Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Apr. 23, 2018

Ігор Бураківський: «Справжнім реформатором буде не той, хто подолає корупцію, а той, хто реформує соціальну сферу»

Автор:

|

Жовтень 02, 2016

|

Рубрика:

Ігор Бураківський: «Справжнім реформатором буде не той, хто подолає корупцію, а той, хто реформує соціальну сферу»

Ігор Бураковський

Український інформаційний простір намагається ловити будь-які сигнали щодо стану економіки. Про ознаки стабілізації у макроекономічних показниках розповідає Ігор Бураковський, голова правління Інституту економічних досліджень і політичних консультацій.

Економіка — це ресурси, настрої й інформація
— Якщо є зміни економічної ситуації і ніби покращення, то що з цього є результатом дії влади, а що — здатністю економіки самовідтворюватися?
— Дуже важко розділити ці два фактори. В Україні є міф, що коли у нас усе гаразд, то очільники щось правильно робили, а коли погано, то влада щось там наплутала. Ми увійшли в кризу з нереформованою економікою. А економіки, які входять у кризу нереформованими, переживають її гостріше, ніж реформовані. Крім цього, теперішня українська криза збігається з фундаментальними змінами в світовій господарці. І найвища мудрість економічної політики полягає в тому, щоб адекватно збагнути ці тенденції та відповідним чином будувати свою економічну політику. Багато хто каже: давайте щось спочатку розвинемо, а потім на світовому ринку будемо продавати. Це — контрпродуктивно! Бо виграє той, хто не боїться глобалізації та конкуренції, хто дуже активно намагається влізти в ті чи інші виробничі ланцюги, процеси руху капіталів на різних рівнях. Позитивним є те, що все ж таки Україна намагається жити за можливостями. Ми не можемо витрачати більше, ніж заробляємо. Водоночас владі вдалося реструктуризувати зовнішній борг. В Україні здійснені масштабні спроби очищення української банківської системи. Ми також повинні віддати належне першим спробам боротьби з корупцією. Це певний сигнал, хоча поки що дуже слабкий.
— З 1 серпня запущено майданчик ProZorro. Чи зможе ця система стати ефективним інструментом забезпечення прозорості?
— Ідея створити неперсоналізований механізм відбору постачальників товарів і послуг за державні кошти — чудова. Всі уряди мають ті чи інші проблеми з державними закупівлями. Але зловживання державними коштами в розвинених демократіях — один із найбільших злочинів, який тільки може бути. А електронний «механізм» державних закупівель ефективно запрацює тоді, коли він стане елементом загальної системи державного управління. Ми можемо мати абсолютно класний мобільний телефон, де буде 154 тис. всіляких різних функцій, але якщо не буде зв’язку з Інтернетом, то багатьма функціями просто не зможемо скористатися.

«Ми банально не виконували своїх зобов’язань»
— Ми вже рік не співпрацюємо з Міжнародним валютним фондом (МВФ)…
— Стосунки з МВФ у нас ніколи не були простими. Якщо коротко, то не маємо жодної повноцінно реалізованої програми співпраці з МВФ. Ми підписували меморандуми, щось робили, один одного в чомусь переконували. А потім співпраця гальмувалася, призупинялася, переформатовувалася, починалися проблеми. Можливо, в чомусь МВФ нас і не розумів, але головна проблема полягала в тому, що ми банально не виконували своїх зобов’язань. Ми підписували документи, обіцяли, навіть починали працювати, а потім починали розповідати, які ми унікальні і що нам це все не підходить, тому давайте гроші, а там далі подивимося. Але МВФ — не ті кошти, які можна просто так узяти та витратити на свої потреби. Це гроші, які даються під конкретні зміни економічної політики.
— Може, краще було оголосити дефолт 2015-го, коли сума виплат була рекордною?
— В економічному плані дефолт — це засіб економічної політики. Кажемо: «даруйте, платити не будемо, грошей нема». Але це не означає, що нам кажуть «добре, хлопці» і спишуть борги. Після оголошення дефолту починається непростий і тривалий перемовний процес, який має свої чітко визначені правила та процедури. Бо гроші, які не повертаємо, належать комусь іншому. Тому з дефолтною країною два-три роки мало хто має справу. Люди, готові купувати наші цінні папери, вимагають дуже жорстких гарантій і пропонують дуже низькі ціни. Якщо в економіці дефолт, то компаніям важко жити в цій економіці, бо хто ж буде позичати їм гроші?

«Ми створили заскладну систему соціального захисту»
— Місія МВФ приїде восени. Будемо співпрацювати далі?
— Будемо сподіватися. Україна зробила багато з того, про що домовлялися. «Нафтогаз» уперше закінчив фінансовий рік із плюсом, здійснені певні зміни в фінансовій системі, формується нова система державних закупівель тощо. Але залишається велика кількість проблем із державними фінансами, корупцією, реструктуризацією державних підприємств. Пенсійна, медична реформи також гальмують.
— Чому реформа не відбувається?
— Питання соціального захисту завжди були і будуть непростими. Ми створили заскладну систему соціального захисту. В Україні нараховується кілька десятків категорій населення, які мають право на ті чи інші види соціальної допомоги. Така система складна для управління, витратна й неефективна. Наприклад. ми воюємо з Росією. Ясно, що треба соціально забезпечити наших військових. Але є проблеми з виплатами. Бюджетні кошти виділено, а гроші до свого споживача не доходять. Ми лиш нещодавно створили повноцінний реєстр тих, хто має право на допомогу. Зазвичай, у нас була система, де ми не знали, кому платили гроші, не було точного списку людей, де можна було б у режимі реального часу подивитися, хто що отримує. Звідси виникла проблема нецільових платежів і зловживань. Упевнений, що справжнім реформатором в Україні буде не тільки той, хто подолає корупцію, а той, хто реформує соціальну сферу. Є й інші дуже чутливі фактори. Наприклад, комунальна інфраструктура є зношеною. Хто має платити за те, щоб вона була відновлена? Вочевидь, споживачі — через податки, або через комунальні тарифи. А хтось хоче підвищення тарифів?

Кожен олігарх мріє, що деолігархізують сусіду
— Наталія Яресько прибрала сніданки в школах чи обіди, люди обурювалися у Facebook. Я тоді написала статус: ви народжуєте дітей, розраховуючи на шкільні сніданки для них?
— Дітей треба годувати, але організація такого харчування — справа самої школи та батьків. Я, особисто, не вірю в спроможність держави створити єдину централізовану систему ефективного забезпечення всіх дітей безплатним харчуванням у школі.
— Пільга має діяти тільки для багатодітних родин?
— І багатодітним родинам треба допомагати. Але є два варіанти — давати централізовано молоко в школі чи цільову фінансову допомогу. Візьмемо, наприклад, американську систему. Для допомоги окремим категоріям населення видаються продовольчі талони. З цими талонами сім’я, наприклад, на 500 USD в супермаркеті купує те, що потрібно, розраховується цими талонами, а власник крамниці потім отримує від держави компенсацію. Але використання талонів має обмеження — не можна купувати, наприклад, горілку чи мобільний телефон. А за зловживання цими талонами передбачене суворе покарання.
— Торік Президент оголосив курс на деолігархізацію…
— Ідея деолігархізації країни політично дуже приваблива. Вона відповідає очікуванням суспільства, в тому числі й олігархів. Останні мріють, що сусіднього олігарха «деолігархізують», а я залишуся. Мені здається, що деолігархізація є суто політичним гаслом, а його практична реалізація не є очевидною. Як би ми не ставилися до олігархів, але, якщо не доведено, що їхні статки — результат якихось оборудок, то приватна власність — священна. Та й мова йде про великі підприємства, на які припадає приблизно 50 % нашого промислового випуску. З одного боку, це олігархи, котрих ми не любимо, а з іншого боку, це виробничі комерційні структури, які багато в чому визначають розвиток української економіки. Ми чудово розуміємо, що наша економіка будувалася таким чином, коли будь-який успішний бізнесмен повинен був мати політичний захист, аби розвивати свій бізнес. У кращому випадку — щоб його ніхто не чіпав. У гіршому — щоб цупити гроші з державного бюджету. Для цього олігархи просто розставляли на ті чи інші посади своїх людей, домовляючись у різний спосіб із політиками й урядовцями. Ця система вбивала нормальну економічну конкуренцію. Тому, якщо говоримо про деолігархізацію, то маємо реалізувати багато технічних речей — реформу державної служби, боротьбу з корупцією тощо. Панацея — створення нормальної системи декларування своїх доходів і витрат. Адже дуже часто навіть дуже скромні люди показують статки, масштаби яких вражають.
Розмовляла Лана Самохвалова, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...