Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Dec. 13, 2017

Борис Соколов: «Поки Америка не почне виконувати роль світового жандарма, порядку не буде»

Автор:

|

Грудень 10, 2015

|

Рубрика:

Борис Соколов: «Поки Америка не почне виконувати роль світового жандарма, порядку не буде»

Борис Соколов

Борис Соколов — відомий російський учений і популяризатор науки, людина енциклопедичних знань. Він дотримується чітких ліберальних і демократичних поглядів. Через це можливості для висловлювання у нього помітно обмежилися. Та й критиці його піддають куди жорсткішій, ніж це прийнято у науковому співтоваристві. Але вчений своїм поглядам не зраджує та формулює свої тези, як і раніше, точно та жорстко.

Янукович — не політик, а гангстер
— Коли два роки тому починався Євромайдан, чи думали ви, що він призведе до таких масштабних цивілізаційних змін?
— У перші дні ще не було такого відчуття, бо не було зрозуміло, чи буде цей Майдан надовго, чи все розсмокчеться, як було 2000-го у випадку з убивством Ґонґадзе. Але Янукович припустився великої помилки, спробувавши його розігнати, побивши бідолах-студентів. Унаслідок цього Майдан отримав додаткову мотивацію: не стільки за Європейську інтеграцію, скільки проти Януковича. І вже в грудні було зрозуміло, що миром це не закінчиться. Те, що Януковича повалять, стало зрозуміло досить швидко. Через його політичну недосвідченість і повну професійну непридатність. Він же — не політик, а гангстер. Ризикнувши стати президентом, Янукович значно перевищив межі своєї компетентності. І, звісно, його погубив «кращий друг» Путін, коли змусив відмовитися від угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Поховавши європейську мрію, президент-утікач перевів у розряд своїх противників не тільки тих, хто нейтрально ставився до нього, а навіть значну частину своїх прихильників. А розстріл Майдану зробив кінець Януковича неминучим.
— Чи очікували ви анексії Криму?
— Ні, абсолютно не очікував. Адже в України в обмін на відмову від ядерної зброї були гарантії територіальної цілісності з боку Заходу та Росії. Однак, Путін ним знехтував, бо передбачив, що західна реакція буде «мюнхенською». І за Крим серйозних втрат він і досі не зазнав. Санкції мають довготерміновий ефект, але безпосередні збитки від них — ще не такі великі.
— А які варіанти розвитку Російської Федерації (РФ), яка стає все авторитарнішою?
— Усе залежить від ціни на нафту, а вона, судячи з усього, падатиме. Гадаю, теперішніх ресурсів РФ вистачить ще приблизно на рік, після чого доведеться змінити політику і, швидше за все, правителя. Як це буде зроблено, не знаю. Коли економічна ситуація стане катастрофічною, Росія потребуватиме західної допомоги та західних кредитів. А такі кредити можуть надаватися лише за певних умов.

Однополярний світ — найстійкіший
— Великий поет Наум Коржавін років десять тому почав презентацію книги своїх спогадів зі слів: «Ми живемо у суворі часи». Це було сказано, як тепер розуміємо, ще в часи досить спокійні. Як би ви описали теперішні часи?
— Виникають нові загрози. Головна — загроза ісламського радикалізму. Незрозуміло, як із нею боротися, бо вона не пов’язана з конкретною державою і не має визначених кордонів. Адже навіть «Ісламська держава» (ІД), хоча й має якісь умовні кордони, претендує на весь світ. І в ідеалі хоче контролювати усі ісламські громади світу. Тому поки Америка не почне активно виконувати свою роль світового жандарма, порядку не буде. А теперішній американський президент — абсолютний імпотент у зовнішній політиці. Тому дуже багато залежить від того, кого оберуть 2016-го.
— Тобто головна надія — на США?
— Історично людство існувало в умовах однополярного, біполярного та багатополярного світу. Однополярний світ — найстійкіший, при ньому найменша імовірність великої війни. Обидві світові війни народжувалися з багатополярного світу. Якщо зараз відбудеться переформатування в біполярний світ або, що ще гірше, — в багатополярний, різко зросте загроза масштабних воєн. Наскільки ймовірно, що це відбудеться у найближчі роки, сказати важко.
— Як ви ставитеся до того, що зараз часто згадують «Зіткнення цивілізацій» Гантінґтона?
— Не можна все звести до неї. Ісламська цивілізація — більш складна і неоднорідна, ніж у цій схемі. І зараз відбувається не зіткнення цивілізацій, а зіткнення частини ісламської цивілізації з європейською цивілізацією, в т. ч. — з поширенням її елементів у самій мусульманській цивілізації.

Путін реально хотів би контролювати Україну
— Після того, як у середині ХХ ст. Захід відмовився від «тягаря білої людини», взяв курс на расову, релігійну, іншу рівність, світ змінюється, намагається знайти якусь нову точку рівноваги. Чи вдасться це, й якщо так, то коли?
— Так, був такий відносно благополучний час до кінця 1990-х рр. Захід пішов із Африки, Азії, Ближнього Сходу й усіх влаштовувало таке існування. Але зараз Схід приходить в Європу, в Америку, найчастіше, не в найкращих своїх проявах. І досить очевидно, що сирійський конфлікт і проблему з ІД без широкомасштабної інтервенції західних держав на чолі з США не вирішити.
— Яке місце в цій всесвітній мозаїці України, яка трансформується, і РФ, що стає дедалі аґресивнішою?
— Путін зараз намагається максимально, наскільки це в його силах, дестабілізувати світову обстановку, щоб змусити Захід відступити в Україні. Сирія йому не потрібна, хоча і від неї він не має наміру відмовлятися. А ось Україну Путін реально хотів би контролювати, причому, не тільки два цих потворних утворення в Луганську та Донецьку, а й усю державу загалом. Україна ж у своєму теперішньому стані не може відігравати такої геополітичної ролі, як РФ. Їй поки що життєво необхідно трансформуватися, відмовляючись від корупційно-олігархічного режиму, і водночас зміцнити армію. І все це — в умовах війни, яка сильно ускладнює проведення реформ.
— Якось читав вашу статтю про ОУН-УПА та Бандеру. І здивувався, побачивши там незвичайну для російського історика виваженість…
— «Проблеми Бандери», що їх піднімає на поверхню російська пропаганда, це проблеми всіх національно-визвольних рухів. Практично всі вони на тому чи іншому етапі Другої світової війни виступали в ролі колабораціоністів. Насер, Садат, інші «молоді офіцери» в Єгипті співпрацювали і з Гітлером, і з Муссоліні. В Індонезії Сукарно отримав орден від японського імператора. Хо Ши Мін до березня 1945-го також співпрацював із японцями, в Індокитаї повстання почалося тільки тоді, коли японці вже були практично розгромлені. Але коли ви оцінюєте ОУН-УПА позитивно і навіть прославляєте цей рух, при цьому також не можна ховатися від історичного підходу, забувати про негативні факти та сторони явища. Тобто, злочини потрібно називати злочинами, якщо вони були і засуджувати їх.

Лише науковий історичний підхід
— Ну, зараз це відбувається, коли, скажімо, у спільному погляді на минуле України та Польщі проголошено принцип: «Прощаємо і просимо прощення». А як ця ваша точка зору сприймається російськими колегами?
— Знаєте такого петербурзького історика Олексія Міллера?
— Так, але не особисто. Його книга «Українське питання» в політиці влади та російській громадській думці» була для мене дуже корисна, коли писав статтю про національну ідентичність Гоголя…
— Так от, він мене за мою точку зору на національно-визвольні рухи загалом і на український зокрема, назвав у Facebook «безнадійним ідіотом».
— Отакої! У нього, звісно, є «закидони», звичні для російських гуманітаріїв, коли мова заходить про Україну, але…
— Так, Міллер за поглядами — помірний імперіаліст. Але тут… Погодьтеся, що навряд чи мене слід вважати «безнадійним ідіотом». Повертаючись до теми, інших національно-визвольних рухів у світі в той час не було в принципі, й якщо засуджувати їх всіх беззастережно, то що нам залишається? Виходить, що ідеал — це колишні колоніальні імперії. І що тоді? Реставрувати Європу та світ, яким він був до Першої світової війни? Але ж ясно, що такий проект — нездійсненний. Залишається одне — суворо науковий історичний підхід.
Розмовляв Олег Кудрін, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...