Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 15, 2017

Ігор Гордійчук: «Операція «Анаконда» триває, тож РФ піде слідом за СРСР»

Автор:

|

Грудень 07, 2017

|

Рубрика:

Ігор Гордійчук: «Операція «Анаконда» триває, тож РФ піде слідом за СРСР»

Легендарний Герой України, генерал-майор Ігор Гордійчук очолює Київський військовий ліцей ім. Богуна вже півтора року. Його військова біографія ніби спеціально створена, щоб слугувати взірцем стійкості та вірності військовому обов’язку для майбутніх захисників Вітчизни.

Уявляю, як тиснули на тих, хто очолював ліцей до мене
— Торік ви започаткували в ліцеї дві програми — «Стоп, корупція», і «Стоп, мажор». Якщо з першою все зрозуміло, то друга викликає певний подив — чим може привабити мажорів військовий ліцей?
— Йдеться здебільшого про дітей заможних батьків. Вони чудово підготовлені до вступу, складають іспити на відмінно та мають законне право на вступ. Інша річ, коли ліцей обрав не сам хлопець, а його батьки, в котрих немає часу на дітей, тож він має або проблеми з дисципліною, або з мотивацією стати військовим. Це головне, бо «мажор» може здобути військову освіту, а коли треба буде захищати Батьківщину, втече. Мені довелося внести зміни у правила прийому в ліцей. Запровадили професійне психологічне тестування. І навіть якщо під час вступних іспитів припустимося помилки, нічого страшного, виявимо відсутність мотивації на першому ж повторному тестуванні. Тому кажу майбутнім ліцеїстам: «Не намагайтеся нас обдурити! Ліцеїв зараз дуже багато — вибирайте!»
— Наскільки гострою була проблема «мажорів»?
— Приблизно третина наших вихованців — діти, скажімо так, сильних світу цього. Вони вступили законно, але не хочуть вчитися самостійно, а прагнуть усе вирішувати за дзвінком. Та я кажу, що ми цю «лавочку» все одно закриємо, хто б що не робив! Розумію, наскільки важко було тим, хто очолював ліцей раніше, якщо на мене так тиснуть звідусіль, щоб полегшити таким дітям навчання! Але я питаю: «Який сенс підвищувати їм оцінки? А як же зовнішнє незалежне оцінювання? Як йому потім вчитися? Ні, кажу, так не буде! Зробимо так, щоб ви не заважали своїм дітям учитися!».
— А який соціальний зріз решти ваших вихованців?
— У нас є представники всіх реґіонів. Є п’ятеро хлопців із Криму, 21 — зі звільнених територій Луганської та близько 30-ти з Донецької областей. Зараз навчається 13 дітей загиблих військовослужбовців, одна дитина героя «Небесної сотні», 28 дітей-сиріт і близько 40 дітей, чиї батьки були позбавлені батьківських прав.
— Особисто знайомі з кимось із ліцеїстів?
— Персонально займаюся дітьми загиблих, бо вони потребують постійної психологічної реабілітації. Ще товаришую з відмінниками — тими, хто мотивує і тягне за собою. Ну, й з порушниками доводиться. У нас є один такий хлопчина, чий тато віддав своє життя, а він зриває уроки, бо йому важко. Тож мало не через день доводиться спілкуватися. Я йому кажу: «Якби твій батько був живий, він не був би проти, щоб я завів тебе у кімнату і дав морального прочухана за те, що зриваєш уроки, поводишся, як мала дитина — ховаєшся під ліжко, під парту. У навчальному взводі 25 осіб, вони хочуть учитися, а ти їм не даєш!»
— Чи є в ліцеї «дідівщина»?
— За минулий рік було два таких випадки, обох відрахував, хто б там мене за них не просив! Їхнім захисникам сказав: «Не пишіть, не телефонуйте, бо через вас мені доведеться вигнати і вихователів, і командирів, і психологів. Давайте обійдемося малою кров’ю: хто зганьбився — за вухо і з речами на вихід!»

РФ бреше про Суворова так само, як про «колорадську» стрічку
— Навесні повідомили, що адміністрація ліцею ім. Богуна має намір демонтувати пам’ятник Суворову, проте він і досі там. У чому затримка?
— Ми його локалізували і чекаємо дозволу від міської влади. Я домовився нарешті зустрітися з Віталієм Кличком. Хочу розкрити йому всю агентуру Кремля в Київській міські державній адміністрації та назвати прізвища тих, хто не підписує погодження на демонтаж пам’ятника.
— А історію військових походів Суворова у ліцеї вивчатимуть?
— У нас є своя історія, на ній виховуємо майбутніх захисників. Нам не потрібні совєцькі міфи. Адже всі російські розповіді про військові операції, починаючи від Московії, побудовані на брехні. А про Суворова Російська Федерація (РФ) бреше так само, як і про «колорадську» стрічку. Якщо у російських чи совєцьких воєначальників були якісь талановиті операції, то у вищих військових навчальних закладах, коли йдеться про стратегію, їх можна розглянути. А в ліцеї вивчаємо свою військову історію.
— Ви навчалися у Коледжі сухопутних військ Збройних силах (ЗС) США. Чи є відмінності у підготовці військових у США й Україні?
— Там учать, як думати, а в нас — як воювати. Нашим військовим кажуть, що воювати треба так і так, ось шаблон, за яким маєте діяти. А в США кажуть, що шаблону немає, військовий повинен думати в рамках виконання завдання. Але, борони, Боже, це не повинно бути за будь-яку ціну!
— На жаль, із вами так було на Савур-Могилі — був наказ будь-що триматися…
— Там було таке завдання, бо поки ми чіплялися за кожен метр, у глибокому тилу щодня, щогодини пробуджувався населений пункт, свідомість людей, і народ підіймався. Адже Майдан пробудив значну частину суспільства, але не всіх. Треба було також відновлювати армію — і кількісно, і якісно. При цьому найбільшою загрозою була не її низька технічна оснащеність, а деморалізованість і зараженість «руським міром» — Крим і Донбас це показали.
— Ви вступали на навчання до Омського вищого танкового інженерного училища, а потім перевелися до Київського інституту сухопутних військ. А чому відразу туди не вступали?
— Тоді була така політика: ти українець, тому вчитися будеш де завгодно, лише не в Україні! Мені у військкоматі дали на вибір шість-сім військових училищ — Алма-Ата, Омськ, Новосибірськ, Баку, Ташкент, Владикавказ. Слов’янських було два, Омськ ближче, туди й поїхав.
— Від декого з військових доводилося чути, що у них попервах був певний психологічний бар’єр, який заважав стріляти у бік росіян, бо, можливо, вони разом із ними училися. Відчували щось подібне?
— Не було в мене ніякого бар’єру! Я перестав підтримувати будь-які зв’язки з моїми однокашниками ще після Помаранчевої революції, бо вже тоді було зрозуміло, що Путін і РФ присутні в Україні безпосередньо, а не віртуально, що Кремль скрізь ставить своїх агентів, у т. ч. у ЗСУ.

«Імперія зла» нехтує людським життям, а ми бережемо кожну людину
— Відомо, що лікарі заборонили вам згадувати пережите на Савур-Могилі. А чи за подіями в зоні проведення антитерористичної операції (АТО) стежите?
— Намагаюся виконувати рекомендацію лікарів. Перші кілька місяців була не так фізична, як психологічна травма, через яку не міг спати. Ще й зараз мій стан, скажімо, не такий, як хотілося б, але, слава Богу, все потихеньку відновлюється. А про АТО дружина мені розповідає, як там. Якщо хлопці мені телефонують або приїжджають, я з ними спілкуюся, але сам таких розмов не ініціюю.
— Зараз конфлікт на Донбасі переходить у заморожену стадію. Поділяєте сподівання керівництва нашої держави на міжнародну допомогу в його розв’язанні?
— Ми також не спимо! Відновлюємо і нарощуємо й по кількості, і по якості ЗСУ по всіх напрямках. Звісно, й «імперія зла» не спить. До того, в неї є ресурси, і найголовніше — вона нехтує людськими життями. Та операція «Анаконда» — поступове ослаблення РФ шляхом економічних санкцій — триває і щодня дає свої результати. Її не видно — це не так, що, приміром, зробив постріл і знищив ворога, але ті, кого це стосується, все відчувають і бачать. СРСР розвалився, бо економіці забракло грошей, так само розвалиться й режим Путіна.
— Але дехто вважає, що у нього ще великий запас міцності. До того ж, РФ веде гібридну війну з усім світом…
— Щодо запасу міцності, я так не думаю. Москва просто видає бажане за дійсне. СРСР також вів війну з усім світом, і де він зараз? Там і Росія буде!
— Тобто вірите, що ми повернемо Донбас мирним шляхом завдяки міжнародній допомозі?
— Атож. Звісно, ми будемо проводити певні військові операції обмеженими силами на обмежених ділянках. Головне, що у нас стратегія правильна. Але ми не готові, не готуємося та й не маємо права готуватися іти в атаку на Москву чи куди там закликають псевдопатріоти. Тим, хто кричить: «Ура-ура, давай на Москву!», відповідаю: «Якби ти хоч раз сходив в атаку, побув у шанцях, коли постійно луплять «Гради» чи «Урагани», дуже сумніваюсь, що потім казав би щось подібне!» Ми, на відміну від «імперії зла», бережемо кожну людину. Навіщо нам втрачати наших кращих синів? І так уже стількох втратили!
— Скільки ще триватиме цей конфлікт?
— Не вважаю, що він на роки, гадаю, це питання наступного року. Адже РФ щодня деградує, а ми щодня розвиваємося. Зараз ми набагато сильніші. А коли настане точка перетину — ми на розвитку, а вони на спаді, — тоді й буде перемога!
Розмовляла Надія Юрченко, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Loading...