Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Nov. 20, 2017

Ірина Геращенко: «Мрія РФ — дискредитувати мінські угоди. Якби їх не було, не було б і санкцій»

Автор:

|

Лютий 02, 2017

|

Рубрика:

Ірина Геращенко: «Мрія РФ — дискредитувати мінські угоди. Якби їх не було, не було б і санкцій»

На столі в Ірини Геращенко, першого заступника голови Верховної Ради України (ВРУ) лежить чотири товстих папки з написом «Мінськ». Усередині документи, які готуються до кожної зустрічі в столиці Білорусі. Жінка відповідає за кілька сфер, усюди проявляючи неабияку активність. За що й отримала друге місце в рейтинґу найвпливовіших жінок в Україні за 2016 рік.

Усі, хто марить дочасними виборами, роблять фальстарт
— Наскільки ви вважаєте міцною теперішню парламентську коаліцію? Вона може розвалитися і спричинити дочасні вибори вже 2017 року?
— У нас була стабільна коаліція тільки за Януковича. Демократичні коаліції завжди непрості, це об’єктивна реальність. Гадаю, що всі, хто марить дочасними виборами, роблять фальстарт. Цього року передумов для виборів не бачу. Хоча, звісно, у нашій країні не можна зарікатися. Адже є певні сили як у ВРУ, так і поза нею, що марять виборами. Попри всі вади, це, без сумніву, проукраїнський патріотичний парламент. Тому є велике бажання, у першу чергу — сусідньої країни, змінити його конфігурацію. Війна дорого обходиться Російській Федерації (РФ). Тому ставка на внутрішню дестабілізацію тільки посилиться.
— Що заважає українському парламенту інтенсивніше рухатися в правильному напрямку?
— Для початку треба серйозно ставитися до формування порядку денного, а не реєструвати по 800 законопроектів на день. Дуже важливо адаптувати українське законодавство до європейського. Щоб усі законопроекти проходити експертизу на відповідність європейському законодавству, щоб потім не доводилося переробляти. Крім цього, низька політична культура. Це відчуваєш одразу, як заходиш у сесійну залу і бачиш розвішані плакати: проголосуй негайно за закон такий-то, у відставку такого-то. Розумію, що є тиск громадських активістів, і ставлюся до цього з повагою. Але я — за серйозний діалог, бо це ніякий не вплив громадянського суспільства на роботу ВРУ. Також неприпустимі бійки, перекрикування, перехід на особистості. Це все руйнує намагання знайти компроміси в ключових питаннях.
— Андрій Парубій упродовж 2016 року озвучував чимало ініціатив щодо змін роботи регламенту, який міг дисциплінувати депутатів. Чому досі їх не вдалося поставити на розгляд у сесійній залі?
— Цей законопроект напрацьований, але депутати вперто відмовляються навіть внести його на розгляд парламенту.

Не надаючи Україні безвізу ЄС робить величезну помилку
— Наскільки несподіваним було ненадання Україні безвізового режиму торік?
— Безпідставним затягуванням у наданні Україні безвізового режиму Європейський Союз (ЄС) робить величезну помилку. Адже ця ситуація впливає на втрату довіри з боку українців до ЄС. Ми дивимося на ЄС не лише, як на територію заможності, а в першу чергу — на союз принципів. І один із принципів — це відповідальність. Від України європейська сторона абсолютно справедливо завжди вимагала бути відповідальним партнером. Україна чесно виконала всі зобов’язання по плану дій щодо візової лібералізації. Так, Європа має право на захист своїх територій від міґраційних ризиків. Але ж безвізовий режим для інших країн діє. Тому з Україною чинять нечесно.
— Подвійні стандарти з боку ЄС застосовуються через недовіру до України?
— Ні, тут виключно серйозні внутрішні проблеми ЄС. Треба розуміти, що світ не крутиться навколо України. 2017-го відбудуться вибори у Німеччині, Франції, Нідерландах. Тому уряди цих країн зосереджені на тому, як подолати євроскептицизм усередині. Але ми маємо вигризати своє. Дипломати не все можуть собі дозволити. Тому мають підключатися народна дипломатія та громадські активісти.

