Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, May. 21, 2018

Ілля Новиков: «Сам вивчив українську мову, і це допомагає в роботі»

Автор:

|

Вересень 10, 2015

|

Рубрика:

Ілля Новиков: «Сам вивчив українську мову, і це допомагає в роботі»

Ілля Новиков

В Україні та світі уважно стежать за справою Надії Савченко і за роботою команди її адвокатів. Цікаво було дізнатися, що один із російських адвокатів Надії — Ілля Новиков знає українську мову.

Улюблений письменник — Сергій Жадан
— Читав, що у вас мама — українка і що ви самі знаєте українську мову…
— Бабусиних батьків у 1920-ті рр. розкуркулили і вислали зі Запорізької області у Вологодську. Мама народилася вже там. У нашій сім’ї українською ніколи не розмовляли. Але в якийсь момент мені захотілося її вивчити. Зробив це самотужки, за дитячими книжками. Граматика ж — однакова. Читаєш, незрозумілі слова дивишся у словник. На перших сторінках — частіше, ближче до кінця вже майже не треба у словник зазирати (так само вчив і польську).
— А за якими дитячими книгами вчили українську?
— За «Гаррі Поттером». Російською мовою я його взагалі не читав…
— Тим паче, що українською він іноді виходив раніше, ніж російською. А які українські автори подобаються?
— Зі сучасних — Сергій Жадан. Для будь-якої мови важливо, що нею пишуть зараз. Шевченко — це добре, але це було 150 років тому, на цьому не можна нескінченно рухатися далі. А Жадан — це жива мова, якою розмовляють люди на початку XXI ст.
— Так от чому саме ви їздили в Київ працювати…
— Так, це дуже допомагає, у нас у досьє є багато матеріалів Служби безпеки України, якби ми змушені були їх перекладати, було б важко. З Надією, коли зустрічаємося без моїх колег, також розмовляємо українською. Їй так приємніше. А кілька разів, коли доводилося розмовляти у присутності охоронців, це навіть допомагало — охоронці помітно злилися, але вдіяти нічого не могли.

Ще буде велике міжнародне розслідування
— Які поточні новини у справі Савченко є найважливішими?
— Рішення Генеральної прокуратури України про порушення карної справи проти російських суддів Мелехіна, Карпова та Мушнікової, котрі приймали протиправні рішення про продовження утримання Надії Савченко під вартою вже після того, як у неї з’явився імунітет як депутата Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ).
— Чому стало можливим таке рішення української прокуратури?
— Згідно з регламентним висновком ПАРЄ, кожен із цих суддів міг і мав відправити до ПАРЄ запит про наявність такого імунітету. І при підтвердженні прийняти рішення припинити утримання п. Савченко під вартою. Адвокати Наді нагадували суддям про це. Але ті проігнорували попередження.
— Чим це може їм загрожувати?
— Спершу тим, що вони, по суті, стануть невиїзними. Тобто не зможуть виїхати з Російської Федерації (РФ) без ризику бути заарештованими за незаконне позбавлення Надії Савченко свободи. Дуже сподіваюся, що судді, котрі не роздумуючи штампували «потрібні» рішення, тепер замисляться: а не чи можуть вони виявитися переслідуваними, виносячи рішення, що суперечить закону? А в перспективі, гадаю, буде велике міжнародне розслідування справи Сенцова, справи Савченко, інших справ, детально розглянуть, хто, коли і в чому порушував закон.

У звинуваченні — «криве» все
— Чи можете сказати, чим займаєтеся зараз? У яких пунктах посилюєте свої позиції?
— У звинуваченні — «криве» все, і можна працювати у різних напрямах. Ось, наприклад, теза слідства, що п. Савченко була відпущена «ополченцями» і сама незаконно перетнула українсько-російський кордон. Зрозуміло, що це — божевілля. Але ми не можемо документально довести зворотне, що вона сама кордон не перетинала. Уздовж кордону камери стеження ж не стоять. У нас немає відеозапису, як її везли через кордон. Отже — наше слово проти їхнього. Тому сконцентрувалися на тих пунктах, де можна щось довести документально. Передусім — на пошуку алібі. Савченко потрапила в полон не пізніше 10:40, а обстріл був об 11:40. І тут у нас є й аналіз білінга, і відео сепаратистів, астрономічна експертиза, що вказує на час захоплення Савченко в полон за висотою сонця в кадрі. Усе це вимагає перекладу російською, підкріплення висновками фахівців — чим більше, тим краще.
— Перебуваючи у в’язниці, Надя написала книгу. Кажуть, це ви запропонували їй зробити це?
— Так, я умовив її зробити дві важливі речі. Перше — висунутися кандидатом у депутати Верховної Ради. Це було непросто. Умовити написати книгу було ще складніше. Вона спершу довго не хотіла про таке чути. Погодилася тільки взимку, коли тримала голодування й їй було зовсім зле. А робота над книгою допомагала тримати лад у думках. Останню частину вона мені передала вже у квітні-травні. Книга вийшла хороша. Перша частина — трагікомічні пригоди у миротворчій місії в Іраку. Багато — про в’язницю й охоронців. Читається на одному дихання, називається «Сильне ім’я Надія», презентація — 11 вересня. Видання — українською мовою, але, імовірно, будуть пропозиції про переклад російською й англійською.

Важливо, щоб також детально висвітлювали справу Карп’юка та Клиха
— Слідчий комітет РФ заявив про закінчення слідства стосовно громадян України Миколи Карп’юка та Станіслава Клиха (їх звинувачують в участі у Чеченській війні на боці Басаєва). Ви бралися за справу Карп’юка, але не змогли дізнатися, де він…
— До лютого ц. р. ми не отримували жодних свідчень того, що Карп’юк — живий, перший лист від нього дружині прийшов майже через рік після арешту. І ми могли будувати різні припущення. Недопуск адвокатів, консула — це досить поширене явище в російському діловодстві, але не впродовж року. Навколо Карп’юка сформували повний інформаційний вакуум. Консул України п’ять разів їздив до нього в слідчий ізолятор (СІЗО), я — тричі, але жодного разу нас не пустили. Відповідали — приходьте через місяць, потім — ще через місяць. Я подав скаргу до суду 15 травня, потім мені поштою надіслали повідомлення за підписом слідчого, що 14 травня Карп’юк начебто відмовився від моїх послуг. Те ж саме було і з трьома іншими адвокатами, запрошеними сім’єю. Живим Карп’юка ніхто з адвокатів не бачив, я не впевнений, що йому взагалі казали про нас.
— А як сталося, що родичі Станіслава Клиха дізналися про його місцеперебування?
— Це — просто збій у системі. У таких випадках у російських СІЗО персонал отримує негласний наказ не пускати адвокатів до певних осіб, тільки з письмового дозволу слідчого. Але тут якась дівчинка у спецчастині проґавила й адвоката до п. Клиха пустили. Той був здивований, бо не знав, що хтось ще пам’ятає про нього і цікавиться його справою, йому весь цей час казали, що Україна його залишила і нічим не допоможе.

Після Іловайська пов’язав українську стрічку
— Ви викладаєте в Академії права. Чи немає у вас перешкод у зв’язку із справами, які ведете?
— Ні. Я ж не веду зі студентами політизованих розмов. До того ж, у мене дуже специфічна тема — суд присяжних.
— У соціальних мережах ви публікували своє фото у вишиванці на День Вишиванки. На День Незалежності України в салоні вашої машини була жовто-синя стрічка…
— Вишиванку я купив у Києві, вона у мене висить в шафі серед інших сорочок. Одягаю її час від часу просто так, без якогось підтексту. А тут якраз був День Вишиванки, тож вирішив, що це — хороший привід потролити нашу тюремну систему й одягнув вишиванку, коли йшов у «Матроську тишу». Посміялися з цього приводу з Надею. А стрічку на дзеркало в автівці повісив давно, незабаром після Криму. Якраз тоді оранжево-чорні стрічки, які в Україні називають колорадськими, почали означати не просто пам’ять про війну, а стали емблемою сепаратистів. Проте коли в липні 2014-го я став захисником п. Савченко, то на якийсь час стрічку зняв. Адвокат відповідає не лише за себе, він не повинен дозволяти собі навіть побічно шкодити своєму підзахисному. Не хотів провокувати розмови: «Ось — адвокат-бандерівець і підзахисна у нього — бандерівка». Але після Іловайська, коли стало зрозуміло, що усе — серйозно і надовго, пов’язав стрічку знову. Якщо вже ситуація дійшла до справжньої війни, то мені здається правильним демонструвати, на якому ти боці. Під час бою прапор не спускають.
— Й у вас через це не було жодних проблем? Відомі випадки, коли активістів в Москві били — за українську стрічку, бант, чи прапор…
— Ні, у мене нічого такого не було. Навпаки, кілька разів на світлофорі зі сусідніх машин сигналили, кричали «Слава Україні!». І це показує, що ситуація все ж не така безпросвітна. Принаймні, в Москві.
Розмовляв Олег Кудрін, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...