Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, May. 20, 2019

Борислав Береза: «Депутатам платять, щоби вони вийшли із залу при голосуванні за «непотрібний» закон»

Автор:

|

Березень 05, 2015

|

Рубрика:

Борислав Береза: «Депутатам платять, щоби вони вийшли із залу при голосуванні за «непотрібний» закон»

Борислав Береза

Ця Верховна Рада України (ВРУ) помітно відрізняється за своїм складом від усіх попередніх. Протестний Майдан привів туди абсолютно нових людей, ще рік тому не відомих широкій публіці. Серед них — і позафракційний Борислав Береза.

«Хтось купував свого виборця гречкою, а я — наводив лад»
— Пане Бориславе, ви заявляли, що з початком депутатської діяльності будете представляти самого себе, а не «Правий сектор»…
— Я прийшов у ВРУ як представник виборців України. Коли брав участь у виборах, то ніде не використовував бренду «Правий сектор». Навіть хлопців, котрих залучив для наведення ладу в районі, маркував окремим шевроном із написом «Береза», щоби мені ніхто не міг сказати, ніби використовую чийсь бренд. І коли в мене запитували, чесно відповідав, що я — не член «Правого сектору», а його спікер.
— Чим можете пояснити феномен «Правого сектору»?
— Я не можу коментувати ситуацію щодо «Правого сектору», позаяк не є його офіційною особою.
— І все ж розкажіть, як ви взаємно додавали одне одному дивідендів…
— «Правий сектор» використав мої знання й уміння, а я отримав певний бонус упізнаваності. Але, наприклад, на Троєщині телевізійна упізнаваність не працювала.
— Там люди не дивляться телевізора?
— Дивляться, але там були більш упізнавані люди. Коли я почав працювати зі своїм виборчим округом, моя впізнаваність була на рівні 8 %, а людей, готових за мене проголосувати, було менш ніж 2 %. Цей факт також був відомий моїм конкурентам, тому вони були спокійними. Після того, як я почав працювати в своєму районі, статистика абсолютно змінилася, і вже через три тижні я на 5 % випередив колишнього абсолютного лідера.
— Чим це пояснюєте?
— Хтось купував свого виборця гречкою, хтось — грошима, хтось — дитячими майданчиками, хтось — асфальтом. А я — наводив порядок, повертав людей до нормального життя: закривав казино, де люди просаджували свої зарплати, ще не донісши їх додому, виносили з дому речі, щоби продати і знову грати.
— Казино у нас заборонені законом…
— Офіційно гральний бізнес — заборонений, але казино на Троєщині працювали, вся міліція про це знала та годувалася від цього. Гральна залежність — велике зло. Ось я і почав із викорінення цього зла. Потім зайнявся «наливайками», незаконними забудовами. Намагався робити район таким, яким він має бути.
Перше, з чим я зіштовхнувся, — це те, що мені почали пропонувати гроші, щоби я заспокоївся. Мабуть, тому що я не взяв і не зупинився, люди в мене повірили. Коли виборча кампанія закінчилася, я продовжив займатися тим самим. Ба більше, ми розширили поле діяльності і зараз уже вирішуємо й питання соціального захисту населення та комунальні проблеми.

Чиновники найбільше бояться відкритої інформації
— Чи працюєте над тим, щоби розвинути самоврядування у «підшефному» районі?
— Ми залучаємо місцевих активістів, надаємо їм підтримку. Також примушуємо до виконання їхніх обов’язків державних чиновників і представників силових структур, котрі не завжди поспішають це робити. Тепер у них почав з’являтися ентузіазм.
— Які важелі треба задіяти, щоб чиновники взялися до справи з ентузіазмом?
— Є таке прислів’я: вода й камінь точить. Тут — те саме. Чиновники у нас живуть у вигаданому світі. А люди — в реальному. І ці світи не перетинаються. Я ж зумів їх поєднати. Чого чиновники бояться найбільше? Відкритої інформації. А у мене є можливість донести цю інформацію до мас-медіа.
— А як формували особистий імідж? Хто вас фінансував?
— Фінансовий ресурс був фактично нульовий. А таємниця полягає в тому, що більшість політиків не може одне одному нічого сказати, тому що за кожним із них є якісь грішки й про ці грішки вони знають. У моєму минулому нічого подібного не було.
— Як складаються ваші стосунки з Дмитром Ярошем, відколи ви перестали бути спікером «Правого сектору»?
— Ми не розлучилися, у нас — чудові стосунки.
— А чи повинен народний депутат, щойно ввійшовши до парламенту, залишати свій пост і вирушати на передову?
— Це питання треба задати особисто Дмитру, він краще зможе на нього відповісти. Я, наприклад, взагалі не хотів іти в депутати. Рішення було спонтанним і прийняте було буквально перед самим початком виборчої кампанії.
— А що спонукало до такого рішення?
— Поглянув на список людей, котрі йшли по моєму округу, і зрозумів, що вони знову нічого не змінять: усе ті ж обличч, ті самі слова.

Людина, котру можна купити за гроші, рано чи пізно продасться
— У Верховній Раді ви працюєте в Комітеті щодо запобігання та протидії корупції. Що, на вашу думку, треба робити насамперед?
— Перше — не допустити, щоби закони, які мають корупційну складову, пройшли наш Комітет. Друге — запустити нарешті Антикорупційне бюро і не допустити, щоби воно залишилося під контролем якоїсь із гілок влади. І третє завдання — моніторинг роботи Генеральної прокуратури (ГПУ).
— Як плануєте зробити незалежним Антикорупційне бюро?
— Спочатку воно таким і було. Це вже потім його зробили підконтрольним Раді національної безпеки й оборони. Ми будемо це оскаржувати.
— Чи можете докладніше розповісти про моніторинг ГПУ?
— Найсерйозніше запитання до ГПУ: чому досі не розслідуються злочини на Майдані? Коли з’ясовується, що ГПУ відверто саботує справи про злочини на Майдані, виникає низка питань, в т. ч. про те, чи правомірне перебування керівника цього відомства на посаді.
— Раніше в парламенті була поширена практика купівлі голосів за «потрібний» закон. Чи вам пропонували гроші, щоби ви «правильно» голосували?
— Депутати знають, що Березі краще не пропонувати, тому що у нього вистачить розуму озвучити на публіці, хто пропонував, за що і скільки. Це — абсолютно правильне припущення. Але зараз не так платять за голоси, як за те, щоби голосування не відбулося, щоб депутати вийшли зі зали на час розгляду «непотрібного» закону.
— А скільки це коштує і хто пропонує?
— Мені не кажуть. Така інформація ходить в кулуарах, але предметно, хто кому скільки заплатив, ніхто не каже. Тут існує кругова порука.
— Не боїтеся, що позбавляєте себе можливості отримати пропозицію, «від якої неможливо відмовитися»?
— Буду задоволений, якщо не запропонують. Це означатиме, що я відрізняюся від тієї більшості, яка не відмовляється. Людина, котру можна купити за гроші, рано чи пізно продасться наступному «покупцеві». Вона — ненадійна. Тільки людина, в якої є ідеали, може прагнути до якихось звершень.

Україна зараз нагадує будинок, що палає з усіх боків
— Скільки законопроектів ви вже зареєстрували?
— У нас немає законопроектної сверблячки, коли люди в істериці подають щодня по законопроекту, що складається з одного рядка, одного абзацу і який, до того ж, часто нікому не потрібен. Ми подали три законопроекти — про статус добровольця, про посади голови Комітету з питань регламенту та організації роботи Верховної Ради, про зміни до статті 124 Конституції України щодо визнання Римського статуту. Але це — великі законопроекти, якісно опрацьовані. Зараз готуємо ще три.
— Ваша думка з приводу припинення вогню на фронті…
— У нас діє тимчасове припинення вогню, однак терористи його не дотримуються.
— Якщо з боку супротивника стрілянина не припиняється, то треба, напевно, скасувати «мінські угоди»?
— Запровадити воєнний стан? Це — не найкращий вихід. Воєнний стан обстоюють найчастіше ті, хто насправді не уявляє собі, що це таке.
— Події на сході називають «гібридною війною». То, можливо, варто виписати і положення про «гібридний» воєнний стан?
— Може, і варто. Але Україна зараз нагадує будинок, який палає із усіх боків, а у нас є тільки одне відро води, щоби погасити полум’я. Військовий конфлікт на сході країни — головна проблема, на якій ми зараз сфокусовані. Але є ще багато іншого: диверсії в інших реґіонах, повсюдна корупція, некомпетентність і відверте шкідництво чиновників, відсутність реформ у суді, міліції, прокуратурі, медицині й освіті. Непогано те, що у нас з’явилися чиновники-іноземці. Зокрема, покладаю дуже великі надії на Еку Зґуладзе. Коли я з нею розмовляв, то не приховував сумнівів у тому, що їй та її команді вдасться подолати корупцію. Вона відповіла мені: «Моє завдання – не перемогти корупцію, а зіштовхнути цю проблему з мертвої точки. А перемагати її будете ви». Я їй повірив.
— Що потрібно робити, щоби реформи почалися?
— Дорогу осилить той, хто йде. Важливо зробити перший крок. Владу треба очистити від людей, котрі представляють олігархічні клани або мають свої бізнес-інтереси. Замість них мають прийти люди, які хочуть змінити ситуацію, котрі знають, як це зробити. І їм повинні дати можливість це зробити. Якщо хоч якась із цих умов перестає діяти, реалізація реформ буде неможливою. Тільки об’єднаними зусиллями можна досягти позитивних результатів.
Розмовляла Наталія Кондратьєва, «Оглядач»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...