Новини для українців всього свту

Wednesday, Aug. 21, 2019

Іван Ющук: «Не розмовляєш українською — йди у поле працювати»

Автор:

|

Липень 24, 2019

|

Рубрика:

Іван Ющук: «Не розмовляєш українською — йди у поле працювати»
Іван Ющук

Іван Ющук — український мовознавець, літературознавець, перекладач, громадський діяч, заслужений діяч науки і техніки України, член Національної спілки письменників України та професор Київського міжнародного університету.
— Чому російська мова й досі така популярна в Україні, навіть незважаючи на п’ять років війни з Російською Федерацією (РФ)?
— Російська мова існує в Україні за інерцією, адже її насаджував у нашій країні радянський окупаційний уряд і комуністична партія. Прикро, що українська влада нічого не робить задля того, аби наші громадяни, особливо ті, хто були змушені розмовляти російською, спілкувалися рідною мовою. Тим більше зараз, коли російська мова стала інструментом боротьби. Та ще й враховуючи те, який вплив мають на наших громадян, не кажучи вже про пропаґанду РФ і медіа, які в Україні підтримують політику країни-аґресора. Адже вони теж затримують повернення українців до української мови.
— Як зацікавити російськомовну людину перейти на українську?
— Пробудити почуття національної гордості. Так, як це є у нормальних суспільствах у всьому світі. Треба показати, що ми, українці, не останні у світі, що у нас є свої столітні традиції та багата історія. Та в Україні, на жаль, у цьому плані жодних кроків не здійснюють.
— Чи достатньо впродовж 27 років незалежності України робила наша влада задля популяризації української мови?
— Мова була другорядним фактором. Та й зараз нам постійно торочать про економіку, але і про гуманітарну сферу забувати не варто. В українській мові є гарне прислів’я: «Хліб-сіль їж, а правду ріж!». Українці не мають жити за радянською формулою: «Буття визначає свідомість».
— Але українізація все ж відбувається?
— 30 травня 2017-го Президент Порошенко видав указ про те, аби укласти Програму розвитку української мови на наступні десять років. У документі встановили терміни: впродовж першого місяця мали сформувати відповідну групу, яка б розробила цю програму, а впродовж наступних двох місяців мали скласти і саму програму. На жаль, Програму не склали й досі. Якби усі 27 років незалежності України справді на всіх рівнях утверджували ту ж українську мову, то ми б вже давно б жили в українській державі. А так, хто його знає, чия це держава. А Україна має бути державою українців.
— Які плюси та мінуси нового Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної»?
— Цей закон потрібен, але маю підозру, що його не виконуватимуть. Бо в Україні ухвалювали багато хороших і потрібних законів, але вони так і залишалися на папері. Однак, якщо говорити про концепцію функціонування української мови, вона має бути обов’язково. Проте варто зауважити, що деякі санкції, прописані у цьому Законі, набудуть чинності аж за три роки.
— Представники Зеленського заявляли, що, можливо, внесуть зміни до нового Закону про мову. Що це можуть бути за зміни?
— Ніхто не має права вносити зміни, крім Верховної Ради (ВРУ), яка його ухвалила. Але пропрезидентська партія і «Опозиційна платформа — За життя» можуть ухвалити те, що українська є мовою для декорації, а основною мовою є російська.
— Чи потрібно було змінювати правопис?
— Його треба було приводити до українських норм, але цього не зробили та й логіки у ньому немає.
— Ви зазначали, що потрібна «мовна цензура» в Україні. Як вона має виглядати і на кого поширюватися?
— На всі ЗМІ. Навіть у радянські часи була установа, яка стежила за дотриманням мовних норм, і якщо якесь видавництво чи його підрозділ видав неграмотну або з порушенням норм української мови книжку, їх карали штрафами. Зараз такого контролю немає, видавництва працюють без коректорів, що вже казати про ЗМІ. Вони не розуміють, або не хочуть розуміти, що мову треба берегти, адже це інструмент нашого мислення та нашого життя, основа держави.
— Якими мали б бути квоти на українську мову у ЗМІ?
— Жодних квот у ЗМІ не потрібно. Все має бути українською. Національні меншини нехай самі дбають про забезпечення своїх мовних потреб, а держава їм у цьому допомагатиме. Бо це вони мають підлаштовуватися під потреби українців, а не ми — під національні меншини, які є заслані в Україну ще попереднім режимом з єдиною метою — зросійщення України.
— Чи треба карати чиновників і депутатів за невживання української мови?
— 2016 року ВРУ ухвала Закон «Про державну службу», і у ньому вказано, що державний службовець зобов’язаний користуватися під час своєї службової діяльності державною мовою. Але ж у нас на закони ніхто не зважає. Так само, як у закладах вищої освіти: значна частина викладачів, заслані колись спеціально з Росії, хочуть переходити на українську. Хоча є Закон «Про освіту», де сказано, що навчальний процес має відбуватися державною мовою. Тому я сказав би так: «Не можеш перейти на державну мову, йди у поле працювати — всюди, де не вимагають знання української». Не потрібно їх тримати, аби вони й надалі диктували нам свою мовну політику.
— Чому у громадських закладах в Україні дуже часто не хочуть обслуговувати клієнтів українською?
— Ніхто не стежить за виконанням наших законів і норм, які мають існувати у суспільстві. Це все робиться нібито під виглядом демократії і ще не знаю чого. Але в державі мають існувати певні норми! Можливо, закон про мову, який ухвалили, щось змінить. Але навіть Дмитро Разумков, голова партії «Слуга народу», яку, на мою думку, треба іменувати «Слуга рускоязичного народа», заявив, що розмовлятиме російською. А варто пам’ятати просте правило: «Чия мова — того й держава!»
— А яка мовна ситуація зараз у столиці?
— Київ, хоча поволі, але все ж набуває статусу української столиці. Я працюю зі студентами і знаю: все залежить від твоєї позиції. Мої студенти не посміють при мені розмовляти чужою мовою. А студенти — майбутня інтелігенція України і саме вони мають утверджувати у світі українське. Але між собою, що дуже прикро, багато з них спілкується російською. Якою мовою діти мають спілкуватися, їх потрібно привчати ще з дитячого садка. Та й у багатьох школах, якщо глянути, вчителі, які навчають дітей українською, на перервах із ними переходять на російську. Що з того, що міністр освіти та науки звернулася з листом до освітян, аби ті вели навчальний процес державною мовою? Вони просто сприйняли це як побажання. Адже санкцій ніхто застосувати до таких вчителів не може, бо цього немає в законах.
— Про що свідчить рішення про повернення проспекту Григоренка імені Жукова у Харкові?
— Про те, що міський голова Кернес, як був совком, так і залишився. Та його мали б засудити вже за те, що 2014 року він скликав з’їзд східних і південних держадміністрацій, щоб проголосити відрив від України, а він і надалі керує Харковом.
— Чому ж таких проросійських політиків не посадили?
— Політика лібералізму. А він виправданий для нормального суспільства, а не для такого, яке треба перевиховувати, як-от українське. Мовляв, кожен думає і діє, як хоче. Але діяти має так, як це вигідно державі, що зараз піднімається на ноги. Адже Україна і так була понищена у культурному, мовному, інтелектуальному рівнях. Тому одне із головних завдань — зважати на мету, а не на тих, хто шкодять утвердженню української держави.
Розмовляла Марія Волошин, «Вголос»

Основні положення закону про мову
Де домінуватиме українська мова: у державному секторі та в органах місцевого самоврядування; в комунальному секторі та на підприємствах всіх форм власності; в громадських та інших організаціях; в освіті та науці; в медицині; у сфері послуг; в енергетиці та промисловості; в кіно та театрі; в медіа та на інтернетсайтах; у діяльності війська та силових структур.
Іноземні мови та мови національних меншин використовуються вільно: у приватному спілкуванні; у релігійних обрядах; у сфері вивчення іноземних мов; у наукових виданнях (якщо йдеться про мови Ради Європи); у назвах і зображеннях зареєстрованих в Україні торгових марок; у культурному житті національних меншин: їхні потреби захищає окремий закон «Про національні меншини»; у роботі прикордонників, правоохоронців, медиків тощо, крипі мають справу з людьми, котрі не знають української.
Українською мають вільно володіти: посадовці та кандидати на посади (президент, прем’єр, спікер і віце-спікери, міністри, керівники всіх центральних органів влади та органів Автономної Республіки Крим); особи, котрі хочуть отримати громадянство; адвокати та нотаріуси; працівники патронатних служб та освітяни; медики; менеджмент державних і комунальних підприємств.
Закон передбачає штрафи або кримінальну відповідальність: за наругу та паплюження державної мови, яка вважається одним із символів державності; за спроби запровадження офіційної багатомовності; за незнання державної мови посадовцями та суддями; за порушення чинних мовних квот у кіно та в медіа; за відсутність базової україномовної версії будь-якого сайту; за порушення мовних вимог щодо робочого спілкування та документообігу органів влади, підприємств та організацій.
Закон про державну мову гарантує: безкоштовні мовні курси для посадовців і всіх охочих; захист і розвиток всіх діалектів української мови; вживання мов Ради Європи й Європейського Союзу в різних сферах; вживання та вивчення мов національних меншин, відповідно до закону «Про національні меншини».
Окремі правила для кіно: мовний закон вимагає, щоб фільми, які транслюються в Україні мали український дубляж; у фільмах може використовуватися також іноземна мова без дубляжу (до 15 % тривалості), якщо на неї є субтитри; кінотеатрам дозволяють показувати фільми іноземними мовами без дубляжу (зі субтитрами), за умови, що в конкретному кінотеатрі таких фільмів — не більше від 10 %.

About Author

Meest-Online

Loading...