Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Sep. 18, 2018

Єлизавета Гілязетдінова: «Хочемо показати свою найкращу гру»

Автор:

|

Травень 06, 2016

|

Рубрика:

Єлизавета Гілязетдінова: «Хочемо показати свою найкращу гру»

Галичанка

Про перипетії українського чемпіонату з гандболу розповіла Єлизавета Гілязетдінова, воротар львівської «Галичанки».
— У вас бувають персональні вболівальники?
— Так, звісно. Матчі відвідує мій коханий, а також із Кам’янець-Подільського приїжджає моя мама. На жаль, батько не часто може це робити, бо багато працює.
— Ви намагаєтесья нав’язати суперникусвою гру чи, навпаки, підлаштовуєтеся під нього?
— У нас є спеціальні комбінації, як грати проти Херсона, Ужгорода чи Києва. Але здебільшого намагаємося нав’язати супернику свою гру, щоб це вони підлаштовувалися під наш стиль гри.
— Вивчаєте манеру кидків лідерів команд-суперників?
— Перед кожною грою переглядаю відео гри команди суперника. Креслю собі на аркуші паперу поле, ворота й описую кожного гравця — з якої позиції, хто і куди кидає. Вивчаю, в який кут кожен любить цілити найбільше.
— Як вдається відбивати блискавичні удари?
— Допомагає досвід, адже ми з командами зустрічаємося не вперше. Але головна особливість воротарів — реакція. Багато працюємо на тренуваннях. Тепер у нас з’явився новий тренер воротарів, котрий показує вправи суто для техніки воротаря, як правильно підібрати позицію. Бо 70 % успіху залежить саме від правильної позиції.
— Тренери кажуть, що для воротаря, котрий пропустив гол, обов’язково треба вміти швидко проаналізувати, що зробив не так і забути про невдачу. Вдається?
— Не хвилюватися після пропущеного голу неможливо. Але мені вдається опанувати себе. Більше того, розумію, що в гандболі без пропущених голів не буває, це — не футбол.
— У воротарів є таке поняття, як пропустити «свій м’яч». Як реагуєте на такі ситуації?
— Намагаюся не опускати рук. Скільки б не залишилося часу до закінчення гри, прагну зробити все, щоб виправити помилку. Інколи навіть злюсь на себе.
— У вас змінився тренер. Наскільки змінилася стратегія підготовки?
— Тетяна Штефан дає нам більше фізичної підготовки. Вона багато працює з воротарями, виділяє нам окремий час, тому можемо відпрацювати якісь свої вправи, а не лише загальні. Тетяна Володимирівна дає багато різного. В нас кожне наступне тренування не схоже на попереднє. Ми приходимо і не знаємо, що будемо робити. А в колишнього тренера все було розкладено «по поличках».
— Чи часом хтось із команди не дорікає за пропущений м’яч?
— Є таке, але й я можу комусь із команди дорікнути, що мені не допомогли. Та потім сідаємо, розбираємо ці моменти і до конфлікту не доводимо. Навіть якщо під час матчу кричимо одна на одну, то всі розуміють, що це — емоції, всі напружені і просто просимо вибачити. Наш тренер веде статистику по кожному гравцю: скільки за гру робить кидків, скільки з них реалізовує тощо.
— Коли не на спортивному майданчику, а десь на каві, багато часу говорите про гандбол?
— Про нього тільки і говоримо. Бо що це — наша спільна справа.
— Не набридаєте одна одній?
— У нас є життя й поза гандболом. Є свої друзі, компанії, з якими проводимо вільний час. В багатьох дівчат є хлопці. Ми ж не завжди разом.
— Чи вдається знайти достатньо часу для особистого життя?
— Час є, але не так багато, як хотілося б. Здебільшого на вихідних, але якщо немає тренування посеред тижня, то можу з коханим зустрітись і в будні. Зараз стає тепло, можна ввечері десь зустрітися після тренування. Хоч інколи хочеться просто в цей вільний час відпочити і нікуди не ходити.
— Коли вийдете заміж, то будете поєднувати сім’ю та кар’єру, чи залишите гандбол?
— Хочу, щоб у моєї дитини була спортивна мама, яка б і після декрету займалася своїм улюбленим заняттям. Намагатимуся поєднувати, але життя покаже.
— Як ваш хлопець ставиться до того, що часто зайняті на тренуваннях та іграх?
— Він і сам спортсмен, майстер спорту з велоспорту, а тепер займається мотоспортом. Тож він не те, що не проти, а навпаки. В мене вірить більше, ніж я сама в себе.
— Яка ваша мрія в спорті?
— Потрапити на Олімпійські ігри. Хочу досягти найбільших висот і підтримати український гандбол, бути патріотом. Але якщо взяти до уваги теперішню ситуацію в Україні, то подекуди думаєш, чи не поїхати за кордон, аби досягти вищого рівня, а також заробити грошей. Адже зараз спорт в Україні висить на ниточці.
Розмовляла Андріана Сенишин, Західна інформаційна корпорація

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...