Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Jan. 18, 2018

Ірина Дужа: «Неможливо спокійно дивитися, як убивають українських дітей»

Автор:

|

Вересень 05, 2016

|

Рубрика:

Ірина Дужа: «Неможливо спокійно дивитися, як убивають українських дітей»

Ірина Дужа

Більше двох років українці зі зброєю в руках борються за незалежність своєї держави. Ці роки змінили мільйони українців. Підприємці та фермери стали воїнами, вчителі та медики стали волонтерами. Вся Україна стала на свій захист. Про це — розмова з Іриною Дужою, колишньою львів’янкою, вчителькою, а зараз члена Українсько-американської культурної асоціації Ореґону та південно-західного Вашинґтону, котра не сховалася від української війни у США, а стала одним із символів українського волонтерства.
— Пані Ірино, як починалася ваша волонтерська діяльність?
— Стати волонтеркою мене підштовхнуло відчуття болю, пережитого у час, коли на Майдані вбивали дітей, серед котрих могли бути мої учні чи власні діти, а я в той час була за кордоном і не могла вплинути на ситуацію. Неможливо спокійно дивитися на те, як убивають українських дітей. Треба діяти. Тоді я вперше передала валізами аптечки, бинти та різні медикаменти на загальну суму десь 10 тис. USD.
— У США вам удалося організувати регулярні перекази в Україну?
— Так, серйозна робота почалася з допомоги біженцям Донбасу, коли люди збирали все, що могли, і посилали пачки, які розподіляла Церква в Україні. Завдяки активності Ігоря Левківа, голови Українсько-американської культурної асоціації Ореґону, і Тетяни Тердал, котра свого часу їздила на Майдан й навіть викладала в Українському католицькому університеті, а тепер зі запалом займається волонтерською логістикою — вдалось організувати людей й відшукати спонсорів. Для прикладу, восени 2014 року у США була організована спільна молитва всіх конфесій. На цю подію приїхали навіть консули із Сан-Франциско. Тоді ми зібрали 24 тис. USD допомоги.
— У своїй волонтерській діяльності вам довелося працювати з Уляною Супрун, чинним міністром охорони здоров’я України?
— Під час одного приїзду до Києва познайомилась з п. Супрун, котра організувала навчання з надання першої допомоги при використанні еластичних бинтів і джгутів, які ми доставляли. Через «Радіо Свобода» почула про волонтерське об’єднання «Кожен може». Коли привезла вперше кровоспинні бинти, джгути, протиопікові засоби, знеболювальні пластирі й інші речі, необхідні для аптечок натовського зразка, познайомилася з Оленою Коломійчук, координатором «Кожен може», й Олександром Лінчевським, лікарем 17-ї Київської міської лікарні. Він на той час був інструктором із тактичної медицини і працював з Уляною Супрун. Сама п. Супрун організувала у травні 2014-го у Києві громадську організацію «Захист патріотів», яка була гуманітарною ініціативою Світового конґресу українців задля послідовного розвитку тактичної медицини. Інструктори «Захисту патріотів» проводять навчання з тактичної медицини, надають бійцям базові знання та навички з першої само- та взаємодопомоги, які базуються на міжнародних медичних стандартах. З того часу всю допомогу передаємо через 17-ту київську міську лікарню.
— Як гадаєте, вдасться Уляні Супрун втриматися на міністерській посаді та перемогти «медичну мафію»?
— Вірю, що вона завдяки своїй порядності та професійності таки щось змінить у міністерстві, хоча враховуючи «тенденційність» цього відомства, їй буде не солодко. Адже треба не лише побороти мафію, а й розвивати українську медицину, шукати кошти на нове медичне обладнання. Дуже прикро бачити, що в Україні за такої великої кількості фахових лікарів є таке бідне обладнання.
— У вашій волонтерській діяльності активно брали участь американські сенатори?
— Так, Тетяна Тердал познайомила мене з Джефом Мерклі, котрий був одним із 15 сенаторів, котрі лобіювали українське питання у Вашинґтоні. Ці сенатори допомогли звернутися у Medical Team International — організацію, що працює в усіх гарячих точках планети й охоплює всі доступні професії — від зубного лікаря до будівельника. Відтоді вона і стала основним постачальником медикаментів і спорядження. Наша Асоціація в основному збирала кошти на логістику, а також необхідні речі для біженців.
— Які ваші волонтерські проекти були наймасштабнішими?
— За весь період діяльності Асоціації в Україну передали два контейнери з медикаментами вартістю приблизно 1 млн USD кожен і два контейнери для біженців. Також Асоціації вдалося за підтримки сенаторів Ореґону «вибити» допомогу у Mercy Corporation. Це — міжнародна гуманітарна організація, яка працює в більш ніж 40 країнах світу, в т. ч. Україні, і спрямовує кошти для відновлення зруйнованих реґіонів — харчі, відновлення інфраструктури тощо. Ця організація надала Україні транш у 2,5 млн USD.
— Чи є вас відчуття недовіри, що волонтерська допомога десь «загубиться»?
— Мені такі думки навіть на гадку не спадали. У нашому середовищі є повна довіра, бо особисто знайома з українськими лікарями та волонтерами, котрі віддані своїй справі. Взагалі, волонтерство — не професія, а стан душі, де панує довіра та любов.
Розмовляв Ігор Филипів, ЗІК

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...