Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 18, 2017

Ігор Зінкевич: «Хоча ми й лідери, працювати є над чим»

Автор:

|

Січень 06, 2016

|

Рубрика:

Ігор Зінкевич: «Хоча ми й лідери, працювати є над чим»

Ігор Зінкевич

Ігор Зінкевич, головний тренер ватерполістів львівського «Динамо», чинних чемпіонів і володарів Кубка країни, розповів про старт команди у новому сезоні. Ватерполісти львівського «Динамо» три останні роки незмінно виборюють золоті нагороди національного чемпіонату. Тож цілком прогнозовано без втрат галичани розпочали і новий сезон: упродовж першого туру, який відбувся у Дніпродзержинську, динамівці в п’яти іграх здобули п’ять перемог із сумарним рахунком 62:21.
— Перед нами на сезон стоять два конкретних завдання — захистити чемпіонський титул і залишити у Львові Кубок України. Тому на перший тур чемпіонату їхали з метою виграти усі матчі, щоб уже зі старту захопити лідерство у турнірній таблиці. Це завдання ми виконали і це — найголовніше. Однак я, як і кожен тренер, завжди, навіть після переможних матчів, маю претензії до своїх гравців. Зокрема, коли говорити загалом про поєдинки у Дніпродзержинську, то я не надто задоволений нашою грою при позиційній атаці — є певні проблеми тактичного характеру, а також й деякі — технічного.
— Можливо, це пов’язано з початком сезону і в наступних турах усе налагодиться?
— Та в тому й проблема, що ні. Так, під час підготовки до нового сезону ми мали недостатньо ігрової практики. Однак головна причина наших недоліків у позиційній атаці — відсутність можливостей тренуватися на великій воді. По-перше, наш клуб не може собі цього дозволити через фінанси. А по-друге, у Львові немає критого 50-метрового басейну, де можна було б тренуватися взимку. Ми проводимо заняття у 25-метровому басейні «Динамо», а ширина його майданчика не дозволяє повноцінно відпрацьовувати тактику гри в атаці. А одною теорією не обійдешся — необхідна практика. Додаються також і проблеми з удосконаленням техніки кидків із середньої та дальньої відстані. У гравців — надто слабкі ноги, бо в малому басейні є можливість відштовхуватися від дна, а у великій ванні цього немає. Скільки хлопцям не кажеш, щоб вони виштовхувалися при кидку виключно за рахунок ніг, вони рефлекторно використовують дно басейну. Як то кажуть, навіщо копати, коли можна не копати. От і виходить, що з усіх гравців щодо виконання кидків у мене немає претензій лише до Олександра Дядюри, але і в нього інколи бувають із цим проблеми.
— Тоді виникає питання, а за рахунок чого ви перемагаєте суперників?
— Коли я кажу про проблеми, то ви маєте розуміти, що мова йде про вимоги до гравців по максимуму — як відомо, межі удосконалення майстерності не існує. Коли ж говорити про чемпіонат України, то достатньо й того, що є. Але ж ми повинні прагнути до того, щоб гідно виступати і на міжнародній арені, тим більше, що «Динамо» є базовим клубом як для національної збірної, так і для молодіжної й юнацької. А виграємо ми перш за все за рахунок кращої, ніж у суперників, технічної та силової підготовки та належної організації командної гри. Немає у нас особливих проблем і з плавальною підготовкою.
— Як оціните гру окремих гравців на першому турі? Кого можете виділити в кращий бік, а до кого, можливо, є претензії?
— Кожен матч ми розпочинали одним і тим самим складом, гра якого мене загалом задовольнила. Це — шість польових гравців: захисники Віталій Свіщов, Юрій Маметьєв і Роман Грищук, згаданий Сашко Дядюра з ветераном Віктором Момотом складали дует рухливих нападників — це наша середня лінія, а на позиції стовпа, тобто на вістрі атаки діяв Сергій Гришин. На рівні зіграли й стовп Юрій Бегень, і зовсім юний гравець середньої ланки Богдан Дзядик, котрому лише 16 років. Менше за інших ігрового часу мали 17-річний захисник Станіслав Дубелір і рухливий нападник Андрій Коноварт, котрий застудився і в останніх трьох матчах участі взагалі не брав. А от до кого в мене є серйозні претензії, так це до Микити Бердникова — це не рівень «Динамо», хоча потенціал у цього 19-річного хлопця, котрого ми використовуємо в середній лінії, однозначно є, але треба більше працювати на тренуваннях.
— А що скажете про гру воротарів?
— Наш основний воротар, досвідчений Денис Волончук, котрому вже 38 років, не зовсім вдало відстояв у першій грі з «Маріуполем». Пропустили ми в тому матчі, щоправда, не багато — лише три голи, але він припустився кількох помилок, яких воротар такого рівня не може собі дозволити. Та треба віддати йому належне — Денис зробив правильні висновки і в подальшому у мене до нього претензій не було. Що ж до молодого Олега Раврика (21 рік для воротаря — зовсім юний), то він брав участь у всіх іграх, окрім матчу з «Слобожанцем» і скажу, що проявив себе непогано. Тому планую, що в наступних турах надаватимемо йому більше ігрового часу. Я сам — колишній воротар, тому чудово розумію, як важливо для молодого голкіпера мати ігрову практику. А Олег своєю працею на тренуваннях заслуговує на довіру.
— Зі «Слобожанцем» ви не ризикнули міняти основного воротаря, бо це був центральний матч туру?
— Саме так, адже в останні сезони боротьба за золоті медалі чемпіонату зводиться до нашого протистояння саме з цією командою. Тим більше, це була наша перша очна гра в новому сезоні і виграти її було дуже важливо не тільки в тому сенсі, щоб стати лідером у турнірній таблиці, а й з позиції психології — коли виграєш у головного конкурента перший матч, то це додає впевненості на подальші поєдинки. Але скажу, що виграш нам дався у важкій боротьбі. Хоча у харків’ян у міжсезоння пішло кілька провідних гравців, команда у Сергія Колточихіна — дуже хороша і нам буде зовсім не просто виконати поставлені на сезон завдання. Але це — добре, адже конкуренція та суперництво сприяють зростанню рівня майстерності.
— А що скажете про решту матчів — перемоги далися легко?
— Ігри складалися по-різному. Розчарувала мене тільки гра зі збірною Київщини. В минулому сезоні вони дали нам бій, а от цього разу здалися ще до початку матчу. Чому? Не знаю, можливо прийняли рішення поберегти сили на інші свої матчі, вирішивши, що у нас відібрати очки не реально. Решта ж поєдинків були не такими вже й простими. Я б взагалі зазначив, що рівень команд у нашому чемпіонаті загалом потроху вирівнюється і вже немає такої величезної різниці між першою й останньою командами, коли рахунки сягали різниці навіть до 20 м’ячів. А в багатьох іграх взагалі інтрига зберігалася до фінальної сирени і це не може не тішити.
— Той факт, що «Одеса», яка не грала в минулому сезоні, займає після першого туру третє місце, вас не здивував?
— Ні. Скажу навіть більше, я очікував, що саме так і буде. Я ще до початку туру казав, що коли б в одеситів у складі був досвідчений лідер, котрий може повести за собою молодих партнерів, то вони б могли дати бій і нам, і «Слобожанцю». Зрештою, харків’янам вони його й дали, адже тільки у другій половині матчу одесити почали поступатися супернику. Та й з нами вони на хорошому рівні відіграли другий і третій періоди. Гадаю, якщо в «Одеси» буде усе гаразд із умовами для тренувань, то вони ще додадуть і в наступних турах грати з ними стане ще важче. Але це піде тільки всім на користь.
— У цьому чемпіонаті в усіх команд відсутні леґіонери. Як це позначається на його рівні?
— Регламент дозволяє заявляти двох леґіонерів. Але тепер це — надто дороге задоволення й я не думаю, що найближчим часом вони в нашому чемпіонаті з’являться. А так, звісно, було б добре, якби леґіонери приймали участь у чемпіонаті. Різні школи, різні стилі — це тільки додає видовища в іграх та й нашій молоді було б корисно тренуватися та грати поряд із сильними ватерполістами з-за кордону. Так само вважаю, треба дозволяти, щоб наші провідні гравці мали право грати не лише в чемпіонаті України, а й паралельно і в закордонних, якщо є така можливість й їх туди запрошують. Бо коли ти «варишся» лише у себе вдома, то немає ні прогресу, ні розвитку, а це негативно позначається і на грі збірної України.
Розмовляв Іван Дупнак, Західна інформаційна корпорація

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...