Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 20, 2020

Єпископ Байда: «Церква стала матір’ю для багатьох наших вірних, що покинули рідні краї»

Автор:

|

Грудень 11, 2013

|

Рубрика:

Єпископ Байда: «Церква стала матір’ю для багатьох наших вірних, що покинули рідні краї»

Не так давно єпископ Саскатунський Браєн (Байда) із Канади перебував із робочим візитом у Мадриді. Владика Браєн став першим ієрархом УГКЦ, удостоєним високої честі бути на Богослужінні в головній іспанській архікатедрі та ще й співслужити з архієпископом Мадрида кардиналом Антоніо Марією Роуко Варелою.
— Звідкіля у вас таке прізвище? І якими вітрами занесло ваших прародичів до Канади?
— Що я знаю? То був колись повіт Городенка на Станіславівщині, а зараз — Івано-Франківська область. А ось чи повіт змінили — не знаю. Але там є маленьке містечко, яке називається Жабокруки, із наголосом на «бо». То є близько до Обертина. Я відвідав його вперше 1990 року. Ми знайшли надгробки на цвинтарі, понищені часом. Півтора року потому ми поставили пам’ятник три метри заввишки, віддавши в такий спосіб данину шани всім членам роду Байдів, котрі померли й поховані як в Україні, так і в Канаді.
Саме відтоді мені відомо, що четверо братів приїхало до Канади менш-більш через чотири роки один за одним починаючи з 1899-го. Між іншим, ми недавно мали наш родинний з’їзд, у якому брало участь 280 осіб. Це відбувалося в Саскачевані, близько від Саскатуна.
— Перебуваючи в іспанській столиці, ви гостювали в українській греко-католицькій парафії Благовіщення, яка відзначила десятилітній ювілей свого офіційного заснування. Які враження отримали?
— Було дуже приємно перебувати в цій парафії, співслужити з одним з ієрархів іспанської Церкви в день, коли святкували в латинському обряді Івана Золотоустого. Рівно ж як і надзвичайно радісно говорити про наших українських парафіян, що так чисельно зібралися тут, незважаючи на будній день і доволі пізній час. Здебільшого це — люди середнього та молодшого віку, що особливо тішить.
Це зайвий раз підтверджує думку, що Церква стала матір’ю для багатьох-багатьох наших вірних, що покинули рідні краї в пошуках хліба насущного. Але які не забувають і про хліб духовний. Приємно, що мені вдалося навіть повечеряти з кардиналом. Він також запросив мене до архікатедрального храму Пречистої Діви Марії Альмудени на Святу Літургію, яку відправили з нагоди початку церковного року.
— Ви – єпископ у Канаді. Бачите й знаєте людей, котрі прибули туди давніше та які приїжджають зараз. Кажуть, що існують проблеми між старою й новою імміґрацією. Які ваші думки із цього приводу?
— Кожна хвиля імміґрації має свої особливості. Є також різні причини того, чому так сталося: економічні, політичні або якісь інші. Тому не дуже легко дати конкретну відповідь. Може, дещо пізніше стане ясніше.
— 1999 року ви були настоятелем дому для бідних і опущених людей…
— Цей дім розташований у центрі міста та призначений для найбідніших людей, якими я опікувався. Ми проповідували Євангеліє для тих бідних. Бог, напевно, хотів, щоби ми були поміж ними. Не тільки відвідати бодай раз на тиждень, але жити там, перебуваючи з тими людьми. Ми намагалися підтримати їх. А вони, можливо, через Ісуса Христа допомагали нам.
— А чи серед тих людей були представники нової хвилі?
— Важко сказати. Мабуть, є одиниці, але я їх не зустрічав. Хоча серед усіх хвиль імміґрації були різні люди. Тому про це обов’язково треба подумати. Мабуть, неважко буде знайти інформацію про таких людей, щоби не випускати їх із поля зору та намагатися чимось допомогти.
— Про українців як у Іспанії, так і в Канаді склалася, загалом, позитивна думка. Гадаю, що не від доброго життя покидають наші земляки рідні терени. Чи є надія, що колись цей процес бодай пригальмує?
— Завжди маємо надіятися, що Бог із нами. Ми — дуже побожні люди. І просимо Всевишнього, щоби Він помагав нам. І це — наша надія.
Розмовляв Любомир Калинець

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply