Новини для українців всього свту

Saturday, Sep. 26, 2020

Євстратій (Зоря): «Спроби виступити проти Київського патріархату не дадуть користі патріарху Кирилу»

Автор:

|

Червень 06, 2013

|

Рубрика:

Євстратій (Зоря): «Спроби виступити проти Київського патріархату не дадуть користі патріарху Кирилу»

За всіма останніми подіями мало поміченим залишився намір Віктора Януковича бучно відзначити 1025-ту річницю хрещення Русі. Між тим, намір цей є вагомим, з огляду на події, які його супроводжуватимуть. На увазі мається те, що Україну, звісно ж, укотре відвідає Московський патріарх Кирило, а це, своєю чергою, означає стонадцяте повернення до політично-церковної міфологеми «руского міра». «Рускій мір» — це, кажучи зовсім просто й лаконічно, «єдіноначаліє» Російської православної церкви (УПЦ) і великий жирний хрест на автокефалії в усіх її можливих проявах і іпостасях. «Рускій мір» є поняттям, політично суголосним і Митному Союзу, і Євразійському Союзу, й іншим ідеям, народженим у Білокам’яній (хай яким би далекими одне від одного не видавалися ці поняття). Таким чином, формат відзначення свята може становити певні ризики, хоч їх, на думку архієпископа Чернігівського та Ніжинського Євстратія (Зорі) і не варто перебільшувати. Пропонуємо до уваги читачів розмову з владикою на цю тему.

Більшість українців не сприймає «руского міра»
— Панотче, президент Янукович заанонсував масштабне відзначення 1025-річчя хрещення Русі. Чи вам уже відомо про план заходів? Чи акцент зміщено з УПЦ КП на Московський патріархат?
— Почнемо з того, що проводитимуться заходи двох порядків: державні та конфесійні. Про останні я можу розповісти. Це, по-перше, – наукова богословсько-історична конференція, запланована на 15 травня. Відбудеться також Помісний собор – згідно з нашим статутом, він має збиратися раз на шість років, минулий відбувся 2008-го, тож терміни вже збігли. Собор заплановано на 27 липня. Також відбудуться врочисті богослужіння — 27 та 28 липня у Володимирському соборі. Уранці 28-го — божественна літургія й хресна хода до пам’ятника князю Володимиру, де пройде молебень. Такий порядок відзначення свята існує вже багато років, і ми не маємо наміру змінювати цієї традиції.
— Це – те, що стосується Церкви. А державне святкування?
— За нього відповідає організаційний комітет, створений урядом і президентом. Поки що остаточного плану святкування не вироблено. Попередньо обговорювалося проведення основного державного заходу в Палаці «Україна» 26 липня за участю українських конфесій і гостей із-за кордону. Напевно, буде доповідь глави держави та концерт української духовної музики. Принаймні, приблизно в такому форматі проходило відзначення 1000-річчя закладення Софії Київської. Що ж до участі чи неучасті священнослужителів… Коли святкувалося 950-ліття заснування Києво-Печерської лаври, на врочистих заходах були присутні ієрархи й Київського, і Московського патріархатів, і ніхто ні з ким не побився — усе було спокійно.
— Хвилюють, власне, не бійки між ієрархами, бо зрозуміло, що вони неможливі в принципі. Турбують ексцеси іншого ґатунку. А саме: чи буде під цю подію посилена атака на Київський патріархат, чи набуде нових обертів лобіювання «руского міра», яку репрезентує патріарх Кирило?
— Цілком можливо. Але з досвіду минулих років можу засвідчити таке: у підсумку, якщо подібні речі робитимуться, результат є протилежним до того, на який розраховують прибічники «руского міра». Пропаганда цієї ідеї призвела лише до того, що абсолютна більшість українців її не сприймає. А нав’язливі візити Московського патріарха та його намагання позиціонувати себе як домінуючого церковного лідера зумовили те, що з кожним разом рівень зацікавлення такими візитами спадає. Спроби виступити проти Київського патріархату не дадуть користі патріарху Кирилу та не посилять його позиції.

«Передати владу теплою рукою»
— Чи ви, як і раніше, вважаєте митрополита Володимира більш проукраїнською постаттю, ніж патріарха Кирила?
— Безперечно, митрополит Володимир як етнічний українець є більш проукраїнською постаттю. Для Кирила Україна й український народ є чимось значно більш далеким. Гадаю, у цьому нічого не змінилося. Хоча митрополитові Володимиру, звісно, важко виявляти свої бачення та переконання в активних діях. Протягом останніх років він обстоює лінію, котра веде до природної українізації УПЦ МП. Тобто, не відбувається якихось спеціальних заходів із її українізації, але, уже навіть не заважаючи природним процесам поширення української ідентичності в УПЦ МП, Володимир сприяє тому, що ця Церква відходить від ролі «представництва» РПЦ у бік саме української Церкви — нехай і у зв’язку з Московським патріархатом.
— Я недарма запитала про проукраїнськість Володимира. Після зречення Папою Римським престолу почали циркулювати розмови про те, що на митрополита тиснутимуть навіть цим прикладом, аби він, усупереч церковній традиції, склав повноваження ще за життя, поступившись місцем «зручнішій» для Кирила фігурі…
— Тиск на митрополита Володимира чинився й раніше. Буде він і далі — безвідносно щодо прикладів інших конфесій. Але, по-перше, устрій Католицької церкви є принципово іншим, по-друге, ситуацію в ній неможливо порівняти із ситуацією в РПЦ і УПМ МП. Що ж до вірогідності того, що митрополит Володимир піддасться тискові й піде, то вона є дуже й дуже низькою. Інша річ, що він може вже зараз розрахувати наступництво своєї влади. І це якраз краще зробити ще діючому митрополитові, як казав колись кардинал Гузар, — «передати владу теплою рукою». Тобто вплинути — прямо чи опосередковано — на вибір того, хто має посісти церковний престол після нього. Такий варіант є ймовірнішим, але він також нереалістичний. Інакше кажучи, якщо митрополит Володимир і складе свої повноваження, то аж ніяк не через тиск, а лише заради того, щоби поступитися місцем людині, котрій він довіряє.

Авторитет митрополита Володимира є дуже високим
— Яким чином можна забезпечити таке наступництво? Хіба рішення про главу Церкви не є колективним?
— За статутом Церкви, обрання відбувається на Архієрейському соборі. Але є відмінність від ситуації з Папою Римським, котрий відійшов від справ і жодним чином не впливав на вибір конклаву (принаймні, офіційно). Статут Православної церкви не обмежує участі в подальшій церковній діяльності того ієрарха, котрий йде у відставку. А авторитет митрополита Володимира в Церкві є дуже високим, тому його присутність на Архієрейському соборі та вірогідна порада — «обирайте краще такого-то» — могли би значною мірою вплинути на рішення Собору. Але, ще раз повторю, навіть такий варіант мені видається малоймовірним.
— Традиційне запитання на завершення розмови: чи хоч якесь відчутне зближення між двома «гілками» української Православної церкви відбувається?
— Наразі — ні. Зовні відносини «підморожені», бо немає відповідних зовнішніх умов для їх активізації. Також слід взяти до уваги внутрішні проблеми самої УПЦ МП і очевидну невизначеність її майбутнього. Ще є пастка такого ґатунку: дається взнаки багатолітнє негативне ставлення до УПЦ КП, і той ієрарх із Московського патріархату, котрий ініціював би зближення з УПЦ КП, ризикує потрапити під вогонь критики, що він, мовляв, є зрадником канонічного православ’я та Московського патріарха тощо. В умовах невизначеності щодо наступника Володимира навряд чи хтось із ієрархів вищого рівня бажав би собі саме такої слави. Тож зовнішній діалог між нами не відбувається, але внутрішньо він продовжується, бо за останні роки було закладено й позитивні речі: взаємне зацікавлення, зближення, навіть особисті знайомства певним чином впливають на розвиток подій. І те, що відбувається зараз, сприяє тому, що раніше чи пізніше буде якісне зрушення в цьому діалозі.
Розмовляла Наталія Лебідь, «Оглядач»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply