Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Oct. 19, 2017

Федір Турченко: «Російська ідея: Україна — дике поле, козаки — розбійники, а Росія несе цивілізацію»

Автор:

|

Червень 02, 2016

|

Рубрика:

Федір Турченко: «Російська ідея: Україна — дике поле, козаки — розбійники, а Росія несе цивілізацію»

Федір Турченко

Коли навесні 2014 року в медіапросторі з’явився термін «Новоросія», Федору Турченку не раз телефонували зі запитанням: це правда, що ми — не Україна? Відомому запорізькому історику доводилося читати лекції, пояснювати. Коли стало ясно, що цей термін — важливий елемент «гібридної війни», виникла необхідність розповісти людям, яка історія проекту «Новоросія», і чого чекати від спроби його відтворення. Тоді завідувач кафедри новітньої історії України Запорізького національного університету відклав нагальні плани і разом із співавтором Галиною Турченко взявся за написання книги. Наприкінці 2014 року з’явилося перше з шести видань під назвою «Проект «Новоросія».

Забракло росіян
— Коли ви почали писати свою книгу?
— Десь у травні-червні 2014-го, а перше видання «Проект «Новоросія»: 1764-2014 рр. Ювілей на крові» з’явилося наприкінці того ж року. Події розвивалися стрімко, тому працювати доводилося швидко. За три з половиною місяці книга була написана. Це досить швидко, враховуючи, що треба було підбирати матеріал і оцінювати, як трактується ця подія в Росії. Виявилося, що там про «Новоросію» також пишуть. Мій знайомий російський історик також зайнявся цією темою. На початку 2015-го я зумів одержати його книгу. Вона написана з позиції суто імперіалістичних поглядів. Цей учений, як і багато моїх знайомих у Росії, швидко пройшов традиційний шлях російського інтелігента: спочатку демократ і навіть радикал, потім — консерватор, а відтак — реакціонер-імперіаліст. У його книзі дається російський міф про «Новоросію», який документально не підтверджується. Там — або безпідставні оцінки, що не ґрунтуються на фактах, або відкрита фальсифікація.
— Термін «Новоросія» з’явився 1764 року. Як це було?
— Тоді царицею була Катерина ІІ. Вона «чаклувала» над цим словом. Спочатку їй запропонували назву Катерининська губернія — чиновники хотіли підлеститися до імператриці. Вони підготували відповідні документи, а вона перекреслила ту назву і написала «Новоросійська губернія». Катерина була освіченою особою і знала, що в цей час європейські країни створюють на захоплених територіях Америки й Азії своєрідні територіальні «клони» — Нова Англія, Нова Голландія, Нова Іспанія тощо. Це було модно. Катерина пішла тим же шляхом.
— Які сучасні реґіони увійшли в цю губернію?
— Територія Вольностей Війська Запорозького Низового, що охоплює сучасні Луганську, Донецьку, Запорізьку, Дніпропетровську та Кіровоградську області. Російська ідея полягала у тому, що це було Дике поле, необроблена земля, козаки — розбійники, а Росія сюди несла цивілізацію.
— Це ж не відповідає дійсності…
— Насправді це була територія, де жили і господарювали козаки. Тут не було кріпацтва. Коли ж Росія взяла під контроль цю землю, постало завдання освоїти її так, аби вона стала частиною Росії. Треба було заселити її лояльними категоріями населення. Заселяли людьми з центру Росії, навіть цілими селами. Планувалося створити анклав, який не був би пов’язаний із Україною, а став би органічним продовженням Росії.
— Чому не вийшло?
— Забракло росіян, котрих можна було б сюди переселити. Згадайте «Мертві душі» Гоголя. Пройдисвіт Чічіков купував покійників, аби перепродати їх поміщикам, котрі планували переселятися в Херсонську губернію, тобто в ту саму «Новоросію». Таким чином, від самого початку цей проект був нежиттєздатним. Натомість широким потоком на Південь котилися хвилі переселенців із сусідніх українських губерній — Полтавської, Харківської, Подільської й інших. Їх зупиняли, а вони все одно сюди сунули і, цілком природно, заполонили цю землю. У результаті тут склалося переважно українське населення.

