Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Oct. 17, 2018

Густав Водичка: «В Україні не існує дна компромату»

Автор:

|

Серпень 02, 2018

|

Рубрика:

Густав Водичка: «В Україні не існує дна компромату»

Густав Водичка (справжнє прізвище — Юрій Топчій) вже багато років не тільки пише свої яскраві твори, але й успішно навчає цього інших на авторських курсах письменницької майстерності.
— Як вважаєте, що сучасна українська література має бути елітною, чи потрібно завойовувати читача доступністю і насичувати літературний ринок книгами для народу?
— Що означає «для народу»? «Вій» Гоголя чи «Золоте теля» Ільфа і Петрова — література для народу чи для аристократів? У ХІХ ст. існувала «народна» література для селян, котрих вчили читати і писати, їм давали тоненькі книжечки з якимись простими оповідками, більше схожі на книги для дітей. Але тоді була колосальна інтелектуальна різниця між правлячим дворянським класом і селянським.
— Тобто інтелектуальна література має переважати над літературою для мас?
— Література завжди повинна бути елітарною. А еліта як справжній замовник культури має підтягувати за собою все суспільство. Адже еліта — це ті, хто замовляє культуру, вони її створюють і підтримують. А якщо говоримо: напишемо щось простеньке для народу, то це означає, що ми допускаємо, що ми дали таку освіту, що для нього треба писати, як для дебіла. Адже навіть «Колобок» і «Піноккіо» — елітарна література для дітей.
— То наші правлячі еліти замовляють дуже просту літературу?
— У нас елітою є все населення країни, це специфіка України. Наприклад, у Великій Британії еліта — правлячий клас. І там усі прагнуть брати приклад із правлячого класу, який є елітарним.
— Чи можемо ми до такого прийти з часом?
— Можна, але тоді треба вводити монархію. Але у нас зараз не всі розуміють, що таке навіть республіка. Чим відрізняється еліта від правлячого класу: лісник доглядає за лісом, здійснює вирубки і годує тварин, він — замовник культури й еліта лісу. Коли туди приходить браконьєр, вбиває лісника, починає відстріл усього тваринного світу та випилює ліс — це правлячий клас. У нас зараз відбувається саме так.
— То ви песимістично оцінюєте те, що відбулося 2014 року після Майдану, коли був зміщений попередній правлячий клас?
— Він не був зміщений. Цим людям просто пощастило, бо війна відвернула пасіонарні сили, які пішли на фронт відразу ж, замість того, щоб колоти багнетами прямо в ліжках всіх, хто їх вже дістав. Цього не сталося. Вони бігали, ховалися, але поки йде війна, піднеслися духом і швидко відновили становище. Але якщо чесно, репресії безглузді — заміщати все одно ніким. Маси хочуть їх прибрати лише з однією метою — сісти на їхнє місце, щоб цим місцем скористатися.
— Як оцінюєте розвиток нашого книжкового ринку?
— Вважаю, що українська літературна думка перебуває на достатньо високому рівні на фоні сучасної загальноєвропейської. Проблема лише у гарних перекладах і піарі. Нещодавно зайшов у найближчу велику книжкову крамницю. І здивувався незліченній кількості фентезі та фантастики — просто величезні стелажі. Вочевидь, це користується найбільшим попитом.
— Це зараз модний напрямок у літературі…
— Я не вважаю це літературою. Це такий спосіб безвідповідально писати. Не потрібні історичні або науково-технічні знання, знати взагалі нічого не потрібно. Є езотерика, чаклунство та магія — дракон може курити «Мальборо», все може відбуватися в іншому вимірі або у психіатричній лікарні й усе це можуть бути інопланетяни.
— Вашим письменницьким курсам уже майже 15 років, через вас за цей час пройшло багато людей? Є серед них письменники, котрі відбулися?
— А що означає — «письменник, котрий відбувся»? Той, хто опублікував книгу в паперовому варіанті?
— Так, я це мала на увазі…
— Таких досить багато, мабуть, сотні. Якщо у людини був намір написати книгу, а вона з якихось причин не наважувалася, то після літературного курсу все стає на свої місця. Якщо говорити про письменників, то блогери також ними є. Людина, котра щодня просто шикарно пише пост у Facebook — це письменник? Письменник. Те, що його тексти не перейшли в паперову форму, ще не означає, що він не досяг успіхів як письменник. Їх читають, у них багато передплатників. Також це стосується людей, котрі пишуть для радіо, пишуть сценарії або працюють у піарі. Я ж учив їх цілими колективами. Тобто, насправді я вже залишив досить пристойний слід і мені не соромно за цих людей.
— А у вас скільки є опублікованих і ще не опублікованих книжок?
— Скажімо так, написано багато. З опублікованого — «Батьківщина Замріяних ангелів» і «Записки спадкоємця». Але є безліч робіт, які були рознесені по різних виданнях, хочу зробити третю книгу — загальну збірку. Я філософ. Пишу іронічну філософію з будь-якого приводу. Також у роботі є кіноповість, яку потім можна буде перетворити на добре, що називається — справжнє українське кіно, ось прямо українська «кітчуха», на кшталт «Трьох мушкетерів». Цього насправді достатньо. Можна писати багато томів книг і вважати себе успішним. Та чи будуть купувати вашу книгу в подарунок? Вважаю, що успіх справді хорошого автора, коли твою книжку дарують близьким людям на Різдво.
— Ви вже довго працюєте з політиками, чи не розглядаєте для себе можливість піти в політику?
— В Україні сьогодні ти історик-письменник, а завтра — президент, як було свого часу з Михайлом Грушевським.
Розмовляла Любов Базів, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...