Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Dec. 15, 2018

Джессіка Літсас Волкер: «Українське кіно на П’ятому континенті може бути конкурентним»

Автор:

|

Серпень 09, 2018

|

Рубрика:

Джессіка Літсас Волкер: «Українське кіно на П’ятому континенті може бути конкурентним»

Марк і Джесіка Літсас Волкер

Про сучасний український кінематограф більше знають у Європі, США й Азії, водночас для Австралії він поки що залишається чимось маловідомим та, до певної міри, навіть екзотичним. З часу активізації вітчизняного кіновиробництва 2014 року, головне навантаження з просування нашого кінопродукту в Австралії взяла на себе українська дипломатична установа та низка ентузіастів. Джессіка Літсас Волкер є однією з тих, хто відкривають для австралійського глядача нові українські фільми та знайомлять із багатими традиціями українського кіно.

Від кінозалу до щорічного кінофестивалю
— Розкажіть будь ласка, з чого народилася думка провести фестиваль українського кіно в Австралії і як вона була втілена?
— Близько чотирьох років тому ми з моїм чоловіком Марком започаткували проект Pivot Cinema як літній кінозал у Джилонгу. Першим місцем розташування нашого кінозалу став будинок української громади у дільниці Джилонг-Вест, а українська громада — нашими першими постійними глядачами і друзями. Місцеві українці виявилися справжніми шанувальниками та знавцями кіно, тож ми вирішили провести для них кінофестиваль. Після шести місяців успішної роботи Pivot Cinema ми переїхали у більше приміщення, і розпочали будівництво власного кінотеатру Art House. Отримати перші фільми мені допомогла знайома подруги, котра працювала на кінофестивалі «Молодість». За ці роки ми стали дуже близькими, й я дуже ціную її смак. Досі консультуюся щодо підбору фільмів. Надзвичайно важливо мати такий прямий контакт в Україні, це дає змогу робити наші фестивалі українського кіно актуальними і сучасними.
Наш перший фестиваль пройшов із великим успіхом. Нашою першою аудиторією, безумовно, була місцева українська громада, а також українці з Мельбурну. Вони неймовірно нас підтримали, відвідували всі фільми. Їм сподобалася програма, що складалася як зі старих класичних фільмів на кшталт «Землі» Довженка, так і з нових стрічок. Побачивши такий теплий відгук і збагнувши, що ніхто в Австралії фестивалів українського кіно не проводить, ми подумали, чому б не зробити цю подію щорічною?
— Цього року фестиваль проводиться вже втретє. Хто став основними партнерами заходу?
— Ми вважаємо, що проект справді успішний, оскільки досягає своєї головної мети — донести до австралійської аудиторії альтернативний український контент, а також забезпечити платформу для презентації місцевих фільмів на українську тематику, як-от фільм австралійського режисера Стефана Бугрина «Матері війни» — про долю жінок, котрі втратили дітей на сході України. Значною мірою ми все робимо самі за підтримки української громади. Фільми замовляємо безпосередньо в Україні у продюсерів, іноді залучаємо австралійських дистрибуторів, якщо фільм занадто «великий», як-от «Майдан» Сергія Лозниці чи «Плем’я» Мирослава Слабошпицького. Мій чоловік Марк створює весь дизайн і здійснює маркетинг, що дозволяє нам заощадити на аутсорсингу та загальних витратах фестивалю. У нас немає жодних формальних партнерів, але однозначно велику підтримку ми отримуємо від Асоціації українців Вікторії і Посольства України в Канберрі.

Про найсильніші фільми фестивалю
— До речі, за яким принципом формуєте програму фестивалю і де шукаєте фільми?
— Доводиться просто перечитувати відгуки та програми міжнародних фестивалів, де представлені українські фільми. Місцеві австралійські кінофестивалі, наприклад, міжнародний кінофестиваль «Мельбурн» чи Сіднейський кінофестиваль, періодично показують українську продукцію, але, в основному, обмежується одним фільмом. У мережі є кілька чудових веб-платформ, які дозволяють продюсерам і дистрибуторам рекламувати свої фільми. Саме вони найчастіше і є тією відправною точкою, з якої починається спілкування з кінематографістами, можливість отримати та переглянути стрічку та вирішити, чи вона пасує для твого фестивалю.
— На яку аудиторію орієнтуєтесь?
— Аудиторія українського кінофестивалю різноманітна і не відображає наших типових відвідувачів кіно. Через характер контенту ми, здебільшого, орієнтуємося на членів місцевої громади, інших східноєвропейських спільнот, або їхніх друзів і родичів, котрі приїжджають на фестиваль, а не на конкретну демографічну категорію, скажімо, «жінки у віці 40-60 років».
— Розкажіть детальніше про цьогорічний фестиваль, який його акцент, програма, задум?
— Фільми, які обрали, є найкращі з тих, які ми демонстрували. Цього року ми показуємо найгарячіші новинки, такі як «Кіборги» і «Стрімголов». Є у нас і короткометражна програма, зокрема альманах «Нова українська хвиля», і документальне кіно, і сесія запитань-відповідей. Це той формат, якого ми будемо прагнути і в майбутньому.

Кінопокази розпочинатимуться зі згадки про Сенцова
— Багато міжнародних кіноподій, які відбуваються зараз у світі, звертаються до правозахисної тематики і теми українських політичних в’язнів, зокрема долі українського режисера Олега Сенцова. Чи плануєте якісь акції у рамках австралійського фестивалю українського кіно?
— Ще б пак. Ми завжди намагалися, щоб наша програма була співзвучною з подіями та настроями, які панують в українському суспільстві. Тема Сенцова та політичних в’язнів — це те, що болить українцям сьогодні. Тому кожен показ на нашому фестивалі розпочинатиметься зі згадки про Олега Сенцова. Ми вважаємо, що дуже важливо, щоб австралійська аудиторія знала про те, що відбувається в Росії зараз. Сподіваємося, що завдяки обізнаності світу та міжнародному тиску Путін не матиме іншого вибору, ніж звільнити Олега Сенцова й інших 73-х українських політв’язнів.
— Як людина, котра працює у кінопрокатній сфері вже не один рік, як оцінюєте ці стрічки та реакцію на них австралійського глядача? Чи може таке українське кіно бути конкурентоспроможним в Австралії?
— Фільми такого жанру, як «Гіркі жнива» чи «Кіборги» викликають підвищений інтерес із боку української громади, яка дуже хоче бачити в Австралії те, що з’являється та рекламується в Україні. Ми намагаємося дати їм це. Водночас наше завдання полягає в просуванні альтернативних українських фільмів, про які багато хто в місцевій українській громаді та серед австралійців навіть уявлення не має. Бо ці фільми менше рекламуються, про них менше інформації у засобах масової інформації (ЗМІ). Наприклад, альманах «Нова українська хвиля» має усі шанси стати зіркою австралійського прокату.
— Нещодавно в Україні створили Український інститут — орган, відповідальний за культурну дипломатію. Чи зацікавлені ви у співпраці з такою структурою і яка допомога знадобилася б вам, аби продовжити в Австралії ваші спроби презентації українського кіно?
— Допомога кожному організатору завжди потрібна. Мистецтво — це гроші. Чим більше фінансування, тим кращі шанси, що ми виживемо та зможемо розвиватися. Звісно, для того, щоб стати самодостатніми, нам потрібна пропаганда нового культурного явища, українського кінематографу. Якщо австралійська аудиторія зрозуміє, що існує безліч захопливих та інноваційних концепцій, що виходять із української мистецької сцени, у т. ч. кіноіндустрії, то почне звертати на неї більшу увагу. Особисто мені потрібен постійний діалог із людьми, безпосередньо залученими до створення та просування українських фільмів. Також потрібно більше інформації про український кінематограф у ЗМІ. Чим більше українські та світові ЗМІ будуть поширювати інформації про новинки української кіноіндустрії, тим більше шансів, що почуємо про це з іншого боку світу.
Розмовляв Іван Юсип’юк, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...