Ніяких новоросів не існувало
— А який був національний склад населення цієї території у Російській імперії?
— Згідно з тодішніми переписами: 1719 рік — 85,6 % українців, 1850 рік — 73 %. Решту складали росіяни, євреї, турки, болгари, німці. І жодного «новороса».
— Тобто історикам та етнографам не вдалося знайти доказів існування такого етносу? Можливо, існують пісні, перекази, де він згадувався?
— Немає зовсім! Етнографічні дослідження проводили і російські, і зарубіжні спеціалісти, але нічого такого не побачили. Це все — міф. Уже в ХІХ ст. термін «Новоросія» з карти адміністративно-територіального поділу Російської імперії зник.
— Ви пишете, що проект «Новоросія» — частина іншого грандіозного плану. Що це за план?
— «Новоросію» створили не просто так. Цю територію у Петербурзі вважали трампліном для поширення свого впливу на Південь. У Росії існував міф, що «Росія — третій Рим». Перший — це італійська столиця, другий — Царгород, а третій — Москва. Перший Рим упав через внутрішні проблеми, другий Рим зруйнували мусульмани. То ж «святий обов’язок» православної людини — звільнити ті місця, де народився Ісус Христос і з’явилося християнство. Так творилися міфи, а на їхній підставі здійснювалася імперіалістична політика. Йшлося про взяття під контроль Стамбула та проток Босфор і Дарданелли. Імперія розвивається, поки вона може розширювати свій вплив. Це той «двигун», що дає перспективу. Як тільки у нього закінчується ресурс — імперія вступає у стадію кризи, розпаду і перестає існувати.
— Чи можна провести паралелі з сучасною Росією?
— Безліч. Були десятки імперій, і де вони зараз? Як тільки закінчується процес розширення, вичерпуються внутрішні ресурси, негайно загострюються внутрішні суперечності, формуються передумови розпаду. Цей етап проходить тепер Російська Федерація.

Вибори під дулами автоматів не є демократією
— На початку ХХ ст. на території України був активний національно-визвольний рух. Чи відрізнявся він на Сході та Півдні від інших реґіонів?
— Українська інтелігенція та діячі національних партій не виділяли Південь і Схід як якийсь окремий реґіон. Всі партії без винятку, що діяли в Україні, вели діяльність на південних і східних українських землях. Особливо активно ця робота велася в Катеринославі й Одесі. В мультинаціональному середовищі Одеси відчуття українськості було досить сильне. Це був один із центрів самостійницького руху в Україні. Що стосується Донбасу, то він входив до складу Катеринославської губернії. Там існували такі самі українські національно-демократичні, соціалістичні та самостійницькі групи, як і в інших реґіонах Наддніпрянської України. Під час революції 1917-го відчуття єдності не тільки не зменшувалось, але й зростало. 1917 року, коли Центральна Рада оголосила автономію, почалася політична боротьба між Петроградом і Києвом. Петроград погодився на автономію України, але відокремивши поняття «Україна» від її південних і східних реґіонів. Тобто, російські «демократи» з Тимчасового уряду проводили ту ж політику, що й царський уряд.
— Населення півдня якось відреагувало на це?
— Реакція була бурхлива. Це було тим стимулом, який примусив людей ідентифікувати себе. Були сотні різних мітинґів, демонстрацій, зборів, на яких заявляли: «Ми — частина України».
— Коли на Донбасі настане мир, і будуть проведені вибори, проукраїнські партії там переможуть?
— Залежить від того, в яких умовах ці вибори проводитимуться. Зараз там немає третини населення. Виїхали найактивніші, котрим, очевидно, більшою чи меншою мірою не подобається розвиток подій. Населення окупованих територій не самостійне у своєму виборі, й якщо ці вибори будуть проводиться в умовах, що рекомендують нам західні політики, то результати будуть негативні для України. А якщо вибори відбудуться в умовах, коли там буде українська влада, українській закон, і вбивцю назвуть вбивцею… Бігти «попереду паротяга» — це узаконити ту ситуацію, що там є. Вибори під дулами автоматів не є демократією. Може, п. Штайнмаєр і його соратники соціал-демократи це забули? Їм треба нагадати, як німці свого часу проголосували за Гітлера.
— Коли ж настане кінець проекту «Новоросія»?
— Сьогодні він уже живе своїм життям — на крові, нещасті та боязні відплати. Ця ідея у частини населення зафіксувалась як переконання. Але ця ідея нічого не означає без підтримки того, хто її реанімував і зараз фінансово підтримує. Як тільки зникне російська підтримка сепаратистів, проект розвіється, як міраж.
Розмовляв Геннадій Матвієнко, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...