Новини для українців всього свту

Thursday, Sep. 19, 2019

Еміне Джапарова: «У Криму сьогодні є всі форми ненасильницького опору окупації»

Автор:

|

Березень 13, 2019

|

Рубрика:

Еміне Джапарова: «У Криму сьогодні є всі форми ненасильницького опору окупації»

Еміне Джапарова — кримська татарка. Вона працює першим заступником міністра інформаційної політики України.

Є сильна позиція опору
— Наприкінці минулого року український уряд ухвалив Стратегію інформаційної реінтеграції Криму. Часу відтоді пройшло небагато, але чи зроблено вже хоч перші кроки для реалізації цієї стратегії?
— Будь-яка стратегія ризикує залишитись звичайним папірцем, якщо вона не буде реалізована. В розробці цієї стратегії брало участь багато людей: десятки експертів, журналістів, правозахисників, дотичних до Криму, Меджлісу кримськотатарського народу. І до того моменту, як цей документ ухвалив уряд, пройшло приблизно півтора року. І весь цей час ми як міністерство вже реалізовували цю стратегію, бо для нас її основні пункти, меседжі, наративи, мета та завдання були відомі. Ключовий меседж у них — що є сильна позиція опору, яка автоматично вбиває той міф, який намагається Російська Федерація (РФ) культивувати.
— Міф про те, що всі змирилися з окупацією Криму?
— Це абсолютний фейк. У Криму зараз є всі форми ненасильницького опору окупації. Наприклад, активістський рух, громадянська журналістика. Платформа «Кримська солідарність» — це ціла низка захисників, котрі не завжди є адвокатами або юристами за фахом або освітою, але вони займають позицію захисту людей, щодо яких коять репресії та злочини. Так само з депортацією існує багато міфів. От навіть підручники в Криму для десятого класу пішли з інформацією про те, що кримські татари були колаборантами і німецьких окупантів із хлібом-сіллю зустрічали.
— Тобто, повертаються радянські маніпуляції…
— РФ окупувала Крим і розпочала війну на Донбасі, але зараз каже, що це все Україна, яка не хоче миру, нібито в нас кровожерливі лідери, котрі хочуть війни і заробляють на ній свої політичні бонуси, що це Україна громадянську війну розв’язала і що Крим сам не захотів бути з Україною. Раніше українське суспільство не мало шансу знати про кримських татар як про етнос, про націю, у якої є історія, історія опору за радянських часів і багато чого іншого,бо російська, радянська пропаґанда не дозволяла про це казати. Тому є просвітницькі кампанії про те, хто ж такі кримські татари, такі важливі з огляду на зв’язки між материком і Кримом. Бо це теж є запорукою реінтеграції, насамперед, людей.

Маємо готуватися до деокупації
— А які засоби комунікації з людьми в Криму тепер є у нашої держави та суспільства?
— Коли тільки створювалося Міністерство інформаційної політики 2015-го, було створено й комісію з питань стабільного функціонування національної системи телерадіомовлення, мета якої — розвиток мовлення. Окупант ще в березні, на самому початку вимкнув сигнал українського телебачення та радіо. Ми отримали складну ситуацію, коли повним ходом пропаґандистський контент пішов на наші території. Ми підняли на Чонгарі вежу висотою 150 м, будемо нарощувати висоту на Каланчаку. Це дозволило охопити нашим мовленням частину окупованого Криму.
— А що з інтернет-сегментом?
— Інтернет можна блокувати, що окупанти й роблять. Десятки ЗМІ українських у Криму блокують. Але є VPN-системи, які дають можливість обходити це блокування. Наші колеги з «Крим. Реалії» проводили навіть інформаційну кампанію, як це робити.
— Нещодавно опублікували аналітичне дослідження «Крим без правил» про те, що РФ поступово заселяє Крим своїми громадянами. Ми можемо вивезти з окупованого Криму наших дітей на навчання, але чи не буде так, що натомість Крим заселять із Росії, і настрої населення зміняться?
— Держава повинна забезпечити альтернативу або умови, за яких за бажання громадянин України може мати право і можливість отримати освіту. Інший момент — бажання. Це вже особистий вибір кожного. Справді, для Російської Федерації це дуже традиційна політика, таке не вперше й в історії Криму. Під час анексії у XVIII ст., коли Катерина ІІ забрала Крим, те ж саме було. Було корінне населення й інші етноси, які проживали поруч із ними, і мова була кримськотатарська. Кримський ханат припинив своє існування, а агенти Російської імперії, переодягнені в імамів, ходили і казали, що тепер у Криму Росія, це не іслам, і ми маємо їхати до своїх братів в Османську імперію (тодішню Туреччину). І тепер заміщуються назви, історія, населення, завозять людей, бо ж зараз цілі державні програми існують зі стимулювання притоку населення з РФ до Криму, за якими можна отримати земельну ділянку, роботу.
— То що ми з цим населенням потім робитимемо?
— За неформальними даними, які оголошуються громадськими організаціями, у нас переселенців із Криму вдвічі більше, ніж за офіційною статистикою — до 60 тис. Я розумію, що цей процес є об’єктивним, все одно буде певна частина населення, яка виїжджатиме. Ті, хто залишаються там, також мають свою місію — вони виживають, вони борються, а захищають їх ті, хто у вільній Україні. А історія знає різні процеси реінтеграції, до прикладу Німеччина, розділена на ФРН і НДР. Наразі ми не можемо достеменно знати, як відбуватиметься деокупація, яким шляхом, чи вона буде м’якою? Так само як і те, яке правосуддя буде, що чекає людей, винних у цьому злочині, людей, котрі працюють у силових структурах, суддів. Ми маємо готуватися до цього.

Задля створення кримськотатарської національно-територіальної автономії
— Кримські татари визнані корінним народом України…
— Це не всі розуміють. Коли кримські татари почали повертатися до Криму, кидали все нажите в місцях депортації, то їхня була абсолютно толерантна і мирна — ніхто не виганяв із будинків у Криму людей, які там після них жили. Кровопролиття на етнічному ґрунті не було, і це — мудрість кримськотатарського народу. Тоді масовий наплив спровокував випадки самозахоплення землі, бо її не виділяли. Україна опинилася сама-самісінька в питанні репатріації кримських татар, адже за злочин депортації Росія на себе відповідальності не взяла, хоч вона і «правонаступниця СРСР». Тепер мова йде про те, що декларував ще Курултай кримськотатарського народу як мету, — створення кримськотатарської національно-територіальної автономії. Не за принципом території, а за принципом етнічного складу. Це не сепаратизм, а право, закріплене Декларацією Організації Об’єднаних Націй (ООН) із прав корінних народів.
— Отримання статусу корінного народу України допоможе кримським татарам у майбутніх судах проти РФ?
— Звісно, коли Україна визнає і дає статус кримським татарам як корінному народу, то принаймні, є згадана декларація ООН, через яку можна доводити певні позиції, скажімо, злочини проти людяності щодо кримських татар. Але ще мають бути прийняті або закони, або зміни до Конституції. Я так розумію, що пригальмували винесення на голосування проектів законів, тому що пішов цей процес із конституційною комісією. І тут уже питання більше до Меджлісу як політичного рушія.
— Світовий конґрес українців серед ключових дат, до яких планують проводити свої заходи, назвали, зокрема, й п’яту річницю окупації Криму та Донбасу…
— Зараз українська громада є потужною в багатьох країнах. Тому її участь у всіх процесах важлива. Підтримка і декларування того, що для них Крим і Донбас, за які ми боремося, — це українські землі, є важливим меседжем, особливо для тих, хто живе в умовах окупації.
— А що робитиме Міністерство інформації до цієї дати?
— Міжнародний форум у Києві, культурологічна виставка «Дивовижні історії Криму» і не тільки.

Національний інтерес — повне відновлення територіальної цілісності
— У вас є побоювання, що Крим може стати якоюсь розмінною монетою — півострів за Донбас?
— Те, що Москва буде вести до цього, майже не сумніваюсь. Тиск на РФ посилюється, санкції працюють, хоч як би там їхні медіа не казали, що все чудово, а економічні показники свідчать про протилежне. Ця країна виснажується, і вони розуміють, що будуть змушені шукати для себе компроміси. І в мене є побоювання, що вони вийдуть із такою парадигмою: «Донбас під контролем України, а от Крим — наш, і все». І тут ключовим буде українське суспільство. Яка риторика у нас формується? Наприклад, я себе запитую, чи готова я на мир такою ціною? Очевидно, що ні. А наскільки держава готова продовжувати свою боротьбу, і не тільки номінально? Оце важливо.
— Чи можливо вжити якихось неінформаційних заходів, недипломатичних для деокупації Криму?
— Мають бути прораховані абсолютно різні варіанти, всі можливі варіанти повернення Криму, в т. ч. військовий. У влади має бути якась формула. Вважаю, що Україна має зайняти проактивну позицію, ми не маємо чекати, поки хтось її за нас народить. Українці є головним пріоритетом для України, а не для світу. Світ тяжіє до балансів, до певних статус-кво, щоб не було військових конфліктів. Тому Україна має усвідомлювати свій національний інтерес — повне відновлення територіальної цілісності. І якщо стосовно Донбасу ми шукаємо формулу, вона принаймні артикулюється, то щодо Криму є лише загальна формула — політико-дипломатичний шлях. Але в ньому мають бути вже певні розшифровки.
— Що саме?
— Якою має бути платформа деокупації. Президент кілька разів казав про «формат Женева+», але ми не розуміємо, що це за «Женева+». Необхідно знайти дієву формулу, і її має формувати Україна. Але до влади в державі можуть прийдуть кандидати, для яких це — не пріоритет. Мені особисто не хочеться ревізії політики щодо Криму, бо я вважаю, що держава на це не має права. Питання Криму не вирішиться в путінській Росії навіть за умови, якщо Україна буде сильною. Але коли розпочнуться певні зміни в Росії, Україна має бути готовою.
Розмовляла Ірина Мамчур, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...