У мінських угодах написано про «всіх, хто незаконно утримується»
— Перейдемо до найболючішої теми — звільнення полонених. Як ви сприйняли ініціативу деяких добробатів блокувати ввезення з непідконтрольних територій промислової продукції, поки не віддадуть заручників?
— Ця ініціатива не координується з владою. Та й навряд чи можна говорити про блокаду, коли окуповані території мають 400 км неконтрольованого кордону з РФ. Звідти, а не з української території, завозять усе необхідне бойовикам для війни.
— Зі 111 українських полонених, які українська сторона вказує у списках, бойовики підтверджують менше половини. Звідки впевненість, що решта утримуються в полоні, а не зникли безвісти?
— Це методика, яка затвердження спецслужбами. Основний принцип: якщо хтось із них виходить на зв’язок із родиною, або його бачили волонтери чи вже звільнені полонені, людину включають в цей список.
— Україна підтверджує лише 228 осіб у списку, який надали бойовики. Як відбувається цей процес підтвердження?
— Росіяни й їхні колаборанти весь час дають різні списки: то 1000 людей, то 731 людина, то ще скількись.
По-перше, у цих списках багато прізвищ повторюється. По-друге, кілька сотень людей звідти взагалі не вдається знайти. Можливо, хтось з цих людей загинув, можливо, хтось перебуває на території Криму чи в РФ. Безумовно, цих людей треба шукати, але не можна через це блокувати процес звільнення заручників. Виявили кілька десятків людей, котрі ніколи не притягувалися до карної відповідальності, незрозуміло, чому вони є цих списках. Натомість, там є кілька десятків вбивць, котрі не можуть потрапити під амністію та помилування.
Ще є люди, причетні до організації терактів в Одесі та Харкові, тобто не мають стосунку до зони проведення антитерористичної операції (АТО). Так само є кілька десятків осіб, котрі вчиняли різні злочини поза зоною АТО, наприклад, крадіжки автомобілів. Ми ж не можемо звільняти всіх. Ті, кого ми підтверджуємо, — це затримані за статтями, пов’язаними зі сепаратизмом, підтримкою тероризму, підтримкою незаконних збройних формувань. Але щотижня хтось із цього списку дочасно виходить на волю за «законом Савченко».
— То робити з пунктом мінських угодах про обмін «всіх на всіх»?
— У мінських угодах написано не «всіх на всіх» — а «всіх, хто незаконно утримується». Це — ключова фраза.
В Україні нікого на вулиці не хапають. Якщо ти здійснив злочин, то про це з’являється запис у реєстрі досудових розслідувань і ця справа розслідується. А хто утримується на неконтрольованих українською владою територіях? Хлопці, котрі мобілізовані і виконували присягу.

Питання мінських угод не можна зводити тільки до заручників
— Надія Савченко критикує мінський процес, бо він, мовляв, не дає особливих результатів по звільненню. Начебто тому, що ніхто з сторін не хоче йти на компроміс…
— Якщо в людей є бажання знайти компроміс, то його завжди можна знайти. От ми у 2014-2015 рр. відпускали багато заручників. А Кремль писав сценарій проведення «виборів» на окупованих територіях. Але питання мінських угод не можна зводити тільки до заручників і тільки по цьому їх оцінювати. Адже заблоковані всі пункти мінських угод — починаючи з режиму тиші та закінчуючи допуском Червоного хреста до пошуку 495 зниклих безвісти осіб.
— Але ви не бачите альтернативи мінським угодам?
— Мінський процес робить важливу справу. Хоча угоди РФ не виконує, вони працюють — бо прив’язані до санкцій. Якби не було цих угод, не було б санкцій. Тому мрія Росії — дискредитувати «Нормандський формат» і похідний від нього мінський процес. Бажання Кремля — нав’язати формат двосторонніх перемовин, у якому вже відсутній фактор Росії і санкцій щодо неї. Крім цього, угоди підписувалися у дуже важких для України умовах, коли треба було зупинити розстріл українців під Іловайськом, а потім під Дебальцевим. І угоди це зупинили. Якщо 2014 року бойові втрати Збройних сил України були близько 1 тис. солдатів, то 2015-го — близько 400, то 2016-го — 211. Наступне досягнення — ще в травні 2014-го Путін на всіх прес-конференціях заявляв про міфічну Новоросію з восьми областей. А армія, влада, волонтери та дипломати зупинили Путіна на третині Луганської та Донецької областей.
— Ви якось натякнули, що наступна доля мінського процесу залежить від призначення адміністрації президента Трампа…
— Москва постійно й дуже серйозно працює зі своїми лобістами у світі, щоб зняти санкції. Також вона очікує сприятливого для себе 2017 року, коли відбудуться вибори в Німеччині, Франції та Нідерландах. Непроста ситуація й в Італії. Кремль сподівається, що, можливо, до влади там прийдуть лояльні адміністрації. Так само Москва, вочевидь, очікує, як себе поведе нова американська адміністрація щодо конфліктів, до яких причетна РФ, починаючи від Сирії та закінчуючи Донбасом. У мене немає сумніву в тому, що Росія не збирається йти з Донбасу. Їй важливо, щоб залишився відкритий кордон на 400 км, аби бойовики утримували Дебальцеве, куди щодня через залізницю постачається російська зброя, щоб діяли незаконні озброєні формування, що налічують до 40 тис. осіб, і з яких мінімум 6 тис. — кадрові російські військові з перешитими шевронами. Тобто хоче «втюхати» все це Україні, щоб ми отримали громадянський конфлікт всередині країни і заблокований для себе поступ до ЄС.
Розмовляла Мар’яна П’єцух, УП

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...