Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 13, 2019

Борис Бабін: «Забезпечення невизнання Криму є нашим щитом, а санкції — мечем»

Автор:

|

Серпень 07, 2019

|

Рубрика:

Борис Бабін: «Забезпечення невизнання Криму є нашим щитом, а санкції — мечем»
Борис Бабін

Із серпня 2017-го по грудень 2018 року Борис Бабін був представником президента України в Автономній Республіці Крим (АРК). Він експерт ряду українських, а також і міжнародних організацій — Української морської незалежної профспілки, Кримськотатарського ресурсного центру, Фонду дослідження та підтримки корінних народів Криму, Ради Європи та Minority Rights Group International, а також експертом ad hoc Організації з безпеки та співпраці в Європі (ОБСЄ).

Міжнародні правозахисники мають бути в АРК не на умовах окупантів
— На думку деяких експертів, полегшити ситуацію з правами людини в АРК могла б спеціально створена на півострові постійно діюча правозахисна місія під егідою найбільших міжурядових організацій. Це реально?
— Це хороша ініціатива, але я розглядаю її перспективи скептично, адже ми вже маємо сумну практику. 2015 року до окупованого Криму приїхав Верховний комісар ОБСЄ з питань національних меншин, за результатами поїздки зробив доповідь. Не те, щоб вона була проросійською, але в рамках свого візиту він не міг бути вільним: бачив лише те, що хотіла окупаційна влада, і спілкувався з тими, кого йому показували. Інший приклад — Міжнародний комітет «Червоного хреста» (МКЧХ). 2015-го Україна надала згоду на те, щоб в АРК був представлений МКЧХ, але не українського, а його російського офісу. Це був вимушений гуманітарний підхід, хоча, звісно, не дуже добрий із політичної точки зору. МКЧХ зайшов на півострів на умовах окупантів і Російська Федерація (РФ) використала це для пропаганди, мовляв, МКЧХ допомагає «біженцям» із України в Крим, де не стріляють. А коли самі криці, жертви репресій, зверталися до цього офісу, їм відповідали, що не мають права допомагати, бо РФ дала право на допомогу лише переміщеним особам із Донбасу.
— Чи можна зробити ефективнішою взаємодію омбудсменів як у сфері захисту прав людини в АРК, так і звільненні утримуваних у РФ українців?
— У Криму окупанти призначили фейкових «омбудсмена Республіки Крим» та «омбудсмена міста Севастополь». «Севастопольський» сидить і нічого не робить. А «кримський» не просто нічого не робить заради захисту прав людини, а й іноді дозволяє собі робити політичні виступи щодо «клятої України» та «київської хунти». Жодна людина у політичній справі, у справі з питань українсько-російського конфлікту до нього не звернеться.
— А як щодо Спеціальної моніторингової місії (СММ) ОБСЄ, мандат якої поширюється на всю територію України у межах її міжнародно визнаних кордонів, в т. ч в АРК і Севастополі?
— СММ ОБСЄ в Україні виконує величезний пласт роботи, і ми не можемо відкидати той позитив, який від неї є. Але й маємо ряд викликів. По-перше, немає фактичного доступу місії до АРК. Але й чи є бажання цієї Місії відвідувати Крим? Росіяни не пускають її на півострів, мотивуючи тим, що це нібито «територія РФ». Але ж СММ могла б бути активнішою в моніторингу морських просторів: ситуації в Керченській протоці, на Азовському морі, мілітаризації Чорного моря тощо.
— Як же тоді Україні діяти?
— Варто повернутися до візиту Верховного комісара ОБСЄ з питань національних меншин 2015 року. Це був перший і останній візит на півострів авторитетної міжнародної організації. Так, він мав деякі вади, але за його підсумками було надано певні рекомендації — РФ як державі, що контролює територію, Україні й ОБСЄ. Тепер, через п’ять літ після візиту, поглянемо, чи виконали сторони відповідні рекомендації. Україна це зробила, а РФ — ні. Маємо підняти цю тему і запропонувати це обговорити: «Ви дали рекомендації, хочемо звітувати про їхнє виконання. Якщо вам не цікаво, то тоді навіщо все це було?». Президент України призначив нового представника по Криму — Антона Кориневича, фахового міжнародника. Впевнений, що він зі задоволенням відвідуватиме такі заходи, і порушувати ці питання на їхньому порядку денному.

«Кримський міст» є частиною військової інфраструктури РФ
— На минулій щорічній сесії Парламентської асамблеї ОБСЄ була ухвалена, зокрема, резолюція із засудженням мілітаризації тимчасово окупованої АРК, Чорного й Азовського морів. Питання військової бази «Крим» важливе для міжнародної спільноти?
— Є кілька питань, цікавих міжнародному співтовариству в контексті окупації АРК. На жаль, права людини до цього переліку входять в останню чергу, адже в інших реґіонах світу, де спостерігаються значно більші масштаби порушень. Усі розуміють, що Крим є знаряддям не лише проти України, а й проти інших держав. Експансіоністська політика РФ на Близькому Сході та в Африці неможлива без використання півострова як логістичного майданчика. Це розуміють експерти й уряди, які також мають інтереси в цих реґіонах.
Друга складова — загроза самій Європі, бо ті арсенали та ракети, що базуються в АРК, у випадку будь-якої ескалації конфлікту можуть використати проти країн Європи. Безпека румунів чи турків від ситуації в АРК залежать безпосередньо. Крім цього, Крим, води навколо нього та повітряний простір над ним є небезпечною зоною для перевезень. Зараз росіяни активно впливають через радіоелектронні засоби боротьби на GPS, навігацію морських і повітряних суден, а це — реальний виклик, адже десь може впасти літак чи кудись врізатися корабель. Україні варто також інформувати світ про ці важливі для всіх питання.
— А як щодо незаконно збудованого мосту через Керченську протоку між РФ і тимчасово окупованим Кримом?
— Передусім міст є об’єктом розгляду в міжнародному арбітражі, який ми ведемо в Гаазі (Нідерланди) щодо порушення Росією Конвенції з питань морського права. Цей міст має головний вплив не стільки в економічній сфері, як є військовою базою. Навіть та ж залізнична гілка, яку росіяни так уперто ведуть через міст у Крим, не стосується туристів. Україні треба говорити, що цей міст створює можливості для обслуговування ядерної зброї в АРК. Щодо екології, то міст вплинув на водообмін між двома морями, міґрацію риби, і це має бути цікавим нашим партнерам, в економіці яких рибальство в Чорному морі має певне значення — Грузії та Туреччині. Але найголовніший виклик, пов’язаний із мостом через Керченську протоку — обмеження судноплавства. І воно стосується навіть не стільки мосту, як споруди, яка обмежила прохід великогабаритних кораблів, але і так званих заходів безпеки з боку РФ, яка перевіряє всіх, хто проходить під мостом. Це незаконно, порушує морське право та створює величезні затримки, що призводить до економічних збитків і дискримінує два українських порти — Бердянськ і Маріуполь.

Обмін моряків нівелює рішення трибуналу
— Трибунал із морського права задовольнив позов України та зобов’язав РФ негайно звільнити три українські військово-морські кораблі та 24 членів їхніх екіпажів, але цього не сталося. Чи будуть нові санкції проти РФ у разі невиконання рішення трибуналу?
— Ми маємо вимагати від росіян виконання цього рішення. Але й мусимо і вести з ними перемовини щодо формату його виконання. Власне, саме на цьому росіяни і хочуть зараз нас підловити: що ви хочете? Якщо довести, що РФ порушник, то ми це вже довели. Якщо хочемо звільнити кораблі, то маємо вказати, як це зробити. Російський суд їх не заарештовував, їх захопили силою зброї й утримують як трофей. Те ж саме і щодо моряків. Ми маємо довести світові, що ми вели ці перемовини. Наскільки вони були вдалими, хай вирішує міжнародна спільнота. Але коли ми сидимо і чекаємо, — то віддаємо м’яч росіянам. Адже якщо поміняємо моряків, то що буде з іншими заручниками, щодо звільнення яких немає рішення трибуналу?
— Очікувалося, що Апеляційний суд Амстердама 16 липня винесе рішення у справі про повернення до України колекції «скіфського золота», яке на час анексії АРК перебувало на експозиції в нідерландському музеї. Втім, суд відклав винесення остаточного рішення у справі на шість-дев’ять місяців…
— Ми бачимо чітку позицію Нідерландів: максимально затягнути справу. Там розуміють, що якщо не віддадуть нам золото, це буде де-факто визнання дій РФ у Криму, а якщо віддадуть, це може мати місце неґативний вплив Москви на Нідерланди. Але й ми запровадили санкції щодо якихось маловідомих кримських музеїв, натомість не ввели їх проти справжніх порушників. Незаконні розкопки в АРК здійснюють десять закладів російського федерального підпорядкування. Жодних санкцій проти них немає, як і кримінальних справ проти керівництва цих закладів.
— Якою ж має бути стратегія України щодо деокупації АРК?
— У нас є два основних засоби боротьби за АРК. Перший — це максимальне забезпечення невизнання спроби анексії півострова на всіх рівнях. Це наш захист, такий собі щит. Другий засіб — санкції, які економічно обмежують ворога. І це наш напад, своєрідний меч.
Розмовляв Василь Короткий, «Укрінформ»

До теми
За даними міжнародних приписів мореплавцям, РФ перекрила п’ять ділянок у Чорному морі, площа яких складає 118 570 кв. км, що дорівнює більше чверті загальної площі моря. Ці райони фактично перекривають міжнародні морські суднохідні шляхи до Болгарії, Грузії, Румунії й України, майже блокуючи морське сполучення з цим країнами. Тому ці дії розглядають як акт гібридної аґресії на морі не лише проти України, але й інших країн Чорноморського реґіону.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply