Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Aug. 17, 2017

Катерина Міщенко: «У нас недостатньо інтелектуального ресурсу, щоб працювати з минулим»

Автор:

|

Червень 15, 2017

|

Рубрика:

Катерина Міщенко: «У нас недостатньо інтелектуального ресурсу, щоб працювати з минулим»

Видавництво «Медуза» — молоде та досить унікальне для українського ринку. Воно публікує таку інтелектуальну книгу, яка віддзеркалює політичні та соціальні процеси в Україні і помічає трансформації в суспільстві. Наприклад, книжку американського історика Тімоті Снайдера «Чорна земля. Голокост як історія і застереження», яка вже стала бестселером в Сполучених Штатах та Західній Європі. Катерина Міщенко — редактор і співзасновник видавництва.
— Кожна книжка «Медузи» — про сьогоднішні події в Україні та світі. Як вдається так уміло обирати книжки?
— Плануємо видання, не мислячи категоріями «глобусу Україна». Намагаємося бачити місцеві політичні та соціальні процеси у глобальному контексті, а також керуватися власним читацьким інтересом. У кожного видавництва є свій профіль, наша мета — видавати книжки, які резонують із актуальними суспільними дискусіями.
— «Медуза» має невертикальну структуру. Але ж комусь доводиться приймати рішення щодо перекладу та друку. Хто каже останнє слово?
— У нас дуже маленька команда, тому рішення щодо приймаються доволі швидко. Кожна книжка в нас — окремий проект, над яким працює певна група людей, більшість із яких приходять ззовні, тому важливо вибудовувати роботу так, щоб усі причетні могли самореалізуватися, а не просто виконували замовлення.
— Як книжка може прийти ззовні?
— До нас почали надходити пропозиції співпраці як від авторів, так і від перекладачів чи навіть інституцій, які планують книжкові серії. Це, на мою думку, свідчить про запит на струнку редакційну політику в книговиданні та в розмаїтті видавничих ніш, однією з яких є інтелектуальна література.
— Чи користується попитом в Україні інтелектуальна книжка?
— Попит тісно пов’язаний з інфраструктурою — у випадку інтелектуальної літератури йдеться про спроможність бібліотек замовляти видання, вищих шкіл — отримувати інформацію про новинки й так само їх замовляти. Потрібні комунікаційні канали, які б з’єднували потенційних зацікавлених і видавців. Наразі видавництва цю комунікацію вибудовують самотужки. А кількість потенційних читачів інтелектуальної книжки переважає об’єм наших накладів, ми продовжуємо шукати та знаходити одне одного.
— Хто ж ваш читач?
— Залежить від книжки. Наприклад, завдяки популярності автора та його вмінню робити історію цікавою широкій аудиторії «Чорна земля» Тімоті Снайдера розрахована як на професійне середовище, так і на масового читача. Аудиторія формується під впливом літератури, тобто не всі читачі в курсі, що вони незабаром стануть нашими.
— Чому саме зараз було важливо запропонувати українському читачеві «Чорну землю»?
— Про цей проект Тімоті Снайдера мені було відомо ще до виходу книжки в Штатах. Його концепція світу Гітлера та структурних причин уможливлення Голокосту дуже актуальні та дискусійні. Разом із тим, нам свою власну історію ще вчити й учити. Робити це з Тімоті Снайдером дуже цікаво, адже він прагне, щоб історія вчила людяності й усвідомлення себе як відповідальних політичних істот. Ще важливий момент — це зростання правого популізму в Європі й Америці. У «Чорній землі» автор недвозначно розповідає про необхідність нового антифашистського порядку денного, який потрібен і Україні також. У нас зараз слово «анти фашизм» рефлекторно пов’язане з російською пропагандою. Однак, на жаль, оманливість пропаганди не позбавляє реальних проблем і ризиків правого популізму. Книга Тімоті Снайдера може слугувати приводом для чесної дискусії про нагальні політичні виклики.
— Відповідальність та антифашизм також потребують осмислення. Перше — про усвідомлення того, що серед етнічних українців також були антисеміти в часи Голокосту, друге — не впадати в оману пропаганди, як ти кажеш, і розуміти значення цього слова поза російським телевізійним контекстом. Наскільки це можливо в часи війни, коли думаєш серцем більше, ніж головою?
— Мабуть, єдиний вихід — починати про це розмовляти. Зараз страх переміг, він також відіграє важливу роль в одомашненні пропаганди. Правда, й чесність не просто увідноснюються.
— Чи можете запропонувати комусь із українських науковців чи журналістів видати книжку? Хто б це міг бути? Яку б тему ви взяли?
— Наша перша книжка українського автора вийде цього року — йдеться про видання історика Сергія Єкельчика про радянську політику пам’яті навколо Другої світової війни. Плануємо й інші проекти з українськими авторами, але поки що збережімо інтригу. Теми, які виникали на редакторському порядку денному, всі актуальні й виходять за академічні межі.
— У вас є конкуренти на книжковому ринку?
— Загалом ми — за кооперацію, а не конкуренцію. Водночас треба сказати, що наш книжковий ринок мікроскопічний як на кількість населення і кількість книжок, які обов’язково мали б в Україні вийти, тож про конкуренцію говорити не доводиться. Позитивно ставлюся до азарту й змагання в роботі, й хотілося б творчо їх практикувати. Зараз чекаємо, поки закінчиться ера видавничої самотності та почнеться доба розквіту, добробуту та розмаїття видавництв.
— Ви б хотіли мати для видавництва видавничий дім? Установу, яка б збирала всіх, хто працює над книгами «Медузи». Можливо, кафе?
— Якби в нас була можливість мати власне приміщення, то це, мабуть, був би салон — простір і для роботи, і для презентацій, обговорень книжок, перекладацьких і редакторських воркшопів, тобто для інтелектуального та професійного обміну. Фізичні простори приваблюють людей. «Медуза» б тоді, мабуть, освоїла нові напрямки соціальної активності.
Розмовляла Тетяна Безрук, УП

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...