Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Oct. 24, 2018

Ґері Бовмен: «Українці не усвідомлюють, що живуть у раю»

Автор:

|

Жовтень 16, 2014

|

Рубрика:

Ґері Бовмен: «Українці не усвідомлюють, що живуть у раю»

Ґері Бовмен

Британський бізнесмен українського походження Ґері Бовмен тривалий час мешкає у Львові. За активну благодійницьку діяльність він нагороджений капітулою «Галицький лицар» у номінації «Меценат року». Серед благодійних справ п. Ґері — відновлення вітражів храму Івана Золотоустого та Вірменського кафедрального собору у Львові, підтримка культурних фестивалів, зокрема й фестивалю ромської культури «Амала» тощо. Відома у місті Лева й Галерея Ґері Бовмена, де відбуваються оригінальні виставки творів сучасного мистецтва Львова й України, що сприяє популяризації українського мистецтва у світі. Фонд Ґері Бовмена допомагає реалізовувати освітньо-реабілітаційні програми центру «Джерело».
— Пане Ґері, скажіть кілька слів про своє походження…
— Мій батько був родом із-під Бродів, мама — із Лемківщини. Під час війни німці вивезли їх на примусові роботи у Німеччину. Після війни батьки виїхали до Великої Британії, де я народився, а згодом ми перебралися до Канади.
— Хто ж ви більше — українець чи британець?
— Я сам себе називаю «людиною світу», бо вже понад 40 років мандрую різними країнами.
— А де ви побували?
— Легше сказати, де я ще не був, бо таких держав — лише дві: Японія й Ізраїль. Але це ще попереду.
— А коли відбувся ваш перший візит в Україну?
— Перший мій візит на Батьківщину відбувся 1995 року, тоді я мав за честь бути спонсором Національної збірної України, яка 1996-го вперше виступала як національна на літній Олімпіаді в американській Атланті. Ще був 2000 року, мене запросила Руслана Вишневська з Торонто. Вона організовує щороку у Ворохті табір для сиріт, котрими опікується. Тож із харитативною місією. А вже 2005-го я, можна сказати, переїхав до Львова.
— Ви виступили генеральним спонсором благодійного концерту Василя Попадюка для вихованців центру «Джерело», ви є серед друзів «джерельчан», багато докладаєте зусиль до реалізації реабілітаційних програм. Як почалося ваше знайомство?
— Ще малим хлопцем у Канаді я навчався в українській школі разом із Зенею Кушпетою. Як всі діти нашої школи, ми разом ставили вертеп, виступали. Потім життя розкидало нас по світу. Я знав, що Зеня стала відомою піаністкою. І 2005 року, коли переїхав до Львова, кого, гадєте, я випадково зустрічаю тут, у центрі міста Лева? Зеню Кушпету! На той час вона уже мешкала у Львові та займалася справами «Джерела». Я радо згодився допомогти, адже діти — невинні створіння, тому допомагати їм є для мене задоволенням.
— Чи часто жертвуєте кошти на благодійність?
— Мій батько мене навчив простої життєвої мудрості: «Роби добро і не чекай на подяку». Намагаюся дотримуватися батьківської науки. Звісно, я не можу допомогти усім потребуючим, але радо підтримую тих, кого можу. Непросто співчувати, любити, а може, іноді навіть, попри власні інтереси, – допомогти. Гадаю, що думка про те, що найвищою людською чесною є благодійність, — справедлива.
— Ви об’їздили цілий світ, тож можете порівняти життя у світі та в Україні…
— Так, мені подобається пізнавати інші культури, інші народи. Я багато де жив. Наприклад, в Африці бачив людську біду та голод. У світі багато нещастя, горя й війн. А Україна — це рай. Але українці не усвідомлюють того, в якій багатій країні живуть. Треба самим витягувати себе з нинішньої ситуації. Я думаю, що Україна має усі шанси стати процвітаючою країною.

Розмовляла Оксана Нагірна

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...