Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Feb. 19, 2018

Борис Вжесневський: «Яка б партія не прийшла до влади в парламенті, мають бути ті, які зможуть активно відстоювати інтереси України»

Автор:

|

Вересень 16, 2015

|

Рубрика:

Борис Вжесневський: «Яка б партія не прийшла до влади в парламенті, мають бути ті, які зможуть активно відстоювати інтереси України»

Борис Вжесневський

Борис Вжесневський зростав в українській патріотичній родині, а його батьки Роман та Ірина були великими меценатами. Змалку він збагнув свою національну окремішність, а в дорослому віці присвятив великий шмат свого життя захистові інтересів своєї історичної Батьківщини. Пропонуємо читачам тижневика «Міст» інтерв’ю з Борисом Вжесневським, кандидатом у депутати до федерального парламенту від Etobicoke Centre.
— В які проекти в Україні ви вклали частку свого серця та власні кошти?
— Якщо йдеться про суми, вкладені в реалізацію різних проектів в Україні, то вони обчислюються мільйонами доларів. Були два види проектів — на потреби українсько-канадської спільноти й коштовніші, що стосуються України.
Про основні проекти в Канаді. Вочевидь, мій найбільший даток було скеровано на добудову Українсько-канадського будинку опіки. Я також профінансував проект Ліґи українців Канади, присвячений Голодомору, а також частково — інформаційний проект про Голодомор у школах провінції Онтаріо.
Перший проект в Україні — «Актив волі-1»: перед референдумом 1991 року — нелегальні друкарні з Європи для видруку мільйон афіш і агітаційних летючок. Це — для запобігання громадянської війни, інспірованої Москвою. Мова йшла про якомога ширше розповсюдження агітаційних матеріалів на сході та півдні України, де потрібно було запобігти антиукраїнським настроям.
Наступними були організований та спонсорований мною в Україні «корпус миру», метою якого було надання допомоги Україні в її розбудові українцями Канади та США; розмаїті освітні проекти, зокрема фінасування комп’ютерної системи в Києво-Могилянській академії, відкриття видавництва «Смолоскип» у Києві тощо. Через Товариство прихильників Руху було проплачено мною й укомплектовано україномовну й англомовну (вперше в Україні) бібліотеки в Луганську, здійснено низку гуманітарних проектів.
Окрема сторінка — спонсорування 500 канадських спостерігачів на третій тур президентських виборів-2004. І ще — прибуття до Канади 2010-го голови кримськотатарського «Меджлісу» Мустафи Джемілєва, щоб привернути увагу канадських посадовців і парламентаріїв до загрози вторгнення Росії в Крим. Завдяки моєму наступному спонсоруванню в Тортонтському університеті були видруковано першу англомовну (і здійснено переклад українською й російською мовами) книгу про Крим.
Один із останніх проектів було реалізовано за співучасті торонтського мецената Джеймса Темертея: відкриття в Українському католицькому університеті кафедри історичних стосунків між українцями й євреями задля запобігання різним маніпуляціям.
Що ж стосується військових, котрі стримують російську аґресію на південному сході України, то нещодавно було видруковано та розіслано великий наклад тактичних посібників із метою кращого ведення бойових дій. Крім того, згідно з проектом «Актив волі-2» було видруковано українською мовою й розповсюджено в Україні швейцарський «Партизанський посібник». Ідеться про те, як чинити тотальний опір окупантам на випадок їхнього просування вглиб країни.
— Що привабило вас у програмних засадах Ліберальної партії Канади?
— Гадаю, варто говорити про те, що мене відштовхнуло від інших партій. Мої батьки вкрай негативно ставилися до тоталітарних режимів — сталінізму чи нацизму. Внаслідок цього в мене виникла алергія до крайніх правих чи лівих партій. Мені подобаються центристські партії, які провадять державну політику на покращення життя громадян, забезпечення соціальної справедливості тощо. На загал я схвалюю програмні засади Ліберальної партії Канади предовсім щодо охорони здоров’я, освіти, опіки над літніми особами, інфраструктури, публічного транспорту тощо.
— Які реформи провели б ліберали у випадку їхньої перемоги на виборах?
— Канада — одна з найкращих країн світу, але нам ще далеко до високого рівня життя. Наприклад, у Канаді є чимало школярів, батьки котрих не можуть забезпечити їм повноцінного харчування. Як може бути, що така багата країна не може давати школярям безплатні сніданки? Як може бути, щоб життєвий рівень корінного населення Канади — індіанців — прирівнювався до країн третього світу?
Існує проблема зі застарілою інфрастуктурою. Нещодавно ліберали заявили, що вони вкладатимуть $125 млрд. в інфрастуктурні проекти: збільшення робочих місць до 50 тис. (під час урядування Ствена Гарпера було скорочено 160 тис. таких місць), реконструкцію підземок, нарощування публічного траспорту, а також допомогу молоді в придбанні доступного житла тощо. Усе це — великі інвестиції в економіку країни.
Ліберали планують також реформу податків: збільшити їх багатим із 29 % до 33 %, а середньому класові, працюючим родинам — зменшити на 7 %. Бо за десятиріччя заробіток середнього класу не зріс. Своєю чергою зменшення податків для середнього класу зумовить приплив коштів в економіку країни. Крім того, сприятиме зростанню приросту населення, адже смертність у Канаді перевищує народжуваність. Звідси потрібно докорінно змінити практику надання щомісячної урядової допомоги на дітей, позбавивши цього багатих батьків, натомість підвищитии родинам із середнім доходом. Досі Канада була країною можливостей, час повернути це людям.
— Як вам удалося під час президентських виборів-2004 в Україні добитися проведення у федеральному парламенті двох слухань щодо ситуації в Україні?
— Це був прецедент: уперше в канадському парламенті (досі такого не було в жодній країні Заходу) обговорювали проблеми України. Мені спершу довелося переконати спікера парламенту щодо небезпечної ситуації в Україні, щоб на надзвичайних дебатах перед парламентом прокоментувати цю загрозу. Попередньо я також зустрівся з прем’єр-міністром Полом Мартіном, аргументуючи потребу підтримки України. І глава уряду з парламентської трибуни безапеляційно заявив Путіну: «Руки геть від України!». Крім того, згідно з моїм внеском за підтримки всіх послів уперше в Канаді (!) було прийнято санкції проти президента Кучми, членів його родини та кандидата у президенти Януковича.
Наступний прецедент — раніше не практикована кількість спостерігачів: 500 осіб на третьому турі президентських виборів-2004. Мені також довелося докласти максимум зусиль до прийняття цього рішення Канадою. Висновок: рядові члени парламенту можуть і повинні активно впливати на роботу уряду та парламенту.
— Наскільки успішнішим ви можете бути у федеральному парламенті, ніж теперішній посол від Etobicoke Centre?
— Варто переглянути веб-сайт парламенту хоча б з 2008-го по 2011 рік, щоб побачити, що за цей час я подав п’ять законопроектів. Якось на Сумщині старенька бабуся сказала мені дуже важливу річ: «Поспішай робити добро». Гадаю, що така настанова має домінувати в роботі канадських парламентаріїв задля покращення стандартів життя 35-мільйонної Канади.
До речі, CBC зняло документальний фільм про мене «як про такого, хто є результативнішим», концентруючи увагу на моїй праці в одному з комітетів парламенту. Мова йде про те, що з 80 парламентаріїв, котрі отримали матеріали про корупцію на найвищих рівнях федеральної поліції, лише я відреагував на це. Нехтуючи загрозою моїй політичній кар’єрі, я організував міжпартійну групу парламентаріїв, котрі впродовж півтора року проводили розслідування. Як наслідок, корупціонерів із федеральної поліції звільнили, а мільйони доларів повернули в пенсійний фонд Канади.
А зараз — про Теда Опітца, депутата від Etobicoke Centrе. Скільки законопроектів упродовж чотирьох років він подав до парламенту? Відповідь: жодного. Якось у парламенті п. Опітц проголосував, щоб виборці не впливали на вирішення проблеми з Pеаrson International Airport. Ідеться про те, що мешканці у зоні посадки літаків ночами потерпають від надмірного шуму.
Але найголовніше — це ситуація в Україні. Навіть Конґрес і Сенат США майже одноголосно прийняли резолюцію щодо надання озброєння Україні. Скільки резолюцій Тед Опітц як голова парламентського Комітету «Канадсько-українська група дружби» подав до парламенту, адже на зустрічах із канадськими українцями він демонстрував свою підтримку Україні? Відповідь: жодної. Скільки внесків щодо ситуації Україні він скерував до парламенту? Відповідь: жодного. Де його внесок до парламенту, щоб надати зброю Україні. Немає.
До речі, парламентський комітет «Канадсько-українська група дружби», започаткований мною, був найактивнішим із усіх наявних комітетів. Під моїм головуванням комітет постійно робив внески та виносив резолюції. На жаль, Тед Опітц як голова комітету разом із його членами самоусунулися від проблем України. Скільки ще має загинути українців, щоб п. Опітц та члени Комітету на це зреагували?
— У вас величезний досвід роботи у федеральному парламенті. Де б ви могли принести найбільше користі?
— Завдяки здобутій освіті та набутому досвіду переді мною є велике поле діяльності в парламенті: економіка, торгівля, фінанси, підприємництво тощо. Але враховуючи небезпечну ситуацію в Україні найкориснішим я можу бути у вирішенні проблем України. Адже серед кандидатів у депутати немає нікого, хто б краще за мене розумів ситуацію в Україні, мав безліч особистих контактів на всіх рівнях влади, у парламенті та громадянському секторі. Зокрема цінним є моє розуміння специфіки Донеччини, Луганщини та Криму. Вважаю, що отриманий мною досвід під час реалізації різних проектів в Україні впродовж більше 30 років я маю використати, щоб допомогти Україні, передовсім у контексті світової безпеки.
На жаль, позиція Нової демократичної партія щодо України — дуже слабка через брак розуміння, яку загрозу світові несуть імперські плани Кремля. Ми не можемо передбачити результатів федеральних виборів. Яка б партія не прийшла до влади в парламенті, мають бути ті, які зможуть активно відстоювати інтереси України, позитивно впливаючи на позицію кожної партії. Досі мені це вдавалося.
Розмовляла Марія Глинська

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...