Новини для українців всього свту

Thursday, Dec. 12, 2019

Ґеорґій Джангірян: «До Олімпіади-2016 треба готуватися сьогодні»

Автор:

|

Грудень 15, 2011

|

Рубрика:

Ґеорґій Джангірян: «До Олімпіади-2016 треба готуватися сьогодні»

Реґбі, повернувшись в олімпійську сім’ю як повноцінний учасник Олімпійських ігор, покаже себе через п’ять років у Ріо-де-Жанейро. У багатьох країнах такі перспективи дали потужний поштовх розвитку цього виду спорту. Не стала винятком і Україна. Про наші надії та проблеми розповідає віце-президент Національної федерації реґбі України Ґеоргій Джангірян,.

— Ґеорґію Вартановичу, улітку цього року українська жіноча збірна переполошила Європу. І це — незважаючи на те, що в Україні жінки почали грали в реґбі зовсім нещодавно…

— Європа нам давно докоряла, що не розвиваємо жіноче реґбі. Та ми й самі чудово розуміли потребу в цьому. І ось 2008 року прекрасна стать в Україні взялася й за реґбі. Почали проходити чемпіонати країни з реґбі-7, розіграли кубки. Цьогоріч уже вдруге провели міжнародний турнір. У жіночому реґбі в нас уже 12 команд — дві з Одеси, чотири з Києва, Львова, Кременця, Рівного. Створили Асоціацію жіночого українського реґбі. Дуже гарно звучить її абревіатура — АЖУР. Досить швидко в Європі дівчата з групи В пробилися в групу А. У липні ц. р. збірна вирушила на чемпіонат континенту. І там викликала справжній фурор. Ми посіли перше місце, обігравши абсолютно всіх!

Як удалося створити такий колектив? Просто наші дівчата-реґбістки не «зіпсовані» великим спортом. У їхньому характері зараз присутнє головне — жага до гри, причому безкорислива. Щось подібне було ще в 1960-х рр. у нашому гандболі. Тоді Ігор Турчин зумів використати вдачу своїх підопічних і створив команду, яка стала потім світовою леґендою. Мені свого часу пощастило попрацювати з Турчином у київському «Спартаку». І ось його схему взаємин тренерів і гравців ми й використали, створивши вельми боєздатний склад. Уже зараз ставимо собі найамбіційніші завдання. Одне з основних — потрапити на Кубок світу-2013 у Москві. Серед чоловіків і жінок.

— А що сьогодні відбувається в чоловічому реґбі?

— Становище — поганеньке. Зараз я говорю про реґбі-15. Багато команд, особливо київських, починає просто розпадатися. А що ще можна чекати за такого фінансування, якого фактично немає? Раніше було три сильних клуби — «Авіатор», «Політехнік» і «Арго». Нині ще більш-менш тримається тільки «Політехнік». Набагато кращі справи — у двох сильних клубів не зі столиці. Це харківський «Олімп» — його фінансує Олександр Ярославський, власник футбольного клубу «Металіст». А головний конкурент «Олімпу» — одеська команда «Кредо». Ось вам і весь чемпіонат України. Торік ми потрапили у вищий європейський дивізіон реґбі-15. Вийти туди дуже складно, а вилетіти — дуже просто. Цього року зіграли там п’ять матчів і всі програли. В олімпійському виді реґбі-7, порівняно з реґбі-15, у нас усе значно організованіше: достатня кількість змагань, повноцінні тури. Хоча в Європі за чотири роки серйозних результатів не домоглися. Але хоч закріпилися там. Щоби перемагати, потрібні повноцінні бази, спаринґи, поїздки на турніри та багато іншого. Але грошей немає. Це нас і відрізняє від інших європейських країн. Тренер у нас чудовий — досвідчений грузинський фахівець Заза Лежава, який працював, до речі, й у Франції. Тому хлопці від випадку до випадку тішать своєю грою. Можуть і ґранда перемогти. Але «банк даних» гравців у нас — слабкий. Якщо в команді є тільки два лідери й один раптом травмувався — як грати? Утім, за правильного підходу та нормального фінансування чоловіче реґбі-7 цілком здатне показати себе з найкращого боку.

— Тим більше що реґбі-7 стало олімпійським видом…

— Багато в чому тут ми зобов’язані Бернару Лапасе, президенту Міжнародного союзу реґбі (IRB). Його на цю посаду обрали 2007 року. І перший свій візит як голова IRB він здійснив у Київ 2008-го

разом із Жаном-Клодом Баке, президентом Європейської федерації реґбі. На їхнє прохання ми організували зустріч із авторитетними у світовому спорті людьми — Сергієм Бубкою й Валерієм Борзовим, яка пройшла дуже успішно: Сергій Назарович підтримав ініціативи гостей щодо реґбі. Після цього пан Лапасе їздив по всьому світу, аґітуючи за свій вид спорту. У результаті з-поміж усіх численних претендентів до програми Олімпіад включили реґбі-7.

— Які шанси нашої команди потрапити на Олімпійські ігри в Ріо-де-Жанейро?

— Якщо в Україні ставлення до реґбі відчутно зміниться на краще, то шанси є. Щодо чоловічого реґбі-7 конкретно не можу сказати, а ось із приводу жіночого — однозначно. Але до Олімпіади, звісно, треба готуватися вже сьогодні.

— Про погане фінансування ви вже казали. Які ще проблеми в українському реґбі?

— Головна біда — нерозвинена система дитячо-юнацького реґбі. Тобто перспективної бази для наповнення команд немає. Усе дитяче реґбі в нас побудоване на особистому ентузіазмі окремих тренерів. А спеціалізовані школи, секції — відсутні, тож не доводиться розраховувати на сильну зміну. І це притому, що дітей, які бажають займатися реґбі, — чимало. Дати би їм таку можливість і умови! Для порівняння, у Франції цим видом спорту займаються 300 тис. дітей. А в Україні — кілька тисяч, та й то непостійно. Ще один голов­ний біль — інфраструктура. Можете назвати хоча б один гідний спорткомплекс у столиці? Не кажу вже про реґіони. А скільки в нас пустирів, занедбаних футбольних полів? Узяли б такі місця під своє крило, привели до ладу. Організували би там усе необхідне не лише для реґбі, а й для інших видів спорту. Але коли про це попросиш — не дають. Інша річ, якщо там з’являється забудовник, готовий побудувати житлово-офісну багатоповерхівку. Одразу це питання починають лобіювати. Причому забудовник присягається, що зробить поруч із будинком і стадіон. Ось тут би на нього й натиснути, перефразовуючи Ільфа з Петровим: уранці стадіон — увечері будинок.

Розмовляли Юрій Щербак, Ігор Чемерис, Укрінформ

 

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply