Новини для українців всього свту

Tuesday, Sep. 22, 2020

Євген Хитров: «Українських боксерів «зливають» свої ж функціонери»

Автор:

|

Червень 27, 2013

|

Рубрика:

Євген Хитров: «Українських боксерів «зливають» свої ж функціонери»

Знаному українському боксеру-аматору Євгену Хитрову, в активі якого є «золото» чемпіонату світу-2011, зараз спiвчуває вся спортивна Європа. Вiн опинився в центрi уваги, пiсля того як на церемонiї нагородження призерiв чемпiонату континенту в Мінську демонстративно зняв зi своєї шиї бронзову медаль. Кажуть, його знову засудили, як i в Лондонi, на минулорічній Олiмпiадi-2012.
— Євгене, ви стали бронзовим призером чемпiонату Європи. То, як я розумiю, вам зараз не вiтання висловлюють, а спiвчуття?
— Так, немає приводу для радощiв. I не варто мене вiтати. Бронзова медаль — не моя нагорода. Я мiг вибороти «золото». І їхав до Мiнська лише по золоту медаль. Чемпiон — єдиний, а призерiв є троє. Я заслужив бути чемпiоном. Але суддi не пустили мене на найвищу сходинку п’єдесталу. У боксi твориться неймовiрний безлад. I не без участi українських функцiонерiв.
— Чим же українцi виннi в тому, що суддi вкрали у вас перемогу?
— Керiвництво Федерацiї боксу України ще до початку турнiру знало, що мене не пустять на найвищу сходинку п’єдесталу. Знали й нiчого не зробили. Вони не борються за результат. Знаєте, коли тебе арбiтри знищують один раз, то це – випадковiсть, коли вдруге — збiг обставин, а як таке повторюється тричі, то це вже – закономiрнiсть.
— Ми знаємо лише про два мiжнародних скандали, у яких ви постраждали вiд арбiтражу. А який же третiй?
— Усi згадують лише про Олiмпiйськi iгри в Лондонi та про чемпiонат Європи в Мiнську. А мене образили ще й тут, в Українi, коли на змаганнi в Херсонi переможцем визнали Дмитра Митрофанова, хоча насправдi виграв я. Цi речi дають менi привiд зробити неприємний висновок: мене «зливають» свої. Чому вони це роблять? На це запитання нехай вiдповiсть президент Федерацiї боксу України.
У Мiнську суддi «вбивають» мене, Славу Кислицина й Дениса Пояцику. Українськi чиновники опускають голови та приймають це приниження. Вони радiють, що є п’ять нагород, але не усвідомлюють того, що могло бути шiсть чи сiм медалей. I не одна золота, а кiлька.
— Як саме українська делегацiя повинна вiдстоювати результати своїх боксерiв?
— 2002 року на чемпiонатi Європи суддi вчинили несправедливо щодо росiйських боксерiв. Що зробила росiйська збiрна? Вона знялася зi змагань. Був мiжнародний скандал. Вiдтодi росiян не чiпають. Вони мають спокiй дотепер. Можна було й українцям зняти команду з чемпiонату Європи в Мiнську. Тодi нас почали би поважати за те, що «воюємо» за справедливiсть. Ми прийняли це приниження. Соромно за таку поведiнку чиновникiв.
— Як дiятимете в ситуацiї, що склалася? Чи правда, що маєте намір покинути збiрну України?
— Маю пропозицiю вiд Казахстану. Але нiколи в життi не вiдмовлюся вiд українського паспорта й захищатиму прапор тiєї країни, у якiй народився. До моїх найближчих планів входить виступ на чемпiонатi України. А далi покаже час. Якщо перейду до професiоналів, то виступатиму лише пiд синьо-жовтим прапором.
— Чи важко зберiгати добрий гумор пiсля таких болiсних ударiв?
— Найкращий спосіб — на якийсь час забути про бокс. Приїжджаю додому й цiлком зосереджуюся на сiм’ї. Багато гуляю з дружиною, вiдпочиваю та розслабляюся. Вiдпочивати треба пiсля кожної виконаної роботи, не залежно вiд результату.
— Як саме любите вiдпочивати?
— Найбiльше розслабляє риболовля. Полюбляю втекти вiд усiх, засiсти на бережку озера чи рiчки. Щоправда, похвалитисявеликими успiхами в цій царині не можу. Короп вагою 4,5 кг — мiй найвидатнiший трофей.
— Ви згадали про дружину. Чи часто обговорюєте парi, яке уклали зi своєю половинкою 2011 року?
— Таке неможливо забути. Перед поїздкою на чемпiонат свiту ми з Олею домовилися: якщо стану чемпiоном, то одружуся з нею. I ось я виграв свiтову першiсть, але довго не приїжджав до рiдного Кривого Ригу, бо брав участь у рiзних урочистих заходах у столицi. I коли повернувся додому, то Ольга вже забула про мою обiцянку. Я їй нагадав. «Збирайся, ідемо до наших батьків і повiдомимо про весiлля», — сказав. До початку церковного посту залишався 21 день. I за цей час я мав органiзувати весiлля. Шукаю бенкетнi зали — скрiзь зайнято. Наприкiнцi пошуку фортуна до мене всмiхнулася: в одному з ресторанiв за десять хвилин до мого дзвiнка стало вiдомо, що зiрвалося одне святкування, тож є вiльна дата. Я без вагань погодився. Прикметно, що доля вирiшила нас поєднати одинадцятого числа, одинадцятого мiсяця й одинадцятого року.
— Ви одруженi вже пiвтора року. Який сiмейний стан – кращий?
— Одруженим бути набагато краще, анiж парубком! Ти повертаєшся втомлений додому, а на столi – свiженька вечеря, хата – прибрана, одяг – випраний, дружина й порадить, і заспокоїть, і подiлиться радiстю. I життя – прекрасне, навiть попри несправедливiсть.
Західна інформаційна корпорація

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply