Новини для українців всього свту

Friday, Sep. 25, 2020

Іван Семесюк: «Право обирати має бути платним»

Автор:

|

Вересень 14, 2020

|

Рубрика:

Іван Семесюк: «Право обирати має бути платним»
Іван Семесюк

Як відірватися від «русского міра», чому важливо ввести у масову культуру історію українського середньовіччя, про архетип українця, протистояння ідентичностей розповів Іван Семесюк, художник, письменник і культурний діяч.

Україна не причорноморська, а балтійська країна
— Якщо говоримо про ідентичності сучасної України, скільки їх, і чи є якась домінуюча?
— Україна дуже монолітна. Хоча у нас і є локальні ідентичності, приміром, галичани. Але наша сучасна державницька традиція в стилі Кучми — типова гетьманська практика.
— Така ледь не монархія…
— Типова Річ Посполита, лише «східного обряду» — виборний король і осатаніла магнатерія.
— У нашому випадку — олігархія…
— Імперії приходять і відходять, а такий спосіб організації життя достатньо ефективний, якщо ми його досі відтворюємо. Річ Посполита — наш дім, бо це Європа. Обличчя України завжди було розгорнуте в бік Балтії. Тому вважаю, що Україна не причорноморська, а балтійська країна.
— Виходу ж нема до Балтійського моря…
— Все одно історично ми розгорнуті туди.
— То маємо поділ північ-південь, тобто схід-захід — вже не актуально?
— Історично українці себе мислили саме так — південь-північ. Згадайте, наскільки на північ раніше заходила Україна — Стародубський полк, через який Гетьманщина торгувала з Балтією. Але ми втратили північ, а південь колонізувати не змогли.
— Південь завжди був ворожим до нас…
— Там зустрілися дві колонізації. Коли степова цивілізація гавкнула, туди зайшла порохова залізна імперія — Російська — і зустрілася з нашою стихійною колонізацією, яку ми не витягнули.
— Майбутнє України — у синтезі цих ідентичностей, чи якась перехопить владу і почне будувати Україну на свій лад?
— Я, можливо, хотів би, щоб виникла наддніпрянська імперія з лютим гетьманатом. Але зрозуміло, що це має бути синтез.
— А як україноцентричних галичан, волинян, чи киян синтезувати з «южнорусской» ідентичністю?
— А ніяк. Україна міняється, ми просто цього не помічаємо. Я як киянин народився в тупо русском городє, який нічим не відрізнявся від якось Новосибірська. Київ початку ХХ ст. — це столиця чорносотенного руху Російської імперії, супермосковське осердя, якого навіть у них не було. А тепер вони Київ втратили.
— Який же маємо міф Києва?
— Є радянський міф: українці «понаєхалі». А Київ початку ХХ ст. і Київ міжвоєнний розмовляв переважно українською. Це було цілком українське місто, а у XVII-XVIII ст. — цілком звичайне європейське місто з цеховими традиціями, цеховими парадами, ратуші, війти — весь господарчо-правовий набір, що був у якому-небудь німецькому чи італійському містечку.
— У чому ж середньовіччя таке прикметне?
— Це наш дім. Усі наші поведінкові патерни, громадянські, інстинктивні, суспільні схильності — вийти на Майдан, до прикладу, звідки це? Чому ми, кияни різко поперли на Майдан? А потім уся Україна долучилася до цього? Це інстинкт, ми внутрішньо почуваємося громадянами, маґдебурське, германське право — усе це в нашій крові.
— Але в підручниках у нас що?
— Добре, коли про середньовіччя взагалі згадують, бо Велике Князівство Литовське фактично відсутнє в нашій освіті. Хоча білоруський сучасний міф якраз побудований на білоруському середньовіччі, вони намагаються атакувати в цьому сенсі і литовців, і поляків, вигризати своє. А ми цього не робимо.

Хуторянський ярлик навішаний ззовні
— Тож, аби побороти свій колоніалізм, нашу залежність від «русского мира», треба повністю про нього забути. Але як це зробити, якщо у Львові, Ужгороді, Києві знають, що діється в російському шоу-бізнесі, політиці, культурі, літературі, книжки перекладаємо, а не знаємо, що діється в Словаччині, Чехії, Австрії, Німеччині?
— Взагалі обрубати всі зв’язки зараз нереально. Це стане реально, якщо у Росії почнуться такі центробіжні процеси, що їм буде не до нас і не буде кому співати «русскій реп», бо цих «реперів» уб’ють чеченці.
— А вам не здається, що Росія хоче поглинути українську ідентичність і за рахунок того, знову ж таки, перездобути свою?
— Вона цим завжди займалася, але вже надто пізно. Їм треба повністю перебрати цю конструкцію, щоб вона якось існувала. Коли культура не виробляє смислів, дні її полічені.
— Українець — це образ козака?
— Голопузий козак — випадковість. Хто намалював знамениту «Енеїду», де вони там усі голопузі, змішав два естетизми — гетьманський і античний. А масова культура прийняла це за чисту монету. Українець із голим торсом було нонсенсом у XVII ст., тим паче в епоху чорного димного пороху, коли тебе банально обпекло б. І не на коні. Звісно, вони їздили, але це не український архетип.
— Війна Хмельницького визначила рух Української держави?
— Визначила не сама війна, а її осмислення потім. Адже навіть розвідка служба часто складалася з дрібних польських шляхтичів.
— А ми можемо осмислювати це в сучасному українському кіно?
— На історичне кіно в Україні треба вводити мораторій, бо воно неякісне. Було б чесніше сказати, що це не історичне кіно, а фентезі на основі історичного матеріалу.
— Наше історичне кіно — переважно траґізм, поразки, співи з кобзою на березі річки…
— Нам явно не вистачає мажору у широкому сенсі слова. Ми мінорна культура, хоча водночас і барокова. Ми ж із бароко забрали всю пишність, залишився лише плач.
— Зараз у нас дуже ґлорифікують Скоропадського…
— З одного боку, не люблю соціалістів, Петлюру. А з іншого, Скоропадський — людина дуже русского контексту. Не бачу сенсу в чомусь спиратися на них, бо це була абсолютно інша епоха.
— Крім україноцентричної, якої ідеології потребує сучасна Україна?
— Її достатньо. Якщо маєш дім, можеш зробити там будь-який ремонт. Не важливо, якою є кухня, головне, що вона українська.
— А ця «кухня» може бути селянською?
— Село зараз дуже урбанізується. Погляньте, як живе шведський або норвезький селянин. Абсолютно міським способом життя, отримує той самий культурний продукт і технічно на високому рівні перебуває. Україна також до цього йде.
— Але хуторянське мислення залишається?
— Історичний досвід не проп’єш, але ця оптика накинута нам москалями. Річ у тім, що все, чого не розуміли, вони називали «село, хутор». А українське село, особливо козацьке, насправді місто. І влаштоване, як середньовічне нормальне місто. Де більше 5 тис. люду живе, — містечко. В Латвії чи Литві селище на 300 людей має свій герб. Тому хуторянський ярлик навішаний ззовні.

Треба готуватися до реальних депортацій
— Що нас досі єднає з Росією?
— Історія, але її треба переартикулювати, тоді перестане єднати.
— А що робити з кирилицею?
— Бажано мати активну паралельну латинку. Ми вже використовуємо латинку, але дуже хаотично. Хтось сказав, що коли археологи майбутнього копатимуть Україну, то за дрібними написами на пакетах вважатимуть, що у нас була латинка.
— Один із арґументів проти — так віддамо всю нашу історію і літературу Росії…
— Ці люди, мабуть, думають, що вони дуже легко прочитають кириличний текст XVII ст. або «Слово о полку Ігоревім». Нічого нікому ми не віддаємо. Румуни перейшли і не втратили ідентичності. Турки перейшли і не втратили. Тим паче, що Україна і так вестернізована.
— На мапі Центрально-Східної Європи яка буде роль України?
— Як і Польща, маємо орієнтуватися на Сполучені Штати. Це має бути трансатлантичний вектор через Балтію. У ширшому сенсі маємо орієнтуватися на англо-саксонський і германський світ. Бо без німців не було б такої України, як вона є. Не знаю, чи здатні ми стати справжніми лідерами, мабуть, ні. Українців багато, близько 40 млн, але насправді в проєкті «Україна» свідомо і несвідомо бере участь лише 10-15 млн населення. Тобто нас десь, як чехів, і менше, ніж поляків. Сприймати Південь як небезпечний злий фронтир і не забувати про Туреччину. Що буде з нею через 100 років, не знаємо, але вона буде.
— А що з кримськими татарами?
— Це корінний народ України і він гідний того, аби мати автономію.
— Тут немає небезпеки?
— Ні, адже тільки в складі України ця автономія має якісь реальні виміри, інакше їх зжеруть або турки, або москалі. Але що робити, поки Крим тимчасово втрачений, ми не знаємо. В культуру татар треба вбухати серйозні гроші, щоб їх ставало більше, щоб було вигідно народжувати маленьких татарчуків. Їх має бути багато, вони здатні до самоорганізації, у них дуже чітка самоідентичність, і нам є чого у них вчитися.
— У боротьбі за Крим маємо союзниками кримських татар, а в боротьбі за Донбас?
— Є «южнорусская» ідентичність, вона була креольською, а є донецька ідентичність, але її вітер розвіяв.
— Україна має потугу, щоб розмити донбаську креольську ідентичність?
— Не має. Тому, якщо хочемо мати якийсь успіх, треба готуватися до реальних депортацій. Бо якщо будемо давати їм можливість впливати на те, які рішення приймають у цій країні, Україну можна закривати як проєкт й їхати в Нову Зеландію або в Канаду.
— А що для вас інститут громадянства?
— Право обирати і бути обраним, і це право має бути платним. Для того, щоб обирати, маєш здати іспит на те, що ти взагалі не ідіот, пройти психотерапевтичну експертизу, заплатити 100 доларів для того, щоб піти проголосувати. Маю на увазі, що створюється якась ситуація відповідальності — що ти справді зацікавлений, готовий платити за зміни.
Zaxid.net

About Author

Meest-Online