Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Aug. 22, 2018

Імадеддін Раеф: «Головне при перекладі арабською було зберегти ідеї Івана Франка»

Автор:

|

Лютий 15, 2018

|

Рубрика:

Імадеддін Раеф: «Головне при перекладі арабською було зберегти ідеї Івана Франка»

У рамках Бейрутського книжкового ярмарку в Лівані відбулася презентація виданої у перекладі арабською мовою збірки поезій «Зів’яле листя» Івана Франка. Автор перекладу — ліванський журналіст і письменник Імадеддін Раеф.

Добре слово літератури може творити дива
— Гадаю, добре слово літератури може творити дива. Наші краї довго не були стабільними. Майже завжди — конфлікти, війни, насильство… Знаю, що навіть надзвичайно талановитий твір найгеніальнішого письменника не зможе погану людину зробити гарною назавжди і вже точно жодна книга не в силах зупинити війну. Але через слова таких великих людей, як Агатангел Кримський, Тарас Шевченко, Іван Франко та Леся Українка можна розглядати проблему пом’якшення наслідків війни і нестабільності в нашому світі. Саме через літературу, прикладом чого є твори цих великих письменників, можна достукатися до душі людини. Головним питанням для мене зараз є, чи ми можемо пом’якшити наслідки збройного насильства і лих арабських народів через естетику, зокрема — через добре слово літератури? Я вирішив спробувати, і останні чотири роки займаюся саме цим.
— Ви ліванець, звідки такий інтерес до української літератури?
— Я народився в Бейруті до початку ліванської громадянської війни (1975-1991), і провів дитинство у місті, розділеному навпіл зіткненнями. Ще до закінчення війни батько відправив мене вчитися до СРСР. 1995 року я закінчив факультет журналістики у Ростовському державному університеті. Ще під час навчання ознайомився з роботами Агатангела Кримського, дізнався, що на порозі ХХ століття він провів два роки в наших краях, і створив свої «Бейрутські оповідання», згодом відправивши їх до України. Та коли я був студентом, не зміг знайти листи батькам і рідним із Лівану (1896-1898) Агатангела Кримського. Після закінчення навчання, отримавши диплом, я повернувся на батьківщину, потім продовжував навчання у сфері ісламознавства в Лівані, Сирії, Іраку й Ірані.
— І все ж — як виникла ідея перекласти арабською твори українських письменників?
— Чотири роки тому захотів перекласти все, що писали про Ліван письменники Російської імперії на порозі ХХ ст. Розпочав зі Степана Кондурушкіна. Переклав 11 його оповідань, вибравши з усіх ті, в яких описував Ліван того часу. Надрукував їх у збірнику «Розповіді С. Кондурушкіна — Ліван століття тому російським пером». Після цього постало складніше завдання — перекласти «Бейрутські оповідання» Агатангела Кримського, адже вони були написані українською. Мені допомогло те, що я як представник «Союзу ліванських інвалідів» брав участь в одній із організованих Британською радою конференцій у Києві, й у мене з’явилася унікальна можливість шукати потрібні джерела для мого дослідження та перекладу.

«Зів’яле листя» вразило описом і зануренням в емоційну катастрофу
— Чи спілкувалися ви у процесі роботи з українськими колегами?
— Український письменник Анатолій Висота надав мені друкований текст оповідань Агатангела Кримського, і я зміг почати довгий і повільний процес перекладу, використовуючи словник самого Кримського й інші.
— Коли ж арабомовний читач зміг прочитати «Бейрутські оповідання»?
— Оповідання Агатангела Кримського зі вступом та численними коментарями вийшли друком наприкінці 2016 року у Бейруті під назвою «1897. Бейрутські оповідання А. Кримського». Перша презентація цієї книги відбулася у грудні минулого року на Бейрутському міжнародному книжковому ярмарку за підтримки Ігоря Осташа, Посла України в Ліванській Республіці, та його дружини Марини Гримич. Також за ініціативи п. Гримич була проведена друга презентація цієї книги в Україні — у бібліотеці ім. Вернадського у Києві навесні 2017-го. Презентацію організували Посольство України в Лівані, Національна бібліотека ім. Вернадського та Ліванський культурний клуб в Україні.
— А що підштовхнуло вас до роботи над перекладом віршів Івана Франка, адже це надзвичайно кропітке і важке завдання — потрібно донести не лише зміст, а й поетичний метр, знайти відповідності образів і метафор, коріння яких можуть ховатися глибоко в українській історії…
— Ще за два місяці до поїздки до Києва я познайомився через Інтернет зі Соломією Вівчар, філологом і літературознавцем, котра працює в Музеї Івана Франка у Львові. Вона чула моє інтерв’ю в прямому ефірі Українського радіо. Соломія звернула мою увагу на численні роботи Івана Франка і надіслала мені електронні версії книжок і збірок віршів.
— Й як прийшло рішення почати працювати над перекладами?
— Два великих українських поети справили на мене дуже сильне враження — Леся Українка й Іван Франко — і я вирішив вивчати їхні твори. Соломія Вівчар допомагала мені в цьому. Я довго читав, поки не вирішив перекласти арабською «Зів’яле листя» Івана Франка — вона вразила мене описом і зануренням автора в емоційну катастрофу, яка завершилася самогубством ліричного героя. Я читав збірку знову і знову, щоразу намагаючись збагнути можливість перекладу й оцінити можливість долання труднощів, які існують у метафоричних і риторичних виразах, відчути ритм і порівняти з арабськими правилами віршобудови. У підсумку я все ж вирішив перекласти цю збірку.

Залишив читачам свободу торкнутися до українських метафор
— Ви заручилися чиєюсь підтримкою у виданні майбутньої книги?
— Проект перекладу збірки «Зів’яле листя» був повністю узгоджений з пані Мариною Гримич. Процес роботи над перекладом відбувався поетапно. Спочатку я переклав збірку «Зів’яле листя» повністю прозою. Деякі знаки запитання в словах і виразах, які використовуються Іваном Франком і які здавалися дивними, спонукали мене вивчати вірші глибше та детальніше. Після цього був зроблений другий переклад. Щоб подолати низку перешкод, які заважали мені зрозуміти деякі поетичні прийоми, я повернувся до численних оцінок, які були зроблені за останні три роки під час тривалої роботи над текстами Агатангела Кримського, знову взявся до вивчення словників української мови. Також дуже допомогли мені довгі розмови з п. Вівчар, котра люб’язно написала вступ до цієї книги, й я їй дуже за це вдячний. Я зібрав велику кількість приміток щодо поетичного стилю Франка, порівнював оригінальний текст із електронними публікаціями. Було зроблено найменшу кількість виносок: пояснення слів, імен або географічних місць. Так я залишив читачам свободу торкнутися до українських метафор, що є у віршах.
— Ви казали про складнощі під час пошуку відповідності віршованих метрів, розмірів…
— Я обрав відповідні арабські метри для віршів Франка, щоб передати весь його темперамент у ритмах і римах, відмінності у ступені ідентифікації образів між описаним, тим, про що розповідається, складність фраз і філософських вимірів. Мені не страшно сказати, що іноді необхідно вибратися з середньовічних норм Аль-Халіл ібн Ахмеда і використовувати при перекладах оновлені арабські методи. Найголовнішим було збереження ідеї поета в арабомовному перекладі, і дуже сподіваюся, що мені це вдалося. Зробивши все можливе, щоб перекласти «Зів’яле листя», відредагувавши та прокоментувавши їх у міру необхідності, я не стверджую, що збірка вийшла без вад. Можу лише стверджувати, що я працював над текстами Івана Франка, використовуючи всі свої зусилля впродовж довгих місяців, намагаючись збагнути кожне слово в них. У результаті цієї роботи була створена збірка віршів, що дає можливість донести до арабського читача геніальну поезію Івана Франка.
— У книзі — лише арабомовний переклад, чи ви дали можливість читачеві при бажанні прочитати і оригінальний авторський текст віршів?
— Книга, в якій йдуть українські та арабські тексти паралельно, була видана у Києві Посольством України в Ліванській Республіці за проектом Марини Гримич. Крім мого поетичного перекладу віршів, у ній — слово до читача д-ра Осташа, вступ Соломії Вівчар, моє слово (від перекладача) і вступ, написаний Іваном Франком для першого видання 1896 року. Ілюстрації для книги створені українським художником Олександром Мельником, одна з його картин також обрана для суперобкладинки книги. Він дуже талановитий сучасний художник. Працює в галузі монументального мистецтва (мозаїка, вітраж, фреска, гобелен), станкового живопису і графіки, водночас він ще й куратор художніх виставок історичного й антивоєнного, миротворчого спрямування.
— Розкажіть докладніше про презентацію…
— Презентація книги відбулася у рамках проведення «Українського дня» на Бейрутському міжнародному арабському книжковому ярмарку. Зазначу, що керувала реалізацією проекту «Український день» Марина Гримич. Ця подія — частина Фестивалю української культури в Лівані, що відбувся наприкінці минулого року під патронатом Гаттас Хурі, міністра культури Лівану. Сподіваюся, що ця збірка буде презентована в у Києві навесні ц. р. на ярмарку «Книжковий Арсенал», також я отримав запрошення від «Будинку Франка» у Львові та сподіваюся, що буде презентація й там.
Розмовляла Ольга Юрченко, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...