Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 15, 2019

Едвард Навотка: «Україна ніяк не почне розказувати власну історію»

Автор:

|

Жовтень 03, 2013

|

Рубрика:

Едвард Навотка: «Україна ніяк не почне розказувати власну історію»

Едвард Навотка — засновник і редактор авторитетного видання Publishing Perspectives, який знавці називають «Бі-Бі-Сі книговидання». У Львові ми зустрілися при каві та поговорили про те, чому на літературній мапі світу Україна виглядає, як біла пляма.

Постійне зростання до добра не доводить
— Що ви робите тут, у Львові?
— Я приїхав, щоби прочитати дві лекції в межах видавничого бізнес-форуму. Перша — «Америка vs світ: правда про Amazon, Apple, Microsoft і Google». Друга — «Книговидання в еру глобалізації: чудово, хвилююче, що далі?» Ми говорили про те, як у добу глобалізації американські корпорації на кшталт Amazon, Apple, Microsoft і Google впливають на бізнес, на дистрибуцію книжок.
Також я окреслив загальний портрет книговидання в сучасному світі та виклики, які перед ним стоять. Дуже корисно, щоби видавці розуміли: так, у них є проблеми, але це — не єдині на світі проблеми. Є країни, де ситуація з книговиданням – набагато гірша, ніж, скажімо, в Україні. Наприклад, Лаос, де є всього дві чи три бібліотеки на цілу країну.
— Назва однієї з цих двох лекцій – дуже провокаційна: «Америка VS світ». У чому тут сіль?
— Сіль у тому, що ринок США — доволі огидний. Мало того, що там панує неймовірна конкуренція між різними учасниками ринку. Там ще й орієнтація на постійне зростання ринку. Тут криється небезпека: постійне зростання до добра не доводить. Згадаймо гонку озброєнь. Звісно, це – не найприємніший для пам’яті приклад, але… І проблеми вже почалися. Ви точно чули про те, що американський уряд тепер розбирається з тим, як працює ціноутворення на книжки в Apple і чому п’ять найбільших книговидавців штучно підвищили ціни на книжки.
— Тобто, ми сягаємо вічної теми про стосунок електронного та паперового книговидання?
— Це — інший виклик. Не важливо, чи замінить електронна книжка паперову. Важливе те, чи видавці в принципі потрібні. Зараз у світі розвивається електронний самвидав. Будь-яка людина, що має вдома комп’ютер, може опублікувати свою книжку, поставити свою ціну, швидко заробити трохи грошей. Це — наслідок економічної кризи 2008-2009 рр. Тоді дуже багато людей у книговидавничому бізнесі втратило роботу. Звільнили гарних працівників, а не якихось нездар. Видавці вирішили найняти когось молодшого та дешевшого. А звільнені люди почали пропонувати свої послуги напряму авторам, із якими колись працювали.
— Як і тут, в Україні електронний самвидав рідко пропонує щось справді добре…
— В усьому світі це працює однаково. І саме тут варто замислитися, у чому ж полягає роль видавців. Невже в тому, що в них є дизайнери для книжок, які можуть зробити красиву обкладинку?

Техніка та гроші — не такі й важливі
— Усе це — уже актуальні виклики для українського книговидавничого бізнесу. Ваші лекції відбулися в рамках бізнес-форуму. Які враження?
— Насправді, ви в Україні перебуваєте в унікальній ситуації. З одного боку, я ніколи нічого не чув про те, що в Україні є Львів, а у Львові є Форум видавців. Я вражений: тут дуже круто. Якщо любите книжки так, як я, то такий фестиваль не може не сподобатися. З іншого боку, я не знав про існування форуму не через те, що я — погано освічений американець.
Тож чи розказує Україна світові свою власну історію? Гадаю, що ні. Ми чуємо тільки про українське піратство й українських гакерів. Припускаю, що 90 % книжок в Україні — піратські. Коли я збирався до України, усі знайомі хвилювалися, що тут дуже небезпечно. А це – як жити в Гарлемі в Нью-Йорку. Так, небезпечний район. Але ж мешканці Гарлема не можуть постійно грабувати один одного. Я там жив певний час, і мені було добре. Україні треба боротися за те, щоби стати чимось більшим за просто платформу для піратських книжок, фільмів і музики. Але над цим треба працювати. Як і над тим, аби збільшити кількість українських книжок на ринку, бо зараз більшість книжок у книгарнях — видані в Росії.
— Є ідеї про запровадждення квот, мита чи інших способів обмеження…
— Ситуацію неможливо змінити за одну ніч. Це — процес, який результатів одразу не дає. З іншого боку, у вас держава фінансує видання книжок! У США такого немає. Це – перевага, котрою треба скористатися.
— Але державним коштом фінансують не найкращі книжки…
— Це — теж проблема. Але техніка та гроші — не такі й важливі. Важливіше — це історія, котру ви можете розповісти світові.
— От ви кажете, що ніколи не чули про Форум видавців. Це через погану рекламу?
— Ні, через те що Україна ніяк не почне розказувати власну історію.
— То яке місце України на літературній мапі світу?
— Література потребує чемпіонів. Найвідоміший письменник з України — Андрій Курков. І він пише російською. Як це пояснити? Україна сама собі повинна на це відповісти.

Книговидання — одне зі сучасних медіа
— Які ще проблеми книговидання в Україні ви бачите?
— Найголовніша проблема — така: коли люди розмовляють про книжковий бізнес, вони тримають у голові насамперед літературу. Хоча потрібно думати про цілу екосистему — про релігійні та кулінарні книжки, книги про бізнес і про котиків. Те, про що чуємо в медіа, — крайні прояви, полюси.
— Тоді поговорімо про медіа. Ваш сайт Publishing Perspectives для мене є чимось особливим. Існування подібного в Україні дуже важко уявити — хіба що на волонтерських засадах. Але ж у вас працюють не волонтери…
— Так, нас фінансує Франкфуртський ярмарок, для якого ми видаємо Frankfurt Book Fair Show Dailies. У нас є офіс у Нью-Йорку, і ми платимо символічні гонорари авторам.
— Але ж все це сталося не одразу?
— Я почав працювати журналістом у 19-річному віці, зараз мені 41 рік. Спочатку я був бізнес-журналістом. Потім став зарубіжним репортером, довго жив у Румунії. Уперше приїхав туди взимку 1997-го, було неймовірно холодно, вулицями бігали здичавілі бездомні собаки, а в стінах готелю, де я жив, виднілися дірки від куль.
— Жах…
— Так, це мене дуже вразило, але не налякало. Потім редакція мене відправила кореспондентом у Естонію, у Гонконґ, до Африки, потім знову повернули до Європи. Ідея видання про книжки прийшла, коли я писав одночасно статті про торгівлю та рецензії на нові книжки. Я зрозумів, що проблеми книговидання — не унікальні, і що в усьому світі є аналогічні приклади. І навпаки — те, як працює книговидання в одній країні, не є єдино можливим варіантом. Наприклад, США звинувачують у ксенофобії, незнанні інших культур. Але в США населення складає близько 320 млн осіб. Уявіть, що було б, якби таке населення мала котрась із країн Європи. США — велика країна еміґрантів. Моя мама була з Мальти, бабуся — із Польщі, тато — із Богемії. Історія США — це історія асиміляції. Невипадково один із бестселерів у США — британський роман «Історія тракторів по-українськи» Марини Левицької. Неймовірно дотепна книжка!
— І як це все пов’язано зі сайтом Publishing Perspectives?
— Я відвідував дуже багато книжкових ярмарків у всьому світі — від Франкфурта до Південної Африки. І там було багато дискусій між фахівцями галузі, навіть родом із сусідніх країн, котрі могли обмінятися досвідом, бо книжкові ринки в них працювали дуже по-різному. Моя найперша ідея про створення сайту — записувати дискусії фахівців галузі та викладати їх у мережі, щоби люди могли їх читати та дізнаватися щось нове. Інша ідея — світ дуже змінився. Наприклад, у Львові я зустрів свого друга з Франції, а з Андрієм Курковим познайомився в Абу-Дабі.
— І ви говорите не про літературу, а про книговидання?
— Ми говоримо про медіа. Переконаний, що книговидання — це одне із сучасних медіа. Говорити лише про книговидання було би надто вузьким підходом. Так само, як і говорити лише про літературу. Насправді все це — про story.

«Не думаю, що паперова книжка зникне»
— Зараз в Україні багато дискутують про електронне книговидання, про ризики, про його загрозу для «традиційного» паперового книговидання. Тож що, на вашу думку, чекає на книжку в майбутньому?
— Не думаю, що паперова книжка зникне. Цифрове книговидання найбільше зашкодить ринку дешевих книжок ціною до 10 USD. Наприклад, не можна повністю перевести в цифру видання прекрасних арт-альбомів. Можна дуже красиво їх оформити як електронну книжку, але це неможливо порівняти з володінням прекрасним арт-об’єктом. Або, скажімо, можна читати Святе Письмо на електронній «читалці», але багато людей хоче мати свою власну Біблію як окремий об’єкт у руках — робити закладочки, позначати улюблені фрагменти. Зате різноманітна фантастика, детективи, любовні романи швидко перетворяться на електронні. Немає сенсу їх публікувати на папері.
— Тобто, видавці, котрі зараз друкують жанрову літературу, зникнуть?
— Можливо. І це справді буде важко для видавців — деякі з них заробляють дуже багато грошей на такій літературі. Але погляньте: що зараз виходить як електронний самвидав?
— Вампірські історії…
— Так, і для того, щоби їх друкувати та доносити до читача, видавець не потрібен. Натомість, є запитання, чи виживуть видавці з тоншим літературним чуттям? Виживуть, якщо зможуть покращити свої книжки.
— Перетворити їх на арт-об’єкт?
— Ні, радше, формувати текст. Добрий роман сам собою не пишеться, для цього письменнику потрібне видавництво. Робота видавництва — це співпраця дуже багатьох людей, а не тільки праця письменника.
Розмовляла Ірина Славінська, УП

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...