Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Sep. 21, 2017

Генрик Литвин: «Україна буде в ЄС»

Автор:

|

Травень 10, 2012

|

Рубрика:

Генрик Литвин: «Україна буде в ЄС»

Географічно Україна — частина Європи. А от у політичному й ментальному сенсі ми ще тільки на шляху інтеґрації в європейське співтовариство. Про те, коли це прагнення дасть результати й українці зможуть поїхати до Кракова, Берліна чи Рима без візи, просто купивши квиток, а також про багато іншого розповів Генрик Литвин, Надзвичайний і Повноважний посол Республіки Польща в Україні.

Шлях у ЄС — єдино правильний

— Пане посол, Україна давно прагне стати повноправним членом Європейського Союзу (ЄС). Скажіть, коли це станеться?

— Україна потребує змін. Деякі з них прописано в Угоді про асоціацію, у програмі лібералізації візового режиму. Коли всі плани буде втілено, відбудеться входження України в ЄС. Скільки на це потрібно часу? Часовий показник може змінюватися. Але це не означає, що тільки у бік збільшення, але й навпаки, причому дуже швидко. Про це свідчить досвід країн, які ввійшли до ЄС за 20 останніх років. Наприклад, 1991-го в країнах Прибалтики ситуація була набагато складнішою й важчою, ніж у Польщі. Вони повинні були зробити більше, ніж Угорщина. А в ЄС ми всі вступали разом. Але більшість громадян повинна бути переконана, що немає іншого шляху, окрім як у ЄС. Що це — не «найкращий шлях сьогодні», не «один із можливих шляхів», а що він — єдино правильний.

— Тобто самі громадяни мають бути готові до припинення державних дотацій?

— Люди мають бути певні, що держава — не опікун, який розподіляє якісь блага, а організатор. І кожен сам повинен бути активним, діяти, працювати на себе, а держава — створювати для цього умови. Прийти до такої перебудови суспільної свідомості дуже важко. Я ще не бачу в Україні такої тенденції. Коли ми говоримо про європейську інтеґрацію як про політичний вибір, знач­на більшість громадян говорить їй «так». А коли мова заходить про необхідні для цього реформи, однозначної підтримки немає. Прийде час, і потрібно буде організувати референдум про входження України до ЄС. Коли референдум проводили в Польщі, ми не сумнівалися в його результаті. Згідно з даними соціологічних досліджень, проведених напередодні, понад 80 % поляків були готові голосувати за вступ до ЄС. А в Україні зараз, згідно з даними соціологічних досліджень, 70 % респондентів уважають, що потрібно інтеґруватися в Європу. Але значна частина цих же людей упевнена, що одночасно слід уступати й до Митного союзу з Російською Федерацією (РФ), Казахстаном і Білоруссю.

— Це — проблема?

— Коли йдеться про вибір вектора розвитку, не можна йти двома шляхами. А робити вибір на користь європейської структури — не означає відмовитися від культурних, громадських або економічних зв’язків з іншими країнами. ЄС розвиває свої відносини й із РФ, і з Білоруссю, і з Казахстаном, і з іншими країнами. Обираючи європейський шлях розвитку, Україна не збільшить дистанції між собою й ними.

— Після розвалу СРСР наші країни одночасно почали рух у бік Європи, розвинутої економіки, демократії та незалежності. Тепер же багато українців працює, вчиться, навіть робить покупки в Польщі. Чому так?

— Те, що зараз багато українців працює за кордоном, свідчить не так про слабкість України та її економіки, як про відкритість і мобільність людей. Знову ж таки, в Україну приходять гроші. Вони завжди цінні для економіки країни. Потрібно використовувати такі можливості, коли вони є. Тому це — нормально. В 1996—1997 рр. в Італії нелеґально працювали тисячі поляків, причому займалися вони непрестижною, низькооплачуваною працею. І можна було говорити про величезну прірву між Польщею й Італією. Але минуло 16 років, і Польща, й Італія — у ЄС. Італія має певні труднощі, а Польща — приклад ефективного захисту від кризи. Ба більше, і зараз багато поляків їде працювати до країн Європи, тільки вже на інших умовах.

Схожий процес відбувався і в Іспанії: коли вона ввійшла в ЄС 1986 року, багато її громадян виїжджало працювати за кордон, але минуло 20 років — і вони почали повертатися, причому масово. Відмінності між Польщею й Україною зараз очевидні. Однак не варто забувати, що Україна до здобуття незалежності 1991-го пережила понад 70 років комунізму. За цей час змінилися три покоління. Це означає, що вже немає тих людей, які пам’ятають Україну до системи, пам’ятають нормальні економічні відносини. А вплив комуністичної системи на свідомість — величезний. Ми це знаємо з досвіду Польщі, країн Балтії, які потрапили під її вплив значно пізніше. У цих країнах не обірвався зв’язок поколінь, і їм було легше.

Територія ЄС

не зменшиться

— Різниця між Польщею й Україною зменшується?

— Багато українців, коли їх про це запитуєш, кажуть, що різниця, навпаки, збільшилася. Правда це чи ні — відповісти можна, тільки використавши конкретні інструменти економічного та соціологічного аналізу.

— Є думка, що коли Україна стане членом ЄС, то центр Європи може зміститися. Зокрема Польща, яка навіть у такі важкі для економіки ЄС та світу часи демонструє розвиток, може стати центром Нової Європи, посунувши Стару.

— Не думаю. Це — футуризм. Польща сьогодні така, яка є. Головне, у ЄС створено умови, які дають змогу говорити й бути почутими. Ми й надалі хотіли би мати такий же вагомий голос, який відповідає нинішній Польщі. Коли прийде час продовжувати розширення Євросоюзу на Схід, це буде вигідно для всіх країн Центральної Європи, не тільки для Польщі. Зросте їхня значущість у ЄС. А ЄС стане більш загальноєвропейським, ніж тепер. У таких змінах ми зацікавлені. Але річ не у зростанні значимості Польщі. Якщо ЄС не буде закінчуватися на нашому східному кордоні — це ґарантія стабільності для всіх країн — його членів.

— Кордони ЄС зараз посилено обговорюються. І це стосується не розширення ЄС, а якраз протилежного. Кажуть, що Грецію можуть виключити з ЄС…

— Є досвід розширення ЄС, але звуження його кордонів ще не було. Справді, деякі заяви звучать радикально. Але реальна політика йде традиційним шляхом, у ній про такі екстремальні ідеї не говорять. Гадаю, що територія ЄС не зменшиться.

— За словами експертів, розширюватися Європі під час кризи буде вкрай складно…

— Розширення триває. Немає таких причин, які виключили би цю можливість або, скажімо, зменшили. І Хорватія — приклад цього. І нехай можливість розширення в ЄС зараз не така, як 2004-го, проте вона є. Головне, щоби та чи інша країна була готова інтеґруватися.

— А коли може завершитися економічна криза в єврозоні?

— Усі чекають на закінчення кризи. Але відповісти на ваше запитання не зможуть навіть відомі економісти. А я — не економіст, а історик, і знаю, що кожна криза закінчується й настає період процвітання. Тому можна сказати: гаразд, є криза, але це означає, що мине ще якийсь час і почнеться період розвитку. Він дасть додаткові можливості. А якщо дивитися на сьогоднішні труднощі не як на нову кризу, а як на продовження кризи першого десятиліття

ХХІ ст., то можна сподіватися, що це — її остання хвиля, і 2013-й повинен уже бути роком загальноєвропейського розвитку.

Ринок газу має бути ліберальним

— Ще запитання про енерґобезпеку, зокрема про українську газотранспортну систему (ГТС). Зараз усі говорять, що її необхідно модернізувати. Як краще це зробити?

— Консорціум — не теорія, а практичний інтерес цілком конкретних великих партнерів, які чітко знають, що їм потрібно. Не думаю, що це тема для політичної дискусії. Тут або буде інте­рес конкретних суб’єктів газової політики, або — ні. Поза сумнівом, що один такий зацікавлений суб’єкт уже є — «Газпром». Але немає інформації, що може бути й другий гравець. Щоправда, на цьому ринку завжди діють обережно й не відразу інформують про свої наміри. Тому, можливо, десь поза зоною нашого спостереження проходять перемовини. Можна говорити про переваги три­стороннього консорціуму над двостороннім. Але не варто забувати, що Україна 1 лютого 2011 року приєдналася до Європейського енерґетичного співтовариства. І це дає підстави для вибору шляху ефективного розвитку. Якщо проходитиме імплементація взятих на себе зобов’язань, це може тільки допомогти Україні в модернізації ГТС. Також нагадаю, що вже існує рішення ЄС і європейських фінансових інститутів про надання Україні фінансової допомоги в модернізації ГТС. І якщо імплементація умов Енерґетичного співтовариства триватиме успішно, ця допомога стане конкретнішою й збільшиться.

— Майже щозими розпалюються «газові війни», а у РФ Україну називають «крадійкою європейського газу». Як змінити ситуацію?

— Навіть якщо були такі звинувачення, західні медіа їх не підтримали. Допомогти може збільшення власного видобутку газу й розвиток галузі енерґозбереження. Українські підприємства споживають дуже багато газу. Є оцінки, що цей показник можна скоротити на 50 %, причому без зменшення обсягів виробленої продукції. Для цього потрібно використовувати нові технології. Існують проекти й щодо сланцевого газу. Для їх розвитку не потрібно багато часу.

— Зараз будуються обхідні ГТС — Південний і Північний потоки. На останньому втрачає й Польща. Наскільки, на вашу думку, ці проекти доцільні?

— Для Польщі від Північного потоку немає однозначного матеріального чи економічного ефекту. У рамках того, що пов’язано з газогоном із Ямалу, ми надалі залишаємося партнерами «Газпрому» й виконуємо умови угоди. І той обсяг транзиту, який забезпечувала Польща, не змінився. Але справа не в тому, що Північний газогін — безпосередній удар по економіці Польщі чи України. Він дає «Газ­прому» змогу вести ефективнішу цінову політику. А для Польщі, України, Німеччини та Франції було би дуже корисно, якби ми змогли побудувати більш ліберальний ринок газу.

— Тобто?..

— Наприклад, якщо порівняти ринок газу й нафти, то другий ринок — ліберальний. Нафту можна купити у будь-якій точці світу й доставити до покупця. Ринок газу пов’язаний із міждержавними відносинами. Тобто компанії укладають угоди за підтримки держав. Це невигідно для покупців, яких, зауважу, є набагато більше, ніж продавців. Ринок газу потрібно зробити привабливішим саме для більшості — без спеціальних угод, продиктованих продавцем обов’язкових обсягів купівлі газу. Це буде вигідно й для Україні, і для Польщі, і для ЄС загалом. А такі міждержавні ініціативи або проекти, як Північний потік, аж ніяк не сприяють цьому.

Успіх уже є

— Незабаром наші країни приймуть Євро-2012. Чи не доведеться червоніти?

— Уже немає сенсу аналізувати «вийде — не вийде». Але якщо подивитися на останні великі спортивні заходи, то таких, до яких би зовсім не було зауважень, не було. Ми вже підготовлені достатньо, щоби Євро-2012 став успіхом і для Польщі, і для України. Може, це буде дуже великий успіх. А може, це буде нормальний успіх. Гадаю, що успіх уже є. Ми й у Польщі, і в Україні змінили внутрішню інфраструктуру. Причому з такою швидкістю, яка без Євро-2012 була би неможливою. І нема чого розмірковувати: навіщо нам стадіони ХХІ ст., без яких ми могли прожити? Так, ми могли б існувати без цих стадіонів і інших елементів сучасного світу. Але тепер у нас є нові можливості. Наприклад, проводити інші спортивні та культурні заходи. У Польщі вже зараз багато говорять про те, що стадіони братимуть участь у конкурсах на право проведення різних європейських і світових заходів. Не кажу вже про безсумнівну користь від нових доріг і терміналів.

— Незважаючи на те, що «залізна завіса» впала наприкінці минулого століття, для українців вона все ще існує. Коли це зміниться?

— Питання віз близьке до розв’язання. Адже ні в кого в Європі немає політичних переконань, що потрібно будувати бар’єр між людьми, які живуть у ЄС і відразу за його кордонами. Дуже добре пам’ятаю ті часи, коли й нам, полякам, потрібно було довго чекати, щоб отримати візу для в’їзду в європейські країни. А до США й зараз без візи не потрапиш. Польща дотримується тієї точки зору, що нам потрібно відкриватися для східних сусідів, насамперед — для України та Білорусі. Уже є рішення про безкоштовні внутрішні національні візи до Польщі. Безвізовий режим корисний не тільки для України, а й для ЄС. Однак країни Євросоюзу хочуть знати справжнє пересування іноземців у своєму просторі. Потрібно усунути фактори, які можуть неґативно вплинути на безпеку в ЄС.

— Із нашої розмови напрошується висновок, що ви впевнені: Україна буде в ЄС.

— У мене щодо цього немає сумнівів.

Розмовляла

Юлія Артамощенко, ForUm

 

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...