Новини для українців всього свту

Sunday, Oct. 25, 2020

Дмитро Шоломко: «У світі знають про Україну як про ринок експорту труб, прокату й сталі, а це — один із найбільших експортерів технологій»

Автор:

|

Грудень 04, 2013

|

Рубрика:

Дмитро Шоломко: «У світі знають про Україну як про ринок експорту труб, прокату й сталі, а це — один із найбільших експортерів технологій»

Директор представництва компанії Google в Україні Дмитро Шоломко — дуже весела та самокритична людина. Але чому цього веселого хлопця в джинсах не було на Раді інвесторів при президенті, адже його компанія – «немаленький інвестор», за українськими мірками, та й сам він довів, що знає, як переконувати великого інвестора працювати в Україні?

Інтернет-ринки України та Росії різняться кардинально
— Що стало для вас сюрпризом у результатах вашого дослідження впливу Інтернету на розвиток економіки України?
— Відмінності в ефективності між компаніями, які використовують Інтернет і які — ні. Це ніби велике провалля. Наприклад, компанії з Інтернетом збільшують кількість місць, а ті, що без нього, — зменшують. У компаніях із Інтернетом — прибутки зростають, у компаніях без — ні. І такі речі — дуже велика прірва.
— А ви очікували, що буде менша?
— Так. З’ясувалося, що Інтернет в Україні працює ефективніше, ніж я сподівався. Я бачив подібні дослідження в інших країнах — там такої прірви немає.
— Чи означатиме відмова Росії підтримувати іноземні представництва ІТ-компаній на своїй території те, що вони переорієнтовуватимуться на Україну?
— Україна — не Росія. У нас сприйняття технологій і використання сервісів дуже різняться. Те, як користуються Інтернетом росіяни та як користуються Інтернетом українці — дві величезні різниці.
— Ми вводимо різні запити в пошуковику Googl?
— Так. Ви можете самі в тому переконатися, ознайомившись із результатами нашого щорічного звіту Zeitgeist. Тому просто взяти та перемкнутися з Росії на Україну — неможливо.
— Які зауваження є у вашої компанії до підтримки/регулювання сфери ІТ в Україні?
— Вони щось роблять. Держава намагається щось робити. Ми вважаємо, що це – гарні кроки, які повинні робитися. Відповідаючи на подібні запитання, я завжди наводжу приклад Білорусі. Така дивна країна, у якій ІТ-продукт став приносити майже 10 % валового внутрішнього продукту (ВВП). У них є така річ, як Парк високих технологій.
— Але, разом з тим, у них – цензура в Інтернеті…
— Це — різні речі. Ми зараз не говоримо про Інтернет як систему використання, ми говоримо про Інтернет як бізнес. І саме Білорусь побудувала таку експортну модель, що робить її другою після Ізраїлю інноваційною країною в Східній Європі та на Близькому Сході.
— Чи ви – прихильник того, що в Україні потрібно створювати аналог до Силіконової долини?
— Формати можуть бути різними. Головне, аби було бажання щось робити.
— Але хіба в сучасних умовах розвитку Інтернету обов’язково бути географічно в одному місці?
— Я про це й кажу. Знову ж таки, є Парк високих технологій, але не всі компанії, зареєстровані там, там і сидять. Силіконова долина в Каліфорнії більше виконує функцію символу. Але ж і Нью-Йорк — не менш гарне місце для того, щоби розробляти технологічний бізнес.

Google+, Google Glass і Google Labs
— У Google серйозно взлився за «прокачку» в Україні соцмережі Google+. Коли її запустили, мали рекордний приріст юзерів, та сервіс так і не став конкурентом Facebook…
— Google+ не є такою соціальною мережею, як Facebook. Це, в першу чергу, – соціальна надбудова над усіма іншими ресурсами Google. Її створили не для того, щоби відбивати аудиторію у Facebook, а щоб надати соціальності всім функціям ресурсів Google. Найкраще це спрацювало з YouТubе. Він сам по собі вже є невеличкою соціальною мережею, що пов’язана з відео.
— Яка перспектива появи в українських крамницях Google Glass? На форумах пишуть, що «окуляри Google із вмонтованою камерою класифікуються Службою безпеки України (СБУ) як недозволене у вільному обігу шпигунське обладнання»…
— А ви почитайте заяву СБУ щодо цього. Не знаю, хто поширив такі плітки.
— Отже, це – плітки?
— Так. Певне видання поставило СБУ запитання щодо нашого продукту, і там відповіли, що нічого не можуть сказати. Але в першу чергу тому, що ніхто до них не звертався із цього приводу й не проводив експертних досліджень. Ми цього справді не робили. Адже Google Glass — експериментальний продукт, у якого ще немає плану поширення за межі США.
— Google закрив уже такі проекти, як Wave і Buzz. Навіщо закривати проекти, які є реально корисні для юзерів?
— Wave і Buzz були недостатньо ефективними. Було багато претензій всередині компанії. Я, правду кажучи, не знаю, які категорії є пріоритетними для наших керівників, коли вони ухвалюють подібні рішення.
— А чи буває так, що ви ініціюєте закриття якогось сервісу в Україні?
— Ніколи. Нам подобається все. Ми, навпаки, намагаємося робити так, щоби дедалі більше сервісів було доступно для українських користувачів. Ви ж помітили, що за останні роки кількість продуктів Google, локалізованих в Україні, помітно зросла. Я, коли сім років тому почав працювати в Google, мав на меті зробити так, аби всі базові продукти були доступними для українців. Ми цього досягли. Зараз моя мета — щоб абсолютно доступними для українців були всі новинки.
— А чи ринок Android зможе повноцінно конкурувати з Apple? Google робить безплатний Android, але люди все одно купують платний «яблуко-пристрій». Чому?
— Ви помиляєтесь. Усе якраз навпаки. В Україні зареєстровано вшестеро менше продуктів Apple, ніж тих, що працюють на Android. Ми робили дослідження щодо кількості телефонів і операційних систем. Android перемагає з великим відривом.
— А як щодо тенденцій у світі?
— Такі ж. У світі продуктів Apple — близько 15 %, а Android — 40 %. Річ у тім, що тут немає грошової конкуренції. Тут є конкуренція сприйняття. Apple — це преміум, це контент, закритий від інших. В Android — інші завдання. Він відкритий для всіх і доступний для всіх.
— Разом із тим, компанії, що розповсюджують на ринках платні сервіси, не дуже лояльно коментують стратегію Google. Наприклад, Microsoft…
— Просто в «Майкрософт» політика роботи спрямована трохи на протидію Google. Це — нормальна ситуація. Ми цим не переймаємося. Вони щось роблять, і ми щось робимо.
— Вони кажуть, що ви розбещуєте ринок…
— Зрозуміло. Адже ми робимо безліч речей безкоштовними, за які вони хотіли б отримувати гроші (сміється).

Україну більше не сприймають як державу малого бізнес-потенціалу
— Ви якось казали, що, коли прийшли працювати в Україну, вам було важко переконати своїх партнерів у тому, що це — не країна високих бізнес-ризиків, як вони сприймали нас…
— Не зовсім бізнес-ризиків. Тоді йшлося про великий бізнес-потенціал. Є рейтинґи, у яких порівнюють ринки різних країн за різними показниками. За офіційними даними, Україна — далеко не перша країна в цьому реґіоні за показником потенціалу зростання бізнесу. Коли я починав тут працювати, з огляду на показники ВВП на душу населення, розвитку технологій тощо, тут було не найкраще місце для іноземного бізнесу. Я мав показати компанії, де цей потенціал і як його можна реалізувати. І мені вдалося.
— Вас не було на останньому засіданні Ради інвесторів при президенті України. Чому?
— Коли створювали цю раду, до її складу обрали компанії з іноземними інвестиціями, які сплачували найбільше податків. А Google в Україні на той час фактично не було. Тому ми просто через цей фільтр не пройшли. Якщо робитимуть його оновлення, може, і потрапимо туди. У будь-якому разі, у нас є власна стратегія, і ми намагаємося взаємодіяти з державою.
— Про перспективу появи глобальних українських «дудлів». Чи проробляється зараз це питання? Які українські теми є благодатними в цьому контексті, на вашу думку?
— Розумієте, маленькі глобальні «дудли» були завжди. І коли ми робимо «дудл» на честь Миколи Гоголя, то робимо його не лише на Україну, а й на всі країни, у яких могли читати Гоголя. Або коли ми робили Корольова.
Скажімо так: для глобального проекту, для великих ринків потрібна якась велика тема. Наразі ми шукаємо речі, які можуть бути значно глобальнішими. В Україні немає теми, що могла би вразити американського користувача. Якщо маєте таку тему — кажіть нам, ми будемо її просувати. Достеменно знаю, що українські «дудли» сприймаються дуже позитивно. Ті ж наші козаки викликали шквал позитивних коментарів від юзерів з усього світу.
— Про офіси й умови праці, особливо соціальну складову, у Google в Україні ходять легенди. Скільки українців працює в компанії?
— Дуже багато. Вони працюють по всьому світу. І дуже багато українських інженерів є в багатьох інженерних центрах. Українці «неінженерного походження» багато працюють над Україною. Коли я починав, нас було троє. Зараз зібралося вже понад сотню людей, котрі працюють на український ринок постійно. Проекти в Україні бувають такими, що потребують роботи інших департаментів, де є не тільки українці. Коли ми починали, у нас запускали вісім офісів, і там були не тільки українці, а й поляки, швейцарці, індуси. При влаштуванні людей на роботу в нас не прийнято запитувати, якої ти національності чи віросповідання. Якщо ця людина нам підходить, ми зробимо все, щоби вона в нас працювала.
— Які перспективи відкриття в Україні такого офісу, як, скажімо, офіс Google у Нью-Йорку?
— Працюємо над цим. Це така річ, якої я хочу досягти й зробити в цій країні.
— Теж буде басейн?..
— Ні. Щоби був басейн, потрібно, аби в офісі працювало кілька сотень людей. У нас офіс — реґіональний. А реґіональні офіси завжди є скромнішими, аніж центральні. Наприклад, у Цюриху працює більш ніж тисячу людей. Звісно, там потрібні тренажерні зали та басейни. У нас буде гарний офіс, але без басейну.
— Чи користуються представники реґіональних офісів тими ж соціальними пакетами, що й інші?
— Так. Тільки інколи доводиться в певних місцях підлаштовувати ці соціальні пакети під місцеве законодавство. Наприклад, працівники українського офісу не можуть бути акціонерами Google. Ми не маємо акцій компанії, тому що, згідно з українськими законами, для цього потрібна ліцензія Національного банку України. Для наших працівників компанія вигадала іншу компенсацію.
Розмовляла Алла Дубровик, «День»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply