Новини для українців всього свту

Thursday, Dec. 3, 2020

Єжи Хащинський: «За кілька місяців Путін почне нову анексію»

Автор:

|

Листопад 20, 2014

|

Рубрика:

Єжи Хащинський: «За кілька місяців Путін почне нову анексію»

Єжи Хащинський

Російська окупація Криму внесла суттєві корективи в зміст міжнародних засобів масової інформації (ЗМІ). Події останніх місяців змусили всю світову пресу дізнатися про існування Кримського півострова, а також вивчити географію Донбасу та Луганщини. У Польщі, яку місцеві дипломати називають «послом України в Європі», за подіями в українській державі стежать найактивніше. Єжи Хащинський, керівник відділу зовнішньої політики впливового польського видання «Річ Посполита», розповідає, що ще з моменту Майдану українська тема стала однією із центральних у виданні. А під публікації, присвячені темі анексії Криму, іноді віддавали по дві-три газетних шпальти в кожному номері. Понад те, журналіст «Речі Посполитої» висвітлював процес захоплення півострова прямо з місця подій.

Чому не було українців, котрі б сказали, що ніколи не віддадуть росіянам український Крим?
— Пане Єжи, де ви брали інформацію для матеріалів про анексію Кримського півострову?
— Коли почалися події в Криму, ми вирішили відправити на півострів свого кореспондента. Протягом двох тижнів перед «референдумом» він перебував у Криму. Щодня писав звіти, репортажі й інтерв’ю. Крім того, у нас було багато політичних текстів, пов’язаних із Кримом. Ми робили їх уже на місці, у Варшаві.
— Що з тієї інформації, яку ви отримували з місця подій у Криму, вам запам’яталося найбільше?
— Те, що на самому початку ніхто з влади, українців і проукраїнських сил, нічого не зробив, аби захистити Крим, ніхто не відстоював його. Саме тому росіяни зробили все, що хотіли. Мені дотепер не зрозуміло, чому не було спротиву.
Знаю, що західні політики насідали на українських, щоби ті нічого не робили, аби не було війни. Вони казали, що якщо не буде війни в Криму, то Захід щось вам за це дасть і що зробить так, аби Путін не увійшов до східної України.
Але політики — це одне. А мені не зрозуміло, чому не було громадян-українців, котрі би виступили й сказали, що ніколи не віддадуть росіянам українського Криму. Ніякого патріотизму, ніякого духовного зв’язку з Кримом не спостерігалося. Ніхто навіть не намагався боротися з тими «зеленими чоловічками».
— Але «зелені чоловічки» були озброєні…
— Так, я знаю, що вони були озброєні. Але коли забирають ваше, кажучи: «Це — моє», потрібно боротися. Йти на озброєних людей і ціною власного життя захищати свою землю. На цьому ґрунтується патріотизм.
— По-перше, іти було ні з чим, зброї у цивільних людей не було. І по-друге, ті громадяни, котрі ладні були відстоювати український статус півострова, зіткнулися з двома протистояннями. З одного боку, це — «зелені чоловічки», а з іншого — родичі, колеги, сусіди, котрі підтримували анексію. Їх у Криму на той момент було дуже багато…
— Ніхто не очікував, що рівень підтримки анексії в Криму буде наскільки високий. Я був там всього раз, але був упевнений, що в столиці Криму й у інших містах, не пов’язаних із російською армією та культурою, рівень підтримки України був вищим, ніж насправді виявилося.
— Крим удалося «приєднати» до РФ багато в чому завдяки штучно створеному зовнішньому ворогу — міфічним «бандерівцям», про котрих перед анексією активно заявляли кримська влада. Як ви гадаєте, чому ця технологія стала такою дієвою?
— Це, по-перше, — історичні передумови. А по-друге, я знаю, що багато західних журналістів також думає, що щось у цій інформації про «бандерівців» є.
— Чому вони так думають?
— Тому що багато хто з них був на Майдані в Києві під час революції та бачив там прихильників Бандери. Польські журналісти, наприклад, дивилися на Майдан як на місце, де Бандера був важливою людиною. Зазначу, що в самій Польщі він асоціюється з Гітлером.

