Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Apr. 19, 2019

Богдан Червак: «Ми вилікуємося від лібералізму, і Росія нам «допоможе» це зробити»

Автор:

|

Лютий 13, 2019

|

Рубрика:

Богдан Червак: «Ми вилікуємося від лібералізму, і Росія нам «допоможе» це зробити»

Нещодавно відсвяткували 90-річчя створення Організації українських націоналістів (ОУН). Український націоналізм уже став стійкою реальністю на українській політичній мапі. Про це розповідає Богдан Червак, засновник сучасної ОУН.

Один із наймасовіших етапів боротьби за незалежність
— Згадаймо події 90-річної давнини, об’єднавчий з’їзд українських націоналістів у Відні. Начебто свято, але і присмаком поразки, бо невдовзі вони пересваряться…
— В жодному випадку це не поразка. З середини минулого століття на політичній арені були лише дві організації з історією понад 90 років. Це ОУН і комуністична партія в різних модифікаціях. Одні ставили собі за мету здобути незалежну Українську державу, інші — панування пролетаріату в усьому світі. І де українські націоналісти опинилися зі своїми гаслами та своєю метою, а де зараз комуністи? Об’єднання, що відбулося 1929 року, заклало основи боротьби цілого покоління за державну незалежність України на тих ідеологічних засадах, які пройшли випробування життям. На відміну від комуністів, котрі зазнали цілковитого краху й опинилися в маргінесі, фактично на світовому смітнику. Ці 90 років не були змарновані. Вся історія України — історія конкретних етапів національно-визвольної боротьби українського народу. Можна почати з походів київських дружинників, котрі розширювали межі Київської держави; потім була національно-визвольна боротьба Богдана Хмельницького; потім — війна з Москвою гетьманів Виговського та Мазепи; потім — Українська Народна Республіка (УНР). Але етап боротьби ОУН, а згодом УПА — один із найпослідовніших, наймасовіших етапів боротьби українського народу за свою державну незалежність, і найбільш ідейний.
— Як ви визначаєте ідейність?
— У минулі століття українці на перше місце ставили соціальні гасла: здобути волю для своєї землі, звільнитися від поневолювачів. А ОУН ставила конкретну мету — здобути незалежну Українську державу на територіях, де проживали українці. ОУН постала в часи історичної безперспективності — поразка УНР, невдалі визвольні змагання, частина української інтелігенції колаборувала і подалася служити більшовицькому режиму, частина була змушена виїхати у еміґрацію та деморалізувалася. Здавалося, що українське питання вирішене не на користь українців раз і назавжди. І тут полковник Євген Коновалець зі своїми соратниками спершу створює Українську військову організацію, а потім об’єднує кілька націоналістичних організацій і створює ОУН. Українське питання різко постає в центрі міжнародної політики. На Галичині починається революційний рух, буквально, земля горить під окупантами. Крім цього, ОУН зруйнувала цілу низку стереотипів, які існували на той час. До прикладу, вважалося, що вибороти свою державність можна, якщо маєш надійних союзників. А ОУН союзників не мала, члени проводу жили за кордоном і весь час змушені були мандрувати, переміщатися з одної країни в іншу, бо жодна країна не хотіла давати їм притулку. Вважалося, що це зіпсує імідж країни. Єдина країна, і це я завжди наголошую, яка дала громадянство Євгену Коновальцю, була Литва. До речі, там також його вшановують на державному рівні, а на будинку тамтешнього парламенту висить меморіальна дошка Євгену Коновальцю.

«Боже, на єдність подай»
— Постать Євгена Коновальця була визначальною?
Без перебільшення, ОУН — один із найуспішніших політичних проектів ХХ ст. На жаль, у сучасній Україні дуже недооцінюють Коновальця. Ми багато говоримо про Бандеру, Шухевича, Олену Телігу, Олега Ольжича і це справді символи світу чи постаті ОУН. Але без Євгена Коновальця їх би не було. Його авторитет, його вплив був надзвичайно великий і призвів до того, що всі на той час існуючі організації націоналістичного спрямування зуміли свої інтереси і свої амбіції відсторонити, а центральною амбіцією зробити інтерес нації й інтерес Організації українських націоналістів. Вони об’єдналися, це не було легко, це тривало кілька років, але постать Коновальця була центральною, такою сильною, що не визнати його авторитету як лідера було просто неможливо. Уявіть собі, що на установчому з’їзді ОУН, який відбувся у Відні 1929-го, були присутні лише 30 людей. І вони створили організацію, яка потім стала цілим етапом національно-визвольної боротьби.
— Але націоналісти повторюють ті самі помилки і зараз. У нас всі виступають окремо Всеукраїнське об’єднання (ВО) «Свобода», окремо полк «Азов», окремо ОУН. Тобто, говорити про націоналізм як про організовану силу ми не можемо?
— В історії ОУН було багато як героїчних сторінок, так і драматичних. Наприклад, 1940 року ОУН розколовся на дві частини: під проводом полковника Андрія Мельника і під проводом Степана Бандери. Факт розколу монолітної організації та ще й напередодні Другої світової війни є негативним. Треба вчитися на уроках свого історичного минулого, і ми це зараз робимо. Хотів би уточнити. У березні 2017-го провідні націоналістичні організації підписали маніфест національної єдності. Цей маніфест підписали «Національний корпус», ВО «Свобода», «Правий сектор», ОУН і Конґрес українських націоналістів (КУН). Якщо ви уважно почитаєте цей маніфест і порівняєте його з маніфестом, який був ухвалений 1929 року, то відчуєте, що навіть дух той самий.
— А на виборах ми побачимо єдність?
— Українські націоналісти вперше за всю новітню політичну історію об’єдналися і висунули єдиного кандидата у Президенти — Руслана Кошулинського. Декларацію про його підтримку підписали: «Свобода», КУН, ОУН та організація С-14. Зараз маємо єдиного кандидата, а на парламентських виборах будемо мати один список.

Намагатися скомпрометувати нову Церкву може тільки Москва
— Нещодавно відбулася інтронізація нового глави Православної церкви України. Існують побоювання, що буде проводитися насильна українізація…
— Не можна перетворювати Церкву на політичну партію. І це велике випробування для нової православної церкви. Але я не бачу, щоб націоналісти намагалися використати єдину православну церкву як засіб українізації. Українські націоналісти підтримують сам факт постання такої Церкви, розуміють наскільки це важливо. І вони так само розуміють, що не можна перетворювати церкву в політичний інститут і використовувати Церкву навіть задля українізації України. Я бачу загрозу в іншому. В Росії запевняють, що незабаром почнеться релігійна війна, українські націоналісти будуть нападати на лавру, викидати священників і ченців. Насправді ж процес переходу парафій Московського патріархату відбувається в мирний спосіб. А якісь дії, пов’язані з намаганням скомпрометувати нову Церкву, можуть виходити тільки з Москви.
— Український націоналіст сьогодні і український націоналіст 100 років тому. Що помінялося?
— Основні світоглядні й ідеологічні засади не змінилися. Націоналізм 90 років тому запропонував єдино правильну модель майбутньої української держави — національна. Ця теза досі залишається актуальною. Але український націоналізм у минулому був націоналізмом визвольним, перше правило декалогу українського націоналіста — здобудеш українську державу або загинеш у боротьбі за неї. Зараз ми вже чверть століття живемо в незалежній Українській державі. І український націоналізм з визвольного перетворюється на державотворчий. Крім українських націоналістів, жодна інша політична сила не має такої чіткої і такої конкретної моделі майбутнього української держави. Ми кажемо: хочемо жити в національній державі. Чи інша якась політична сила має таку візію?
— Часом складається таке враження, що націоналізм стає популярним на теренах Західної Європи. Але все частіше зустрічаєш публікації про те, що його фінансує Росія…
— Не можна так узагальнювати, може бути комуністичний інтернаціонал, може бути соціалістичний інтернаціонал, але націоналістичного інтернаціоналу бути не може. І те, що видається за націоналізм в якійсь європейській державі, ще не означає, що цей націоналізм можна ототожнювати з українським. Український націоналізм — явище унікальне і неповторне. Бо український націоналізм в Україні дбає насамперед про інтереси своєї нації на своїй землі.
— Вам здається, що на світовій ідеологічній мапі націоналізм не має далекої перспективи?
— Навпаки, світові тенденції зараз полягають у тому, що від глобалізації ми переходимо до політики національних держав. І концепція національних держав не втратила своєї актуальності, незважаючи на те, що в минулому глобалізація вважалася відповіддю на всі питання і дуже багато людей говорили про те, що вона завершить еру незалежних і національних держав. Цього не відбулося і не відбудеться. Декотрі експерти зазначають, що в Європі почалися дезінтеграційні процеси, які можуть довести до розвалу Європейського Союзу (ЄС). Насправді ж країни ЄС досягли такого рівня, коли починають відчувати необхідність зберігати власну ідентичність навіть коштом втрати якихось комунікацій чи якихось зв’язків зі своїми партнерами по ЄС, бо питання ідентичності стає ключовим. І ми будемо цікаві для Європи і для світу лише в одному випадку — коли збережемо свою національну ідентичність.
— І ми з вами проскочимо надмірне захоплення лібералізмом?
— Чим відрізняється лібералізм від націоналізму? Лібералізм інтереси особи ставить вище за інтереси спільноти. А націоналісти інтереси спільноти, нації ставлять вище за інтереси особистості. І коли Росія напала на Україну, то стало зрозумілим, що не лібералізм може захистити нашу територіальну цілісність, а націоналізм. Тому ми вилікуємося від лібералізму, і Росія нам «допоможе» це зробити.
Розмовляла Лана Самохвалова, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...