Новини для українців всього свту

Sunday, Jul. 21, 2019

Джеффрі Паєтт: «Європа та США наполегливо працюватимуть, щоби дати відсіч негативним сценаріям»

Автор:

|

Жовтень 10, 2013

|

Рубрика:

Джеффрі Паєтт: «Європа та США наполегливо працюватимуть, щоби дати відсіч негативним сценаріям»

У серпні до Києва прибув новий американський посол Джеффрі Паєтт, якому доля наказала пережити в Україні президентську кампанію 2015 року. На засіданні сенатського комітету перед затвердженням до Києва п. Паєтт пообіцяв домагатися «вільних і справедливих виборів» на рівні планки 2010 року. Наразі дипломат намагається освоїтися в Україні та сподобатися оточуючим: на заходи за участю діаспори він одягає жовто-блакитну краватку, а в Києві вивчає українську мову. Усі його заяви випромінюють позитив.

Україна виглядає як демократія в розвитку
— Пане посол, в Україні ви вже понад місяць. Перші враження — найправдивіші. Чим вам устигла запам’ятатися Україна?
— Згадаю про кілька речей. Перше — мене вражає складна історія, яку мала Україна. І з цього складного шляху вона вийшла з такою багатою, яскравою культурою й таким сильним відчуттям національної ідентичності!
По-друге, це – фантастичні ресурси. Я вже чимало поїздив — на Північ до Чорнобильської станції, двічі до Криму, один раз на Львівщину, один — на Тернопільщину, незабаром поїду до Запоріжжя. Я їду західною Україною й бачу поля кукурудзи, посівну озимини, тобто багаті природні ресурси.
І третє враження — людський капітал. Мене вражає якість спілкування з людьми — і з уряду, і з громадянського суспільства, і з опозиції, і з бізнесових кіл. Це – три перших враження, а є ще четверте. Україна переживає надзвичайно динамічний момент власної історії. Перед тим, як приїхати сюди, я дізнався, наскільки багато викликів має ситуація в Україні. Але в моїх враженнях переважає те, які величезні можливості стоять перед Україною.
— Зазвичай ми чуємо багато критичних відгуків про становище демократії в Україні. Але ви жодним словом не згадали про це у вступному слові. Чому?
— Не хочу, щоби ви вважали, що моє бачення ситуації — наївне, і що я недооцінюю виклики. Але я надзвичайно оптимістично дивлюся на довготермінові перспективи української демократії. На конференції в Ялті ми спостерігали за спілкуванням президента Януковича й опозиції. І тут можна було побачити свідчення того, що за всіх викликів фундаментально це — суспільство з культурою демократії. І будь-які спроби будь-якої партії якось обмежити цей демократичний простір наштовхнуться на дуже запеклий спротив як усередині країни, так і зовні.
Ще один приклад я побачив протягом свого візиту до Львова, де зустрічався з депутатами обласної ради, щоб обговорити перспективи видобутку сланцевого газу. І мене вразило те, що голова обласної ради запросив на зустріч депутатів усіх фракцій — не лише «Свободи», яку він представляє, а й «Батьківщини», УДАР, Партії промисловців і підприємців тощо. Таким чином, усі мали змогу висловити свою позицію. Усе записувалося на телекамери, усе було абсолютно прозоро та відкрито – демократія в дії.
— Якби ви потрапили на такі збори в Донецькій області, опозиції би там не було…
— Звісно, виклики є, із цим не можна не погодитися. Були серйозні проблеми під час парламентських виборів 2012 року. Тиск на свободу преси викликає занепокоєння. Вибіркове правосуддя — серйозне питання. Але це — не причина опускати руки. Й одна з причин, чому я так наполегливо роблю наголос на підтримці Угоди про асоціацію з ЄС — якраз тому, що Угода про асоціацію та реформи, які з нею пов’язуються, із часом повинні покращити якість української демократії.
Я чимало попрацював в недемократичних країнах. Україна на них не схожа. Україна виглядає як демократія в розвитку, і США зроблять усе, що в їхніх силах, аби допомогти їй. Включно, звісно, із продовженням надання нашої підтримки інституціям громадянського суспільства.

«Ми солідаризуємося з позицією європейських колег»
— Чи не помічали ви, що в Україні існує не демократія, а імітація демократії?
— Демократія — це, мабуть, не те, що слід описувати тільки в чорно-білій термінології. Знову повернуся до того, що я бачив на конференції в Ялті. Там відчувався попит із боку українського суспільства на демократичні практики. Верховна Рада має опозицію, яка стала активнішою, наполегливішою у відстоюванні своїх поглядів
У більшості країн, із якими я працював, де є демократії, що розвиваються, зміцнення демократії починається з низів. Ось чому я з таким зацікавленням поставився й описав вам ситуацію у Львові. Стрілка української демократії, звісно, – не на 100 %, але вона й не на нулі.
— Краще, ніж у Гондурасі, де ви працювали?
— Я не був у Гондурасі вже 25 років. Останнє моє закордонне призначення було в Австрії. А на своїй останній посаді у Вашинґтоні я чимало поїздив Центральною Азією. І більшість мого досвіду мені в Україні набагато більше нагадує Відень, ніж те, що я бачив у будь-якій зі столиць Центральної Азії.
— Дозвольте запитання від наших читачів: «Коли ви повернете Мельника в Україну»?
— Тут я, на жаль, мушу вас розчарувати, бо йдеться про питання, які стосуються судових і правових процесів у Сполучених Штатах. Ми — країна, що керується законами, я складав присягу, що буду суворо їх дотримуватися. Тому через чинні в нас закони про захист приватності не можу сказати нічого про статус людини, яка приїхала й перебуває в США. Але також зазначу, що в нас є чудова співпраця в правоохоронній галузі з урядом України. І я впевнений, що ця співпраця дозволить нам порозумітися.
— Антон Кондратов питає: «Приклад Грузії показав, на які вчинки здатна Москва. Чи захочуть США допомогти Україні, якщо Москва зробить спробу силою провчити непокірну Україну»?
— Я не відповідаю на гіпотетичні питання, які описують уявні ситуації. Та гадаю, що буде великою помилкою розглядати Україну та Грузію в одній категорії. Але зауважу, що в питанні нещодавнього тиску Росії на Україну, пов’язаного з наближенням дати підписання Угоди про асоціацію, ми солідаризуємося з позицією наших європейських колег, які заявили, що є просто неприйнятними спроби Росії отримати блокуючий голос у тому питанні, із якого широкі верстви українського суспільства ухвалили для себе рішення. Рішення рухатися до тісніших інституційних зв’язків із Європою.

Щоб отримати кращу картину того, що відбувається
— У Ялті представник Росії Глазьєв попереджав про можливий дефолт України. Чи готові США надати їй підтримку ресурсами Міжнародного валютного фонду (МВФ), де вони мають великий вплив? Чи можуть Штати це зробити без політичних вимог, як-от звільнення Юлії Тимошенко?
— Тут є два запитання, на які я відповім окремо. У політичному аспекті США дуже сподіваються на те, що Європа й Україна дійдуть згоди з приводу Угоди про асоціацію. А в найскладнішому політичному питанні головним каналом є місія Кокса-Кваснєвського.
Питання МВФ — це окреме технічне питання. Я вже казав, що політичного чорного ходу тут немає. Але якщо щось подібне до того, що п. Глазьєв описував у Ялті, почне відбуватися в грудні, після підписання Угоди про асоціацію, то, упевнений, Європа та США наполегливо працюватимуть, аби дати цьому відсіч.
— Читач Володимир Кавінський запитує: «Із чим пов’язана масова відмова у видачі віз учасникам програми Work & Travel USA навесні ц. р.? Чому консульство не повідомляє про причини відмови»?
— Можливо, нашим спеціалістам, які займаються цим питанням, варто взагалі окремо провести брифінг для вас із приводу програми Work & Travel USA… Я – дуже палкий прибічник цієї та подібних програм, особливо тому, що вони допомагають будувати безпосередні взаємини між конкретними людьми. На жаль, були випадки, коли студенти їхали в США за тими можливостями, які відкриває програма Work & Travel, але там їх використовували в недобрий спосіб.
Державний департамент дотримується лінії, що ця програма повинна працювати саме на зміцнення зв’язків між людьми. Правду кажучи, я зараз від вас уперше почув, що є проблема з прозорістю адміністрування якихось аспектів цієї програми. Тому, можливо, підберу експертів зі свого персоналу, щоби вони обговорили з вами, які саме аспекти програми викликають запитання.
— Яким медіа в Україні ви надаєте перевагу?
— Звісно, я читаю «Українську правду». Цікавлюся тим, як зараз міняються канали комунікації. 30 останніх років щодня в паперовій версії я читав New York Times чи International Herald Tribune. А мій син уже ніколи не відкриває паперових газет. Він отримує новини з веб-сайтів, «Фейсбуку» і «Твіттера». І ви, мабуть, помітили, як ми намагаємося експериментувати із цими новими каналами, щоби використати їхні можливості — як для того, щоби пояснити позицію США, так і для того, щоби почути думки.
— Чи ви особисто ведете «Твіттер»?
— Так, я займаюся «Твіттером» сам. Але мені допомагають із моїми твітами, бо моя українська ще не настільки гарна, щоби робити це самостійно. Я щодня переглядаю свій «Твіттер». Стежу за цим ще й для того, аби побачити, що кажуть інші люди, як сприймають ті речі, які ми вивішуємо, і щоб, загалом, отримати кращу картину того, що відбувається. І я все-таки продовжую читати свою паперову копію International Herald Tribune.
Розмовляла «Українська правда»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...