Якби не Польща, не було б асоціації України з Європою
— Наскільки Польща та її громадяни захищені від впливу російської пропаганди?
— Немає іншої такої країни, яка є більше захищена від російської пропаганди, ніж Польща. Якщо говорити про великий вплив Росії в економічному плані, то це — нереально. Тут узагалі російська капітал не зможе нічого зробити. Його відторгнення закладене в менталітеті поляків. Торік тут була велика боротьба за акції польського концерну «Азот» (найбільше підприємство з виробництва добрив. — Ред.). Російський капітал хотів придбати більшу частину акцій цієї дуже важливої ??для польської економіки компанії. Але йому це не вдалося, оскільки міністр приватизації зробив усе, щоби не допустити цього. У ЗМІ в нас теж немає російського капіталу.
— Але у вас є частоти, які дозволяють російським ЗМІ транслювати свій контент…
— Це не можна назвати впливом, тому що ці канали дивиться всього 10-15 тис. осіб. Якби росіяни хотіли бути реально впливовими в Польщі, їм потрібно було би купити польський канал і польською мовою вести свою пропаганду. Але цьому ніхто тут не дасть шансу.
— Якщо полякам не потрібен російський капітал, то чи потрібна російській владі Польща?
— Якщо поговорити з російськими політиками і дипломатами, то для них Польща — це головне антиросійське гальмо в Європі. Тож якщо щось трапляється, поляки першими демонструють свою антиросійську позицію. Якби нас не було, то у Росії взагалі би не було жодних проблем. Це — правда. Бо коли б не Польща, не було б ні програми «Східне партнерство», ні асоціації України з Європою.

Неприпустиме ніщо, що стосується зміни кордонів у Європі
— Як довго, на ваш погляд, триватиме анексія Криму?
— Це залежить насамперед від того, якою стане Україна через 10-20 років. Вона може стати гарним прикладом для Криму. Кримчани зрозуміють, що їм буде краще жити в складі України, якщо вона стане ближчою до Заходу. Кримчани в такому разі отримають більше доброго, ніж у російських реаліях.
— Хіба це чесно — вимірювати батьківщину грошима та преференціями?
— Я кажу тільки про те, що може вплинути на рішення кримчан жити в Росії чи Україні. Якщо зараз вони вважають, що жити в РФ — краще, бо там утричі вища зарплата, тоді можна думати, що якщо хтось дасть більше, вони змінять думку. Але, як я розумію, кримчани також пов’язані з Росією культурними зв’язками. І тому їм потрібно дати набагато більше, щоби вони відчули, що щось втрачають.
— Виходить, що це — не патріотизм, про який ви говорили вище, а споживацьке ставлення…
— Якщо кримчани вже раз так зробили, то, може, і ще зроблять. Про це я часто чую від українців. І мені дуже цікаво дізнатися, скільки ж людей настільки міцно пов’язано з Росією, що навіть у дуже поганих умовах вони залишилися б у ній жити.
— Чи буде Путін просуватися далі за Крим і Донбас?
— Путін хоче показати Заходу, що він — дуже спокійний, що для нього «Мінські домовленості» — дуже важливі. Він хоче продемонструвати, що він — не військова людина, що він — за мир. Таким чином він розраховує отримати послаблення санкцій від Заходу. Так, він почекає кілька місяців і почне нову анексію, зробить інший крок. Куди — наразі можна тільки здогадуватися.
— Чи припиниться цей процес без Путіна?
— Наскільки я розумію кремлівську стратегію, Путін — це особа певного механізму. Якщо з ним щось трапиться фізично або він не буде при владі, це нічого не змінить. Прийде інший путін, тільки з іншим прізвищем.
— Різні експерти висловлювали думку, що Путін врешті-решт може запропонувати обміняти припинення війни на Донбасі на визнання Україною анексії Криму. Чи це, на ваш погляд, припустимий обмін?
— Ні, це — неприпустимий обмін. Взагалі, неприпустимо ніщо, що стосується зміни кордонів у Європі. Але хочу зазначити, що якщо Україна стане перед вибором свого шляху в Європу чи НАТО, то з цього питання мають висловитися всі жителі України. Без Криму та Донбасу це рішення не може бути ухвалене.
Розмовляла Анна Андрієвська, «Крим. Реалії»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply