Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Jul. 18, 2018

Ігор Колісник: «Більшість греко-католиків Нової Зеландії — зі східної України»

Автор:

|

Вересень 08, 2016

|

Рубрика:

Ігор Колісник: «Більшість греко-католиків Нової Зеландії — зі східної України»

о. Ігор Колісник

Що ми знаємо про Нову Зеландію? Конституційна монархія з парламентською демократією, входить до Британської співдружності. Країна вулканів, із неповторною природою, належить до найрозвинутіших у світі. Тут живе невелика українська громада й є суто українська парафія. Її настоятель — о. Ігор Колісник, донедавна був протоігуменом Львівської провінції Чину Найсвятішого Ізбавителя в Україні.
— Після Другої світової війни велика кількість українців, котрі мали виправдані страхи перед СРСР і його режимом, виїжджали не тільки до США чи Канади, але й до Нової Зеландії. Тоді громада українців налічувала близько 3 тис. осіб. Для такої маленької країни це — дуже велика громада. Ситуація з духовним проводом у Новій Зеландії склалася наступним чином: оскільки громада українців в Австралії була більшою, то всі душпастирські сили були зосереджені там. Владика Іван Прашко разом із тими священиками, котрі жили в Австралії, старалися ту велику громаду якось організувати, дати духовну опіку, оскільки вірні були розкидані по цілому континенту. А громада в Новій Зеландії тим часом залишилася трошки збоку, з чисто об’єктивних причин, хоча наші священики приїжджали сюди служити час від часу.
Коли я приїхав і ми зібралися в Окленді, то на зустріч і Службу Божу в неділю прийшло 30 людей. На наступну нашу літургію прийшло п’ятеро. Але ми таки створили нашу маленьку громаду, яка фактично поділена на три, бо Літургії відбуваються у трьох містах: двічі на місяць в Окленді, раз на місяць — у Веллінґтоні, і раз на місяць — на південному острові в Крайсчерчі. На великі свята збираємо по 40-50 вірних. Це в основному — східні українці, зі своїм особливим ставленням до релігії. Більшість із них — православні за походженням.
— А немає православних священиків для них?
— У Новій Зеландії існують тільки парафії Московського патріархату (МП). А коли почалася Революція гідності в Україні, то місцеві представники МП виступили на боці Росії, тому українці (не залежно від того, російськомовні вони чи україномовні) вирішили, що не можуть бути у громаді, яка виступає проти їхньої Батьківщини, і свідомо пішли до Сербської, Румунської чи Грецької православних церков. Є православні, котрі усвідомлюють свою приналежність до Київського патріархату, але через відсутність постійного душпастирства приходять до нас. Звісно, вони могли запросити когось із Української православної церкви в Австралії, але ці люди не можуть собі цього дозволити фінансово. А громади МП існують завдяки підтримці Росії. У декого з наших православних братів і сестер українців є таке переконання, що коли приходиш до греко-католиків, то зраджуєш свою традицію та віру. Ми намагаємося пояснити, що є спільнотою християн-католиків візантійського обряду. Вони можуть приступати у нас до сповіді та Причастя, брати повну участь у Літургії, залишаючись православними. Але багатьом бракує розуміння. Для них саме слово «католики» є бар’єром, який вони не можуть переступити.
— А як ви тоді себе називаєте?
— Щиро і відверто кажемо, що ми — Українська греко-католицька церква. Багато вірних це сприймають і не мають із тим жодним проблем, адже ми зі самого початку сказали, що є спільнотою, відкритою для всіх. До нас прийшли не тільки православні, але й протестанти, і вірні латинського обряду, зацікавлені в обряді східному. Один чоловік із Арґентини є на кожній літургії.
— Що ж його зацікавило?
— Багато речей. Гадаю, що насамперед обряд. Також багатьом людям подобається, як не дивно, що нас мало. Тобто богослужіння — «домашні», камерні, є спілкування до і після, не обтяжене формальностями. Одна з переваг малих громад — це родинність, яка може мати навіть свої певні традиції.
— Скільки саме є греко-католиків у громаді?
— В Окленді є чотири родини. Загалом у місті є 500-600 людей українського походження, десь п’ята частина — греко-католики. Не маємо своїх храмів, а збираємося у римо-католицьких. І маємо пам’ятати також, що українська громада в Новій Зеландії є здебільшого російськомовною.
— А чим там українці займаються?
— Більша частина українців мають вищу освіту, а часом — дві-три. Ті, хто живуть в Окленді, є ІТ-ішниками —вони приїхали сюди в 1990-х. Тепер їм вже складніше знайти працю, бо кількість ІТ-фахівців у Новій Зеландії зараз перевищує відсоткову кількість музикантів і лікарів в Ізраїлі (усміхається). Частина українців живе на фермах, на півдні, або займаються бджолярством на півночі. Багато українців працюють будівельниками, бо через землетрус у Крайсчерчі місто дотепер потребує відбудови.
— А вони почуваються українцями?
— Проблема полягала в тому, що на «краю землі» існує потреба в духовних друзях. Довший час також і Новій Зеландії існувала ідея homo soveticus. Вона полягала в тому, що ми, колишні «радянські», — один народ. Це також дуже сильно пропихала російська держава та Церква. Майдан в Україні став важливим для змін у свідомості, він кристалізував певні речі, став головним елементом для розрізнення: для росіян це був «державний переворот», а для українців — виступ на захист гідності свого народу, права на справедливість. Зараз, українська громада стала більше національно свідомою. Тепер усі наші українці тут мають вишиванки, які дістали ледь не кров’ю і потом, пишаються ходити в них. Так, багато з них розмовляють російською, але український прапор — це їхнє все.
— Хто на них справив такий вплив, яка інформація?
— Нова Зеландія своєрідно підходить до подій в Україні, однак новозеландська преса є таки проукраїнською. І ті акції, які ми організовували на підтримку українців, отримували схвалення з боку новозеландського суспільства. Однак Нова Зеландія має дещо антиамериканський настрій. Тому коли є якісь конфлікти між США і кимось, то люди думають: «А, може, підтримати іншу сторону». Але у випадку конфлікту України та Росії, новозеландці однозначно підтримають нас.
— Яка родзинка вашої громади?
— Ми любимо поїсти (сміється). Українці в Новій Зеландії взагалі дуже люблять добрі українські страви. Тому любимо побути разом при спільній трапезі після Літургії.
— А є щось таке, що українці принесли в кухню Нової Зеландії, такого, чого там раніше не було?
— Пробуємо навчити інших їсти вареники, борщ і сало. Великою родзинкою є та гордість і бажання пропагувати українську культуру серед місцевого населення. Ми робимо воркшопи з виготовлення українського вбрання, ляльок-мотанок. Є дуже багато креативних українців, котрі хочуть і намагаються щось робити. Можливо, не завжди вдається, бо не так багато часу — для того, щоб зібратися, багатьом потрібно здалеку доїжджати. Ніколи не було проблемним і питання волонтерства на міжнародних ярмарках тощо. Більше того, новозеландці, як і українці, дуже шанують родинність. Тому українцям із ними не важко знаходити спільну мову та популяризувати свою культуру. Так що у нас усе чудово!
Розмовляв Тарас Антошевський, РІСУ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...