Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Oct. 20, 2018

Євстратій Зоря: «Якщо Московська патріархія піде на розкол, це триватиме недовго»

Автор:

|

Жовтень 03, 2018

|

Рубрика:

Євстратій Зоря: «Якщо Московська патріархія піде на розкол, це триватиме недовго»

Євстратій (Зоря)

Про останні події та можливі сценарії розвитку церковного сюжету після отримання Томосу розповів Євстратій Зоря, архієпископ Української православної церкви Київського патріархату.

Ще не оголошення війни, але ультиматум
— Прокоментуйте, будь ласка, призначення екзархів Вселенського патріархату в Україну. На який період вони призначені чи перебуватимуть тут постійно?
— В історичних та канонічних нормах є два типи екзархів. Є екзархат територіальний, а є персональний. Територіальний екзархат передбачає існування певної адміністративної одиниці, більшої, ніж одна єпархія. В ХХ ст. таким був екзархат Російської православної церкви (РПЦ) в Україні. Або таким є екзархат російської традиції громад Константинопольського патріархату в Європі. Але не йдеться про такий екзархат, а йдеться про персональних представників, завдання яких чітко окреслено. Вони мають представляти Вселенський патріархат у конкретній справі підготовки надання автокефалії православній церкві в Україні. Підтвердженням цього факту служить те, що екзархів є два. Бо якби призначався адміністратор, то за канонами не може бути два керівники однієї церковної структури на одній території. Щодо питань, який термін їхнього перебування та що робитимуть, то це залежить, який мандат вони отримали від Вселенського патріарха. Та якщо їхнє завдання — підготувати справу надання автокефалії православній церкві в Україні, вони повинні провести певну роботу, а потім про неї відзвітувати Вселенському патріарху.
— Прокоментуйте реакцію Синоду РПЦ на призначення екзархів Вселенського патріархату…
— Ми побачили не рішення Синоду, а заяву. Бо Синод РПЦ не проводив засідання в ці дні. Це, можливо, узгоджена телефоном заява, можливо, патріарх сам вирішив, що може ініціювати таку заяву. Це ще не оголошення війни, а ультиматум. Сутність цих погроз чітко виклав митрополит Іларіон Алфєєв, котрий відповідає за церковну дипломатію РПЦ. В його інтерв’ю чітко прозвучали погрози, звинувачення на адресу Константинопольського патріарха, ледь не до відповідальності перед судом. І прозвучала вимога відкликати рішення про призначення екзархів у справі надання автокефалії та зупинити саме рішення про автокефалію. Якщо рішення не буде зупинене, то РПЦ пообіцяла дії у відповідь — розрив у взаєминах. Якої глибини буде цей розрив, важко сказати.

Особиста дипломатія вичерпана
— Я була вражена лексикою митрополита Алфєєва. Автокефалію він назвав «віроломним проектом, спрямованим проти українського народу». Вселенську патріархію звинуватив у нібито привласненні прав, які їй не належали. Я таких слів від жодного митрополита не чула ніколи…
— Для Вселенського патріархії ці заяви не є новими. В цьому дусі Московська патріархія діє вже 75 років — від часу, коли вони намагалися в Москві зібрати Вселенський собор і зробити Московського патріарха Вселенським. Такі заяви з боку церковного дипломата свідчать, що його особиста дипломатія вичерпана. Всі оцінюють ці інтерв’ю, як таке, що має дуже мало спільного з богослів’ям і дуже багато спільного з політикою.
— Вони постійно лякають розколом або порівнюють великою схизмою 1054 року між Сходом і Заходом…
— Термін «станеться розкол» передбачає якусь знеособленість. Так колись радянські екскурсоводи казали про зруйновані більшовиками храми, що «на жаль, храм не зберігся». Не його зруйнували, а він не зберігся. Те ж про розкол, що «станеться». Розкол не стається, його хтось чинить. І коли Москва каже, що побоюється розколу, то цим свідчить, що готова це робити. А розділення 1054 року між Сходом і Заходом мало дуже глибокі причини віровчительного, обрядового, культурного і політичного характеру. Тому порівнювати теперішню ситуацію з тією немає жодних підстав. Тому навіть якщо Московська патріархія піде на розкол, це триватиме недовго, адже після зміни зовнішніх умов вона повернеться до єдності з православ’ям, бо іншого шляху для неї не буде. Коли зміниться політичне керівництво в Кремлі, яке, очевидно, не здатне до відповідної реаліям оцінки і яке живе в своєму світі. Путін не вічний, як не вічними були ні Сталін, ні Гітлер, ні Ленін, ні всі інші диктатори та душогуби.

Політичні анафеми Церква відкидає
— Буде також розгляд апеляції патріарха Філарета. Якою буде логіка рішення, якщо ви знаєте? В яких випадках накладається анафема?
— Традиція Церкви — анафематствувати більше ідеї, ніж осіб. Бо багато постанов соборів, якими проголошувалися анафеми, були викладені за такою формулою: якщо хтось не сповідує (далі йде виклад православного віровчення), то нехай буде анафема. Тобто, не особа конкретна анафематствувалася. А якщо людина відкидає, наприклад, божество Ісуса Христа. Якщо хтось не сповідує, що Ісус Христос є істинний Бог, то він сам підпадає під цю анафему. І від цього були і персональні анафеми, які накладалися на родоначальників чи провідників єресі, тобто на тих діячів, з чиїми іменем і діяльністю поширення єресі асоціювалися найбільше. Як, наприклад, Арій, пресвітер Олександрійський, із котрим асоціювалася єресь аріанства. Тому анафема накладається за лжевчення, причому лжевчення, яке кардинально спотворює вчення християнське і має аґресивний характер щодо правдивого вчення. Інший рід анафем — політичні. І в різні часи вони використовувалися з політичною метою — для того, щоб або нашкодити політичним супротивникам, або змусити їх до якихось дій або бездіяльності. Але політичні анафеми Церква насправді відкидає. Як приклад можемо назвати анафему гетьману Мазепі. Тому, коли ми говоримо про патріарха Філарета, то анафема на нього була способом залякування та його ізоляції. Тобто, думали, що якщо йому проголосять анафему, то від нього відійдуть ті, хто є в Київському патріархаті. А вони не відійшли. І як сам тоді ще митрополит Кирило, а пізніше патріарх, казав в своєму колі: «Анафема не сработала». Так само, як вона не спрацювала щодо Івана Степановича Мазепи, бо насправді вона була накладена не з церковних причин, а за те, що захотіли звільнитися від влади Москви.
— Мазепі анафема була в плюс, бо таку кількість поетичних творів, таку кількість творчих умів він надихав…
— І ще один важливий аспект треба підкреслити. Анафема може бути скасована, коли Церква приходить до висновку, що вона накладена не відповідно до тих критеріїв, які є правильними. І навіть сама Російська церква скасовувала анафеми. Собор 1917-1918 рр., 100-ліття якого якраз відзначають, скасував усі політичні анафеми, тому що анафема, крім гетьмана Мазепи, накладалася і на Степана Разіна, і на Омеляна Пугачова. Більше того, там навіть на якогось майора накладали анафему за те, що він десь там якимись блудними ділами займався. Це було в часи царя Петра. А підстава була дуже проста: якщо він клявся царю у вірності, на хресті й Євангелії, а цю клятву нібито порушив, отже, він є «преступник» не лише перед царем, а й перед Богом — і тому відлучається від Церкви. І Церква відкинула це тому, що карні чи політичні справи не мають нічого спільного з питаннями лжевчення та віровчення. А мають справу, якщо навіть й є реальні гріхи, як, наприклад, у Разіна чи Пугачова, то за це є покарання мирського закону, але не закону церковного. І тому такі анафеми були скасовані.
Другий приклад — це коли 1971-го помісний собор Російської церкви скасував анафему на старі обряди і тих, хто їх дотримується. Тому що Великий московський собор за участю східних патріархів 1667 року наклав анафему, причому в постанові написано, що нехай вона буде вічною та непорушною, і ніхто її ніколи нехай не скасовує тощо. Але собор 1971-го скасував її заради діалогу зі старообрядцями і бажаючи їх об’єднати з Російською церквою, і бачачи перешкоду для такого діалогу в анафемі, то її й скасували. І тому приклади несправедливих анафем і відлучень в історії церкви є, у т. ч. навіть щодо тих, хто був пізніше визнаний святими. Найяскравіший приклад — Іван Златоуст. І такі несправедливі заборони й анафеми рано чи пізно визнавалися всією повнотою Церкви недійсними і відкидалися.
— А ви вірите, що Російська церква колись, як блудна донька, прийде до Єдиної помісної церкви України, впаде на коліна та попросить пробачення за все, що коїть над нами. Хоча б через сто років?
— Вона попросить пробачення значно раніше.
Розмовляла Лана Самохвалова, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Loading...