Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Oct. 20, 2017

Галина Андрушків і Вікторія Батрин: «Що може бути сильнішим за посмішку дитини, яка втратила батька?»

Автор:

|

Жовтень 12, 2017

|

Рубрика:

Галина Андрушків і Вікторія Батрин: «Що може бути сильнішим за посмішку дитини, яка втратила батька?»

З перших днів Майдану, а потім і початку антитерористичної операції (АТО) саме добровольці та волонтери стали рушійною силою, яка допомагала виконувати важливу місію захисту Батьківщини і надання різноманітної допомоги як на фронті, так і в тилу. Сім’я волонтерів мати Галина Андрушків і донька Вікторія Батрин тривалий час проживають у Республіці Польща (РП) та обрали для себе дуже почесну місію — дарувати дітям радість.

Неймовірно, коли діти об’єднують усіх
— Як і коли ви вирішили започаткувати «Ініціативу героям Майдану», завдяки якій даруєте краплину щастя дітям, котрі втратили батьків на Майдані чи в АТО?
Галина Андрушків: — Ідея з’явилася на кухні. Ми пили чай, це було незадовго до свята Святого Миколая, 19 грудня 2014-го. Я спитала доньку, який подарунок вона хоче на Миколая? А вона відповіла: а що отримують діти, у котрих загинули батьки? Тоді подумали, що можна було б зібрати кілька подарунків і вислати дітям від себе. Цією думкою вирішили поділитися з більшою кількістю людей у Facebook. Однак не сподівалися аж на такий результат. Думали зібрати 50-100 подарунків. Однак відгукнулося багато людей із Варшави, інших польських міст. Із 2014-го на 2015 рік змогли зібрати 900 подарунків.
— Не очікували, що такою буде реакція людей?
Вікторія Батрин: — Зовсім не сподівалися. Планували встигнути з подарунками до свята Святого Миколая. Але різні люди звернулися до нас, самі організовували збірку. І на Миколая, і пізніше. Таким чином 50 подарунків перетворилися на 200, а з 200 їхня кількість зросла до 800. Люди несли подарунки, присилали гроші. Коли вперше нам запропонували гроші, ми вирішили, що не можемо їх брати просто так із рук у руки. Тоді стали думати, як це легалізувати, аби не засновувати фондів, товариств тощо. Поцікавилися, як здійснюється реєстрація публічного збору коштів і зареєстрували свою Ініціативу. Так діємо вже четвертий рік.
Г. А.: — Ми тоді звернулися до посольства України за патронатом. Нам сказали, що зможуть нам допомогти, якщо ми легально зареєструємося. Так і сталося. Під патронатом Посольства України в РП ми зібрали 930 подарунків.
— Це був перший рік вашої роботи, коли ще не було налагоджено відповідних контактів в Україні. Як тоді вирішували практичні питання, наприклад, кому конкретно призначатимуться подарунки?
Г. А.: — Дуже тісно співпрацюємо з вінницькими волонтерами. Вони зі сімей майданівців, котрі були на лікуванні в РП. Родичі постраждалих, котрі відвідували своїх рідних, побачили нашу роботу. Їм сподобалось, як ми опікувалися пораненими, і вирішили, що займатимуться тим же в Україні. Коли ми повідомили їм, що хочемо передати дітям подарунки, нас підтримали. Саме від них ми отримали перші іменні списки дітей. Найбільше даних нам надав колишній поранений майданівець Артур Цицурський, котрий тепер став мером міста Бар на Вінниччині.
— То перші подарунки отримали діти з Вінницької області?
Г. А.: — Атож. Звідти ми отримали перші списки і туди відвезли більшість подарунків у перший рік нашої роботи. Крім цього, їх отримали діти героїв «Небесної сотні». Також маємо добрі зв’язки із греко-католицькою церквою на Тернопільщині. І від них отримали списки, відправили туди частину подарунків.
— І тоді вирішили не зупинятися і надавати цю допомогу постійно?
В. Б.: — Це люди нас до цього підштовхнули. Коли наближалися наступні свята, люди стали питати: чи плануємо знову робити збірку, чи потрібна допомога? Тоді подумалося: якщо й другий рік піде так добре, то, можливо, зробимо з цього традицію.
— І другий рік вдався. А географія допомоги розширилася?
Г. А.: — Наступного року зібрали вже 1522 подарунки…
В. Б.: — …але розширили нашу допомогу лише на третій рік, після звернень до обласних державних адміністрацій (ОДА). Відтак, повезли подарунки до Львівської, Тернопільської, Вінницької, Рівненської та Київської областей. І змогли зібрати та відправити в Україну аж 2004 подарунки для дітей. Вдалося зібрати й набагато більше грошей: 2015 року це було 19 тис. PLN, а 2016-го — 54 тис. PLN.
— Під час цієї місії ви, мабуть, стикалися з різними проявами емоцій…
Г. А.: — У перший рік нашої місії вручали подарунки у Барі. Тоді на зустріч прийшли хлопці з АТО зі своїми дітками, були батьки наших солдатів. Це було зворушливо! Ми привезли подарунки, щоб подякувати за їхніх батьків і синів, а вони нам дякували і плакали. Зрештою, ми всі тоді плакали. Це неймовірно, коли діти об’єднують усіх. Без емоцій, без сліз не відбувається жодна наша акція. Другу дуже зворушливу історію розповів нам телефоном о. Михайло з Тернопільської області, котрий розвозив дітям наші подарунки як Святий Миколай. Один хлопчина мріяв про куртку з малюнком із якогось популярного мультфільму. Хлопчик відкриває пачку з подарунками, а там — куртка саме з таким малюнком! Тоді хлопчик питає: а звідки Святий Миколай у Польщі знав, що я хочу таку куртку? Мабуть, так Бог покерував.
— А яким чином формуєте пакунки з подарунками?
В. Б.: — У нас є «ельфи» (сміється). Це чудові люди, котрі також із нетерпінням чекають на нашу акцію. В основному, це люди з української громади РП, котрі приходять після роботи і допомагають. Пакуємо подарунки з шостої вечора до другої-третьої ночі. Кожен «ельф» відповідає за свій напрямок — солодощі, іграшки, одяг. Так компонується кожен подарунок.
Г. А.: — А ще у нас завжди проблема з однаковими пачками. Ходимо і збираємо їх по супермаркетах. Не хочемо купувати, адже навіть якщо навіть одна пачка коштує злотий, то 600 пачок — це 600 PLN, а за ці кошти можна купити багато солодощів. Але завжди на допомогу приходять небайдужі люди, котрі безкоштовно привозять великі партії таких пачок.

Багато поляків долучається до допомоги українцям
— А хто долучається до збору коштів, одягу, солодощів? Лише українці Польщі, чи є й поляки?
В. Б.: — З кожним роком все більше поляків долучається до нашої акції. Перша збірка була суто українською. А зараз уже більше людей знає про акцію і серед поляків маємо потужну підтримку. Наприклад, про нас почула якась школа й організувала свою збірку для нас. Дуже багато звертається невідомих людей, проводять різні акції. Наприклад, одна дівчина, котра виступає в театрі, під час свого виступу попросила глядачів купити щось солодке для нашої акції. І нам принесли дві торби солодощів.
— Знаю історію, коли працівник одного з польських банків вирішив для вас зібрати допомогу серед своїх колег…
В. Б.: — Працівники банку BGZ BNP Paribas почули про нашу ініціативу перед доброчинним ярмарком, який організовувався в Українському домі у Варшаві. Коли ми їм вислали програму, вони побачили, що під час ярмарку буде збір подарунків. Зателефонували нам і повідомили, що хочуть долучитися. Фінансисти зібрали п’ять величезних пачок із м’якими іграшками. Вони й досі допомагають нам в організації літнього відпочинку для дітей із України, батьки яких постраждали на Майдані та на сході України.
— Можете детальніше розповісти про відпочинок дітей улітку?
Г. А.: — Це не наша заслуга. До нас звернувся представник братства греко-католицької молоді «Сарепта» з Варшави, і спитав, чи не хотіли б ми привезти 40 дітей до їхнього осередку в селі Команча на півдні Польщі, бо є можливість прийняти їх на десять днів. Це було три роки тому. Ми хотіли це організувати, але бракувало коштів. Тоді звернулися через Facebook до людей, котрі відразу підхопили цю ініціативу й охоче взялися допомагати. Ми також звернулися до наших вінницьких волонтерів, бо потрібно було зробити запрошення, візи, паспорти дітям. Це все було зроблено дуже швидко. Нас також підтримало консульство РП у Вінниці.
— За яким принципом відбираєте дітей для відпочинку у Польщі?
Г. А.: — Це діти загиблих, поранених, або тих, хто воює на сході України. Все залежить від матеріального становища конкретної сім’ї. Якщо сім’я бідна, батько вже тривалий час на фронті, то вони також входять у наш список. До організації відпочинку долучилася Вінницька ОДА, яка безкоштовно надала транспорт. Нам дуже допомагає маршалок Підкарпатського воєводства, котрий сприяє в організації відпочинку дітей на місці.
— Звідки берете сили і наснаги на таку місію, адже це не є вашою основною роботою і виконуєте її на громадських засадах?
Г. А.: — Дуже велику силу має посмішка, а посмішка дитини має подвійну силу. Посмішка дитини дає нам поштовх до нових дій. Це несамовито та надзвичайно! Коли посміхається дитина, котра втратила батька, що може з цим зрівнятися?
Розмовляв Юрій Банахевич, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Loading...