Новини для українців всього свту

Tuesday, Nov. 19, 2019

Дмитро Ярошенко: «Скандал із Медведчуком ледве не поклав стрічку «на полицю»

Автор:

|

Жовтень 02, 2019

|

Рубрика:

Дмитро Ярошенко: «Скандал із Медведчуком ледве не поклав стрічку «на полицю»
Дмитро Ярошенко

На театральній сцені він — Макбет, Лір і навіть Будда. У кіно — міліціонер у зоні відчуження, снайпер-атовець з посттравматичним синдромом і поет Василь Стус. Тільки цього літа Дмитро Ярошенко відмовився від десятка сценаріїв, бо сам обирає для себе ролі.
— У прокат виходить фільм «Заборонений». В ньому ви виконуєте головну роль — Василя Стуса…
— Тепер мене так і позиціонують: виконавець ролі Василя Стуса. Пишаюсь цим, але, сподіваюся, що не залишуся «актором однієї ролі».
— Вражена вашою схожістю з героєм. Микола Жулинський спершу подумав навіть, що це документальна стрічка…
— Мені зателефонувала кастинг-директорка Олена Артемова. Запросила на проби. Я попросив сценарій, прочитав і сказав: о’кей. На пробах були три чи чотири сцени, досить серйозні. Сиділа чи не вся група, костюмери, гримери. Їм було важливо знайти людину, не лише схожу на героя, а й таку, котра могла б відтворити його характер, внутрішню силу, але не на показ, без пафосу. Мене відпустили і сказали: ти схожий. Минув місяць чи півтора. Я вже було почав думати, що нічого з цього не вийде. Бо зазвичай хоча б попереджають: «можливо, ти один із претендентів» або «давай готуйся, якщо маєш якісь плани». А в мене й справді були плани — репетиції вистави в Парижі. І раптом телефонують: ми тебе беремо, приходь на останні проби, зйомки за тиждень.
— Зраділи?
— Атож! А з іншого боку був майже у розпачі, нервував, бо треба було дуже швидко готуватися, хотілося хоч трохи більше часу. Читав якісь спогади, вірші Стуса, все, що міг. Бо коли читаєш сценарій, виникає багато запитань. І так гра акторів іде ніби між рядками, тож треба було підтягувати свої знання.
— Тобто мали достатньо простору для імпровізації?
— Якраз ні. Мені навіть сказали після перегляду в Держкіно: на жаль в цьому фільмі тобі не вдалося пограти, майже все треба було випалювати просто за сценарієм. Я дивився його фотографії, намагався відтворити його міміку, вираз обличчя і тримати цю тему.
— Дмитро Стус казав, що його батько був дуже хворий і насправді це було вбивство, розтягнене в часі, що Горбачову мали дати премію миру і не треба було, аби Стус загинув. А у фільмі його вбивають?
— Аякже.
— Багато персонажів у фільмі?
— Авжеж, але десь половина фільму — це період молодості самого Василя, знайомство з дружиною, початок репресій. Потім суд, сцена суду, яку вирізали та вимагали повернути. Вона достатньо коротка, зроблена за стенограмою реального суду. Потім друга частина — Стус у тюрмі, історія з намаганням передати свою збірку перекладів «Птах душі» — це близько 300 віршів найвідоміших зарубіжних поетів — на волю, як її відбирають. Як приїжджає аґентка КДБ і намагається його загітувати — бо вже йде перебудова — працювати на нову систему. Але стара система, якій 70 років, не дала його витягнути з цієї тюрми. Наглядачі влаштували виставу і Стуса прибрали.
— А яким він вийшов у фільмі: мучеником чи героєм?
— Це глядач скаже. Для мене це дуже трагічна історія. І те, як її пережив, свідчить, наскільки сильною особистістю він був.
— Прем’єру фільму перенесли. Це пов’язано зі скандалом, який вчинив Медведчук, вимагаючи прибрати сцену суду?
— Ту сцену вирізали, потім поновили. З’являється холодний адвокат-захисник, котрий просто відповідає на запитання. Стус відмовляється від захисника і просить іншого. Прокурори відмовляються його вислухати. Стає зрозуміло, що його просто садять. І коли всі починають виходити зі зали суду, Стус каже, що завжди стоятиме на боці добра. Цей фільм художній, більше біографічний. А якщо робити історію протистояння Стус-Медведчук, це вже має бути зовсім інше, документальне кіно.
— Запитаю про ще одну життєву історію — спілкування з Горською. Потім вона загинула…
— Її вбили. І прямо над її могилою Стус звинуватив у цьому КДБ. Ми намагалися зробити справді правдиву річ. І нас не дуже цікавила слава, якийсь конфлікт чи скандал навколо фільму, зокрема, й пов’язаний із тим же Медведчуком. Тому там просто максимально прибрали все, що могло заважати сюжету. І дуже сподіваюся, що фільм сподобається людям.
— У вас уже почався великий промотур «Забороненого»…
— Так, ми командою вже відвідали Луцьк, Львів, Івано-Франківськ, Чернівці, Хмельницький і Вінницю. Досить напружена поїздка: одне місто — один день.
— Яка реакція?
— Майже всюди — повні зали. Й усюди однакова реакція — на титрах люди вставали, сльози на очах, зала аплодувала. Нам було просто необхідно на власні очі побачити реакцію глядачів, зокрема, й із огляду на всі ці скандали навколо стрічки і різні коментарі, бо все ж таки постать Стуса дуже важлива для України. Також для нас принципово було не тільки ширше розкрити його як героя, поета, особистість у самій стрічці, а й донести більше правдивої інформації про нього через щоденні радіо- і телеефіри, пресконференції й обговорення, що відбувалися після переглядів.
— Роксі Топорович розповідала, що планує і далі працювати разом із вами та вашою партнеркою по «Юлії» Поліною Снісаренко…
— Ми листуємося з Роксі у мережі. Вона каже, що Julia Blue і зараз їздить по фестивалях Америкою. Я був на її презентації на фестивалі в Німеччині і бачив, що в Європі, глядач таке артхаусне кіно сприймає дуже добре. Власне, як і в США, де фільм отримав справді багато нагород.
— Роксі сказала, що хоче зняти в Україні щось містичне і вона це з вами навіть обговорювала. Чи не за Гоголем часом?
— Не знаю. Ми говорили на цю тему кілька годин, багато разом жартували, коли зустрічалися між якимись показами. І вона сказала, що планує якусь історію в стилі «Чужого» Рідлі Скотта або якихось історій про Дракулу. Наразі вона відпрацювала п’ять місяців над новим проєктом Спілберґа. Десь на річницю Майдану, планує випустити Julia Blue в Україні. А потім почне працювати над новим сценарієм.
— А в кого з режисерів, крім Роксі, ви хотіли би зніматися?
— Те, що ми працюємо разом із Роксі, — дуже круто. Крім неї, можливо, Ларс фон Трієр, Тарантіно чи Ґай Річі.
— Маєте аґента?
— Маю в Парижі маю. Американці теж сказали, що будуть зі мною працювати. Але вони не можуть працювати в Україні. А в Україні всі аґенти зацікавлені в тому, щоб актор був зайнятий дуже багато, тобто в українських серіалах, а я цього не хочу.
Розмовляла Валентина Пащенко, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...