Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 6, 2019

Гаррі Каспаров: «Путін відчув смак крові і буде робити все, що захоче»

Автор:

|

Червень 19, 2019

|

Рубрика:

Гаррі Каспаров: «Путін відчув смак крові і буде робити все, що захоче»

Гаррі Каспаров

Після чуток про можливе повернення російської делегації в Парламентську асамблею Ради Європи (ПАРЄ) і зустрічі Путіна з Трампом російська пропаганда заговорила про успіхи Російської Федерації (РФ) на міжнародній арені. Насправді ж становище володаря Кремля буде лише погіршуватися. Відступити назад він не може, адже тоді імперія завалиться, як СРСР. Що ж Путін буде робити далі, розповів Гаррі Каспаров, колишній чемпіон світу зі шахів, а тепер — російський опозиціонер.

Поступка диктатору неминуче викличе новий акт аґресії
— РФ може повернутися в клуб світових держав найближчим часом?
— Цього вже ніколи не станеться. Невеликі тактичні успіхи Москви пов’язані передусім не з російською дипломатією, а з лобістами. Російська аґентура діє на Заході відкрито і безкарно. Аналогів міжнародної корупції, що змушує західних лідерів заплющувати очі на злочини путінського режиму, не має. Ця ситуація має аналог із 1930-ми рр. За спогадами Черчілля, тоді англійська еліта готова була йти на будь-які поступки перед Гітлером і Муссоліні, а французи не бажали ні в що втручатися. Тоді ніхто не тямив, із чим мають справу, а тепер відомо — кожна поступка диктатору неминуче викличе новий акт аґресії. Тоді у Чемберлен хоті зберегти мир за будь-яку ціну — від закінчення Першої світової війни минуло не так багато часу і політики були змушені реагувати на запит населення, яке і слухати не хотіло про війну. А тепер мова не про те, щоб запобігти війні, а про те, щоб не втратити якісь конкретні вигоди. Істеблішмент Німеччину не просто націлений на отримання максимальних вигод від співпраці з РФ. Російська пропаганда не має там жодних перешкод, і поява в Бундестазі неонацистської партії, вигодуваної путінським режимом, — підтвердження цього. Європа зараз має проблеми зі збереженням санкцій. Дуже потужні сили вимагають їхнього скасування. Та останні вибори в Європейському Союзі (ЄС) продемонстрували, що домогтися успіху пропутінським силам не вдалося.
— Наскільки реальне повернення російської делегації в ПАРЄ?
— На жаль, це можливо. РФ платить тули внески та й велика кількість російських правозахисних організацій лобіює її повернення. Це пов’язано з правами людини, цей арґумент повторюють західні політики, а потім використовують путінські прихильники: «Ми не можемо виключати РФ, адже тоді росіяни втратять можливість звертатися до Страсбурзького суду». Але Кремль здійснює міжнародні злочини і свої зобов’язання ігнорує. Чим швидше впаде путінський режим, тим більше шансів буде на правосуддя всередині країни. А впаде він лише тоді, коли кільце санкцій стиснеться.

Аґресія є обов’язковим компонентом кризи диктатури
— За яких умов це станеться?
— Все залежить від того, що буде далі в США, позиція Трампа викликає дуже багато запитань. Але якщо оцінити баланс, то дії його адміністрації завдали набагато більшого збитку путінському режиму, ніж адміністрація Обами, котрий намагався домовитися будь-що-будь.
— А Трамп не намагається? Після інциденту в Керченській протоці він казав, що не зустрічатиметься з Путіним, поки їх не звільнять. Але не минуло й півроку, і Трамп сам ініціював зустріч в Японії…
— Стосунки Трампа з Путіним, сподіваюся, колись оцінить американське правосуддя. Зрозуміло, що в Путіна є якісь арґументи, які змушують Трампа йти йому назустріч. А тему українських моряків, на жаль, забула вся Європа. Це той випадок, коли диктатор перевіряє ступінь реакції системи. Черговий акт міжнародного бандитизму — і квола реакція загалом. Унікальна ситуація: захопили моряків, в малайзійському «Боїнґу» вколошкали 298 осіб, яких — 198 голландців. Й як поводиться нідерландський уряд? Ніяк, бо завершення розслідування і висунення звинувачень призведе до дипломатичного кризи. Путін проігнорує це рішення, нікого видавати не буде, і що далі? Розривати дипломатичні стосунки? А прем’єр-міністр Малайзії собі дозволив сказати, що немає підтверджень участі РФ в збиванні «Боїнґа» і це могла бути українська ракета.
— Таке враження, що світ уже звик до аґресивних витівок Путіна, куди він рушить далі?
— Не знаю, куди піде Путін, але він обов’язково кудись піде, адже аґресія є обов’язковим компонентом кризи диктатури. Будь-яка внутрішня криза змушує диктатора шукати зовнішні фронти, бо будь-яка диктатура пов’язана з наростанням внутрішніх проблем. Є різні варіанти, до прикладу, анексія Білорусі або продовження аґресії в Україні. Але Путін підійшов до межі, коли будь-які його дії зустрінуть новий рівень відсічі. Будь-яке просування вглиб України буде пов’язане з неймовірними втратами.
— А анексія Білорусі імовірна?
— Путін не військовий, він не любить великих жертв, бо завжди зіставляє інвестицію з поверненням. Не впевнений, що населення РФ готове підтримати велику війну. А анексія Білорусі може бути безкровною. Не виключаю й якоїсь гібридної війни проти країн НАТО. Але НАТО я б теж не став скидати з рахунків. Хаос в Європі, «Брекзит», Америка перебуває в підвішеному стані. Це — головний фронт Путіна. Плюс нафтогони та газогони, які допоможуть йому тримати Європу за горло.

Коли імперія починає відступати, вона приречена
— Команда президента Зеленського натякає про можливі перемовини з РФ. Що б влаштувало Путіна?
— Він не приховує, що його завдання — розворот України зі західного напрямку в імперію, тому він буде заважати українцям здійснити свій вибір. Путін чітко визначив свої цілі: анексія Криму обговоренню не підлягає, а решта України має стати васальною частиною імперії. Якщо Путін вирішить, що потрібно штурмувати Маріуполь, щоб підняти свій рейтинґ, він це зробить. Але опитування засвідчують, що населення РФ до війни з Україною не готове. Тому не уявляю собі, як вони змусять Путіна піти з Донбасу. Адже він знає: коли імперія починає відступати, вона приречена. Путін пам’ятає виведення радянських військ з Афганістану. Це навіть віддалено не нагадувало американську втечу зі Сайґону. Це була середина 1989-го, а до кінця року впала радянська імперія в Східній Європі. СРСР зник менше ніж за два роки.
— Санкції проти РФ критикують за їхню повільну дію, але олігарх Віктор Вексельберґ зізнався, що санкції для нього — тотальна життєва криза…
— Він підтвердив те, що ми знаємо, але ніхто з путінського оточення не казав про це настільки відверто. Вексельберґ усвідомив, що санкції щодо нього не знімуть і це для нього проблема. Якщо у Путіна немає обмежень, то ним може стати його оточення. Тиснути потрібно на них. Перемовини з Путіним — безглузді. Коли таких «Вексельберґів» стане багато, вони захочуть вирішити проблему Путіна колективно. Там не всі втратили мізки. А РФ сьогодні — це абсолютне зло, загроза миру, з якою ми раніше не стикалися, а російська корупція стала частиною проблем західного світу. Але у Путіна є ще й ядерна зброя.
— Він здатен натиснути на червону кнопку?
— Він здатен шантажувати. Чи може натиснути? Гадаю, що так. Кожен день перебування Путіна при владі робить його все небезпечнішим, а кількість людей, котрі можуть його стримувати, зменшується. Безкарність Путіна під час проведення злочинів — це як жага крові. Її смак він уже відчув. У нього цілком відсутня алергія до нових злочинів і виробився імунітет до безкарності: що хочу, те й роблю.

Розмовляти з Путіним немає про що
— Життя в самій Росії також погіршується — постійні арешти, переслідування невдоволених. Щиряться чутки, що влада не проти ввести виїзні візи і навіть скасувати мораторій на смертну кару…
— А генеральний прокурор РФ запропонував скасувати рішення суду для арешту. Мовляв, нема чого витрачати час на цей фіктивний інститут. Хоча всі чудово розуміють, що суд підпише будь-яке рішення. Держава готова тероризувати своїх громадян, створювати їм проблеми з виїздом за кордон. Вам можуть приписати борг, через який загальмують на кордоні будь-якої миті. Можливості тримати росіян під ковпаком — безмежні. А ще виникає природне бажання привести законодавчу базу у відповідність із практикою.
— Якби ви зустрілися з Путіним, вам є що йому сказати?
— Розмовляти з Путіним немає про що, бо він давно вже за межею. Путін — злочинець. Його влада починалася з вибухів будинків, тобто з крові та війни. Він повинен сидіти на лаві підсудних. Хоча досвід підказує, що диктатори до суду не доживають з різних причин, так само як і глави мафій. Їхні подільники самі вирішують їхню долю.
«Оглядач»

До слова
Український політолог Тарас Чорновіл заявив, що у РФ уже давно розробляють стратегію «план Лемберґ». Вони розуміють, що всю Україну взяти неможливо, тож намагаються просто витіснити усі проєвропейські, патріотичні елементи в окрему «резервацію», підштовхнути їх до об’єднання, а потім забрати собі іншу частину держави. Він наголосив, що не погоджується з твердженням, ніби лише на заході українці не задоволені політикою Києва. На думку експерта, заяви про те, що певні зміни в центральноукраїнській політиці впливають на зростання федералістських настроїв, насправді, не відповідають реальності. Він наголосив, що ідея «плану Лемберґ» ефекту не дала. Однак у РФ та Україні регулярно з’являються політики, котрі намагаються грати на цій темі.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply