Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Mar. 28, 2017

Антоніо Феррейра: «Мама радила знайти собі іншу роботу, бо ніхто таким не займається»

Автор:

|

Лютий 02, 2017

|

Рубрика:

Антоніо Феррейра: «Мама радила знайти собі іншу роботу, бо ніхто таким не займається»

Тренером воротарів «Шахтаря» працює португалець Антоніо Феррейра. З якими труднощами стикається, він розповів сам.
— Чимало людей не знають, що у воротарів є окремий тренер. Як на це реагуєте?
— У кожного клубу є віддані вболівальники, котрі знають в обличчя всіх членів тренерського штабу. Звичайні люди впізнають тільки основних гравців і головного тренера. Але це — нормально. Моя сім’я спочатку також не розуміла, що я роблю. Коли казав, що працюю тренером воротарів, мама казала: «Знайди собі іншу роботу. Ніхто таким не займається». Коли ми перемагали, вітала мене. Але якщо траплялася поразка, чув: «Синку, ви постійно програєте». Проте саме родина допомогла прийняти рішення стати тренером. Маю 11 братів. У футбольній команді можуть грати тільки 11. Мені, як наймолодшому, забракло місця на полі. Тому вирішив тренувати.
— Що входить у ваші обов’язки?
— Я працюю не тільки з воротарями, але присвячую їм 90 % свого часу. Голкіпер — єдиний гравець у команді, котрий має добре вміти грати і руками і, ногами. Найважливіше — швидкість прийняття рішень і мислення. Тому під час тренувань змушую голкіперів думати, а не просто виконувати вправи. Після кожного матчу надсилаю їм коротке відео з гри на 5-10 хвилин. Це — добірка хороших і невдалих моментів. Важливо переглядати такі відео, адже на полі все бачиш інакше.
— Засмучуєтесь, якщо команда виграла, але пропустила у свої ворота?
— Не люблю голів. Для мене краще перемога з рахунком — 1:0, ніж 4:1 чи 4:2. Якщо воротар не пропускає, то його впевненість у собі зростає й передається команді. А якщо м’яч залітає у ворота, голкіпер починає думати, що зробив не так. Втрачає впевненість. Щоб її відновити, потрібно кілька «сухих» матчів.
— Як оціните першу половину сезону для «Шахтаря»?
— Команда лідирує в чемпіонаті України з відривом у 13 очок від «Динамо». Лише два матчі ми зіграли внічию. У Лізі Європи виграли всі ігри групового етапу. Однак ніколи не варто зупинятися на досягнутому. «Шахтар» ще нічого не здобув. Ми тільки програли — втратили Суперкубок України й вилетіли з Ліґи чемпіонів (ЛЧ).
— Що трапилося в серпневому матчі проти швейцарського «Янґ Бойз», коли «Шахтар» утратив шанси на ЛЧ?
— Важко пояснити. Першу гру могли виграти з рахунком 4:0 чи 5:0, а забили тільки двічі. А на виїзді в першому таймі ми не змогли реалізували жодного моменту. У другому за п’ять хвилин пропустили двічі. Серію пенальті програли. Так само, як і в Суперкубку України проти «Динамо». Катастрофа.
— Чи можна навчити воротаря відбивати пенальті?
— Авжеж. У мене є свої таємниці, але останнім часом вони не дуже допомагають. Дві програні серії 11-метрових — моя провина. Не Андрія П’ятова чи когось іншого. Наш головний Пауло Фонсека жартує: «Ще одна поразка в серії пенальті — і ти їдеш додому».
— Чи маєте вплив на вибір воротаря на гру?
— За весь час роботи з п. Фонсекою не пам’ятаю, щоб у нас була ситуація, коли б він не прислухався до моєї думки. Зазвичай розмовляємо перед матчами. Я працюю з чотирма воротарями, але грає тільки один. На цій позиції практично не роблять замін під час гри. Клуб платить мені за те, що озвучую гравцям більше негативних рішень, ніж позитивних. Перед матчем лише одному голкіперу кажу: «Гратимеш ти». А ще трьом маю відмовити. Дуже важливо, щоб це звучало коректно.
— Як оціните потенціал своїх підопічних?
— Андрію П’ятову — 32 роки, Антону Каніболоцькому — 28. Це досвідчені голкіпери. Микиті Шевченку — 23, але він вже має достатньо досвіду. Олегу Кудрику — 20 років. Він ще дуже молодий. Наступні десять років «Шахтар» не матиме проблем із позицією воротаря. Чим більше голкіпер грає, тим упевненішим почувається й тим краще розуміє гру команди та своїх партнерів.
— Хто найкращий воротар світу?
— Мануель Ноєр, воротар збірної Німеччини та мюнхенської «Баварії».
— Надовго залишитися в Україні?
— Мій контракт із «Шахтарем» підписаний на два роки. За цей час мрію виграти все, що тільки можна, і навчитися розмовляти російською й українською. Хоча б розуміти українську. Українська та російська мови — це як португальська й італійська. Вони дуже різні. Знаю, що у Львові більше балакають українською. Мені порадили казати там «дякую», а не «спасибо». Сподіваюся, що після закінчення контракту я або вільно спілкуватимусь обома мовами.
Розмовляла Ірина Козюпа, «Газета по-українськи»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...