— Як відомо, ви є духовним асистентом Асоціації лікарів-католиків. Поділіться особливостями цього служіння…
— Асоціація лікарів-католиків — самостійна громадська організація, член Всесвітньої та Європейської федерацій однойменних Асоціацій. Лікарська професія тепер, як ніколи раніше, виставлена на небезпеку переступити межі моралі та з покликання допомагати стражденним перетворитися на фах здобування прибутків, обману, навіть убивства.
Католицька церква, особливо протягом останніх десятиліть, відкрила чітку та зрозумілу моральну доктрину діяльності в лікарській сфері. Багато медичних працівників у душі бажає її дотримуватися, але вони зустрічаються з великими труднощами та перепонами, оскільки так звана медична індустрія й деякі політичні кола чинять шалений спротив і тиск, аби тільки не вводити у свою діяльність моральну доктрину Церкви. Тому в різних країнах світу, зокрема в Україні, було створено об’єднання лікарів, які у своїй праці прагнуть практикувати моральні засади, викладені в ученні Католицької церкви.
Завдання духовного асистента — відкрити членам асоціації способи й закономірності духовного життя, спрямувати їх і підкріплювати в особистому побожному житті, а також нагадувати про основні моральні принципи їхнього покликання. Щороку асоціація проводить річні духовні реколекції, раз на рік — прощу до якогось католицького відпустового центру, а також щомісяця – зустріч, під час якої обов’язково буває духовна наука. Члени асоціації беруть участь у відповідних семінарах, навчальних програмах, а час від часу — організовують внутрішні фахові конференції. Важливим елементом діяльності є участь у всесвітніх і європейських конґресах федерацій Асоціацій лікарів-католиків.
— Нещодавні події, пов’язані зі звинуваченнями щодо діяльності УГКЦ, викликають багато запитань. Що ви думаєте із цього приводу?
— Дуже дивно виглядають намагання залякати Церкву, яка пережила сталінське та брежнєвське підпілля. Держава не має морального авторитету, вона не є його джерелом. Звідки беруться норми державної моралі? Зі законів, за які голосує парламент. Але далеко не все, що пройшло голосування у Верховній Раді, є моральним. Держава мусить черпати моральний авторитет з інших джерел, наприклад, у Церкви, яка, своєю чергою, приймає моральний авторитет від самого Христа. Тому замість лякати УГКЦ тим, що заберуть свою прихильність від неї, державні чинники мали задуматися, чому Церква виступає на боці протестувальників, і уважно до неї прислухатися.
— Які основні християнські плоди діяльності Майдану?
— Події на Майдані не є специфічною християнською місією. Ми бачимо тут багато виявів глибокої жертовності, терпеливості, турботи про оточуючих і відповідальності за майбутнє. Усе це є прояви зростання свідомості народу. Присутнє також прагнення до істини та справедливості. Це — цінності, інспіровані християнством.
На жаль, ще із часів СРСР у суспільстві постійно проповідувалася ідея неповноцінності, інфантильності християн: мовляв, вони, як діти, — коли чого не можуть зробити самі, то «відразу біжать до Бога», щоби робив це за них. І це — попри те, що цивілізація, побудована християнами, поширила свій вплив на всі континенти й суспільства.
А друга ідеологема — те, що християни, як вівці, повинні завжди мовчати й ніколи не протестувати, навіть якщо з них знущаються та їх убивають. Насправді, християнство — сильна релігія, яка спонукає творити добро та його утверджувати навіть ціною власного життя, яка забороняє мовчати на гріх, на зло й обман. Тому цілком закономірно, що християни зараз стоять на барикадах.
Але Майдан — це не специфічно християнська місія. Тому по закінченні цього буремного часу для християн і для Церкви залишиться не менше праці. Збагнути Слово Христове, єднатися з Ним у молитві й святих Тайнах, залишитися вірними Йому «серед розбещеного і грішного світу» — ось завдання, яке стоїть перед нами. І до такої праці нам необхідно готуватися.
Розмовляв Роберт Ленів, «Католицький оглядач»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply